Постанова Дніпровський апеляційний суд № 197/1284/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5706/20 Справа № 197/1284/19 Суддя у 1-й інстанції - Охнач О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року, ухваленого суддею Охнач О.В. в м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 18 лютого 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 18.05.2010 року у сумі 12144,35 грн., з яких: 1806,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8683,42 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 600,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 554,49 грн. - штраф (процентна складова), та судового збору в сумі 1921 грн. В обґрунтування позову зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №б/н від 18.05.2010 року, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого у останньої перед позивачем станом на 02.10.2019 р. виникла заборгованість за цим договором у сумі 12144,35 грн., яка складається з наступного: 1806,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8683,42 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 600,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 554,49 грн. - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року частково задоволені позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість станом на 02.10.2019 р. за договором №б/н від 18.05.2010 року за тілом кредиту в сумі 1 806 (одна тисяча вісімсот шість) грн. 44 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 285 (двісті вісімдесят п`ять) грн. 65 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Позивач АТ КБ «Приватбанк, не погоджуючись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, ставить питання про його часткове скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити заявлені позивачем вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а остання його не повернула, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом -2,5% на місяць, про, що зазначено у довідці від 18.05.2010 року про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, підписаній відповідачем особисто. Також, позивач зазначає, що надана довідка містить інформацію, відповідно до якої сторонами погоджено умови кредитування, тип кредитної лінії, базова відсоткова ставка на місяць -2,5%, розмір щомісячного платежу -7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів, нарахування пені і штрафу за порушення строку платежів, тобто підтверджує погоджені сторонами істотні умови кредитування. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки судове повідомлення з ухвалою про відкритття апеляційного провадження та призначення апеляційного розгляду, розом з апеляційною скаргою, які надсилались на адресу відповідача повернуто поштовим відділення з відміткою про відсутність особи за місцем проживання, а відповідач не повідомила суду іншої адреси місця проживання (перебування), відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, відповідач отримала судове повідомлення. Відповідно до вимог ст.367ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів, з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. Судом встановлено, що 18.05.2010 року відповідач, як клієнт банку, підписала надруковану «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку». З розрахунку позивача видно, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 02.10.2019 р. виникла заборгованість за цим договором у сумі 12144, 35 грн., яка складається з наступного:1806,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8683,42 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 600,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 554,49 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 6-10). Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача тіла кредиту, виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 1806,44 грн. Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що Умови та правила не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору б/н від 18.05.2010 року, тому, оскільки позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами, відсутні підстави для задоволення позову у цій частині. Проте колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим. У спорі, пов`язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Згідно ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України). За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Колегія суддів не може погодитись із висновком суду про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_2 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та з Умов, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Так, в матеріалах справи наявна, надана позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, яка особисто підписана відповідачем в день укладення між сторонами кредитного договору, а саме 18 травня 2010 року та в якій, зокрема зазначені відсотки за користування кредитними коштами 2,5% на місяць та інші складові, такі, як стягнення пені та штрафів, що свідчить про обізнаність позивача з погодженими сторонами умовани кредитування щодо стягнення відсотків пені та штрафів (а.с.31). Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER ОСОБА_3 .V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги. Надана позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, яка особисто підписана позичальником, відповідачем по справі, підтверджує її приєднання до умов договору в розумінні положень статті 634 ЦК України, оскільки, підписавши цю довідку, відповідач особисто ознайомилася з запропонованими їй умовами кредитування, тобто була обізнана з умовами на яких отримала наданий позивачем кредит, а отже банк має право вимагати від позичальника виконання умов договору в частині сплати відсотків, пені, штрафів за порушення виконання зобов`язання за кредитним договором. У позові банк просив стягнути окрім тіла кредиту, також і інши складові договору, зокрема: заборгованість по відсоткам за користування кредитом в суммі 8683,42 грн.; заборгованість за пенею та комісією в сумі 600 грн.; штрафи: (фіксована частина) - 500 грн. та 554,49 грн. (процентна складова). Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції, що умовами укладеного договору не передбачено відсоткової ставки за користування кредитними коштами. Даний висновок суду суперечить наявній в матеріалах справи довідці про умови кредитування, яка підписана позичальником та містить узгоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитним коштами з базовою ставкою за кредитом 2,5% на місяць (а.с.31). Також, в довідці про умови кредитування з використанням кредитної карти "Універсальна" 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем міститься відомості про погодження сторонами розміру неустойки за порушення кредитного зобов`язання (а.с.31). Колегією суддів досліджено наданий позивачем розрахунок заборгованості, зокрема по відсоткам, проте повністю із ним погодитися не можна. Як видно з наданого позивачем розрахунку заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, цей розрахунок позивачем проведено за збільшеною відсотковою ставкою, починаючи з 01 вересня 2014 року по 34,80%, а з 01 квітня 2015 року по 43,20% на місяць (а.с.8-10), проте матеріали справи не містять відомостей про погодження між сторонами збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом, тому колегія суддів не вважає за можливе його застосувати. Тобто до розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами підлягає застосуванню фіксована відсоткова ставка 2,5% на місяць, яка визначена у довідці про умови кредитування з використанням кредитної карти "Універсальна" 55 днів пільгового періоду», підписаній позивачем ОСОБА_1 . Колегією суддів наведений власний розрахунок заборгованості по кредитному договору за відсотками за користування кредитними коштами, за ставкою 2,5%. Враховуючи, що заборгованість за тілом кредита незмінна та становить 1806,44 грн., та станом на 01 вересня 2014 року (коли була збільшена відсоткова ставка), розмір заборгованості за відсотками становив 378,90 грн. (а.с.8-зворот), то за 61 місяць за ставкою 2,5%, заборгованість по відсоткам буде становити 2754,82 грн. Разом, розмір заборгованості за відсотками, що підлягає стягенню з відповідача на користь позивача буде становити 3133,72 грн. (2754,82 грн. + 378,90 грн). Що стосується доводів апеляційної скарги позивача щодо стягнення неустойки, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення штрафів підлягають задоволенню, а у стягненні пені слід відмовити, враховуючи наступне. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання. Як передбачено умовами кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань більш ніж на 30 днів позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф: 500 грн. + 5% від суми позову (а.с.31). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні судом таких норм матеріального права. Зі змісту довідки про умови кредитування видно, що підставою нарахування пені та штрафу є порушення строків виконання грошового зобов`язання, тому підстави для одночасного стягнення пені та штрафів, відсутні. - З урахуванням загального обсягу заборгованості за тілом кредиту та відсотками в сумі 4940,16 грн. (1806,44 грн. + 3133,72), розмір штрафу становить 247 грн.- відсоткова складова (4940,16х5/100) та 500 грн. фіксована складова, які підлягають стягненню з відповідача. На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до переконання, що заочне рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року ухвалено без повного урахування наявних у справі доказів, тому згідно положення п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню в оскаржуваній частині та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками користування кредитними коштами станом на 02.10.2019 року в сумі 3133,72 грн., та штрафів 247 грн.- відсоткова складова та 500 грн. фіксована складова. Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у сумі 1921 грн., за подання апеляційної скарги 2881,50 грн., а всього сплачено 4802,50 грн. (а.с.1, 108). У зв`язку із тим, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково, в загальному розмірі (з урахуванням тіла кредиту, відсотків та штрафів) 5687,16 грн., тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2249 грн., відповідно розрахунку (5687,16грн.х 4802,50 грн./12144.35 грн). Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту в сумі 1806,44 грн. не оскаржується. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року в частині відмови Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та неустойки скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001 місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299 (для погашення заборгованості та судових витрат) заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.05.2010 року станом на 02.10.2019 року по відсоткам в сумі 3133,72 грн, штраф 247 грн. - відсоткова складова та 500 грн. фіксована складова. Змінити заочне Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2020 року в частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001 місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299 (для погашення заборгованості та судових витрат) витрати зі сплати судового збору в сумі 2249 грн. за розгяд справи в судах першої і апеляційної інстанцій. В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 06 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: