Постанова 4854 № 400/661/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/661/20 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльності щодо неповідомлення позивачу посадової особи, яка прийняла рішення про припинення виплати підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком починаючи з 1.11.2018р. і замінила його на менший розмір, та зобов`язати повідомити таку посадову особу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.12.2019р. він звернувся до Урядової гарячої лінії із проханням повідомити хто прийняв рішення про припинення виплати йому підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком починаючи з 1.11.2018р. та замінив його на інший, менший розмір. Вказане звернення направлено до відповідача, який листом від 16.01.2020р. надав відповідь, що не містить відповіді на поставлені ним в зверненні запитання. Посилаючись на вказані обставини просив суд позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020р. позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області, яка полягає в не розгляді заяви ОСОБА_1 від 28.12.2019р. по суті. Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2019р. відповідно до вимог ЗУ "Про звернення громадян". В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, а також повне виконання всіх вимог позивача, просить у задоволені апеляційної скарги відмовити. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, пенсійний орган дійсно вчинив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах, та вважав що належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права є зобов`язання пенсійного органу розглянути звернення позивача відповідно до вимог ЗУ "Про звернення громадян". Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 28.12.2019р. ОСОБА_1 звернувся на Урядову гарячу лінію з проханням повідомити, хто прийняв рішення про припинення виплати йому підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком починаючи з 1.11.2018р. і замінив його на інший, менший розмірі. Вказане звернення зареєстроване за №ІЛ-10080859 та передано ГУ ПФУ в Миколаївській області. На вказане звернення пенсійний орган повідомив позивача про те, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Також, УПФ у своєму листі зазначило, що п.6 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003р. за №1058-ІУ встановлено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, встановлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із ЗУ "Про пенсійне забезпечення" від 5.11.1991р. за №1788-ХП. Виплата їх здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Виплата підвищення відповідно до п."г" ст.77 Закону №1788-ХП проводиться в розмірах, визначених чинним пенсійним законодавством, тому підвищення з 1.11.2018р. ОСОБА_1 встановлено в розмірі 54,4грн.. Позивач вважає, що пенсійним органом порушено вимогу ЗУ "Про звернення громадян" за №393/96-ВР від 2.10.1996р. (надалі - Закону №393/96-ВР), оскільки відповідь на його звернення не містить відповідей на поставлені ним запитання, у зв`язку із чим він звернувся в суд із відповідним позовом. Перевіряючи правомірність дій відповідача з урахуванням підстав позову, а також висновків суду першої інстанції та доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ст.19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, зокрема, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює ЗУ "Про звернення громадян" від 2.10.1996 №393/96-ВР (надалі - Закон №393/96). Відповідно до ст.1 цього Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно зі ст.3 Закону №393/96, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Відповідно до ст. 5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Згідно із ст.7 зазначеного Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Урядова "гаряча лінія" це механізм для взаємодії Уряду з громадянами, що дозволяє оперативно вирішувати проблемні питання, які порушуються у зверненнях громадян, а також удосконалювати роботу органів виконавчої влади з урахуванням громадської думки. Звернення приймаються працівниками Урядового контактного центру за допомогою засобів телефонного та електронного зв`язку і надсилаються органам виконавчої влади відповідно до компетенції для вирішення порушених у них питань по суті, надання відповідних роз`яснень. За правилами ч.1,3,4 ст.15 цього Закону №393/96, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, п.1 ч.3 ст.2 та ч.1 ст.7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Справедливим та ефективним повинен бути як судовий процес, так і результат судочинства. Для ефективного поновлення порушеного права необхідно щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Аналіз наведених норм права у сукупності з обставинами даної справи, які свідчать про протиправну бездіяльності ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.12.2019р. по суті поставлених питань, дають підстави дійти до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання ГУПФУ розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2019р. відповідно до вимог ЗУ "Про звернення громадян". Що було правильно встановлено судом першої інстанції. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. При вирішені даної справи колегією суддів також враховано, що листом від 24.06.2020р. за вих. № 1400-0221-8/33140 ГУ ПФУ фактично виконало всі позовні вимоги позивача у даній справі та надало відповідь на поставлені у його листі від 28.12.2019р. питання. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020р.- залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М.Градовський Судді: А.В.Крусян О.В.Яковлєв