Постанова 4854 № 420/619/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 серпня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/619/20 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 03 квітня 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в особі Суворовського районного відділу у м. Одесі про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної міграційної служби України в Одеській області, в особі Суворовського районного відділу у м. Одесі, а саме: визнання протиправними дії щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII у вигляді паспортної книжечки; зобов`язання оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII у вигляді паспортної книжечки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, так як сину позивача протиправно відмовлено в оформленні паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. В даному випадку, апелянт вважає, що у межах спірних правовідносин порушено право її сина на відмову від внесення інформації (персональних даних) до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк паспортного документу нового зразку. При цьому, апелянт наголошує, що дана справа має ознаки типової справи, а тому судом першої інстанції безпідставно не застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 вересня 2018 року (зразкова справа № 806/3265/17). В свою чергу, міграційним органом подано відзив на апеляційну скаргу позивача, який обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як сина позивача вже документовано паспортним документом нового зразка, внесено його дані до Єдиного демографічного реєстру, а також документовано карткою платника податків, внаслідок чого оскаржувана відмова не може порушувати його прав. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 17 грудня 2019 року до Суворовського районного відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області звернувся позивач із заявою про оформлення і видачу неповнолітній дитині паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ зразка, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР), замість паспорту громадянина України у вигляді ID-картки. Крім того, у поданій заяві позивачем зазначено про відкликання згоди на збір та обробку персональних даних та викладено прохання анулювати паспорт у вигляді ID-картки, виданий 11 червня 2018 року, а також видати паспорт громадянина України у вигляді книжечки. До зазначеної заяви додано копію паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків, 2 фотокартки та заява про видачу паспорта. В свою чергу, Суворовський РВ у м. Одесі надав позивачу письмову відповідь з відповідними роз`ясненнями щодо можливості отримання паспорта громадянина України. У наданій відповіді Суворовський РВ роз`яснив порядок оформлення, обміну та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Внаслідок чого, не погоджуючись з отриманою відмовою та бажаючи оформити паспорт у формі книжечки позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених справи судом першої інстанції зроблено висновок, що міграційним органом правомірно відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, так як дитину позивача вже документовано паспортом громадянина України у формі паспорта книжечки, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації», кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації», будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов`язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Згідно ч. 6 ст. 7 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров`я та про засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише у разі, якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу. При цьому, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року «Про внесення змін і доповнень до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження», Кабінетом Міністрів України постановою від 04 червня 1994 року N 353 затвердив зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки). Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносинах адміністративним судом перевіряється правомірність відмови міграційного органу в оформленні та видачі особі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. В свою чергу, спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що неповнолітньому сину позивача міграційним органом відмовлено у видачі паспорта громадянина України у вигляді (формі) паспортної книжечки. В даному випадку, позивач разом з батьками звернулися до міграційного органу із заявою про отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, позаяк вони через свої релігійні переконання не хочуть, щоб вказаний документ позивачу оформляли електронними засобами з присвоєнням єдиного унікального номера в Реєстрі. Між тим, беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо релігійних переконань заявників та відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір), є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17). Тому, враховуючи висновки Верховного Суду у вищевказаній зразковій справі, якими встановлено, що належним способом захисту порушених прав особи міграційним органом у відповідних правовідносинах є зобов`язання останнього оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки. Між тим, колегія суддів зазначає, що той факт, що сина позивача вже документовано паспортом у формі ІD-картки жодним чином не може позбавити його гарантованого та підтвердженого зазначеним рішенням Великої Палати Верховного Суду права отримати паспорт у формі книжечки за умови вилучення вже наявного паспорта у формі картки. Внаслідок чого, колегія суддів вважає, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, зобов`язати міграційний орган оформити та видати позивачу паспорту громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України. При цьому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправною відмову Суворовського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Зобов`язання Суворовського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ, вилучивши вже виданий ОСОБА_2 паспортний документ. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.