Постанова Вінницький апеляційний суд № 150/137/20

Справа № 150/137/20 Провадження № 22-ц/801/1448/2020 Категорія: 30 Головуючий у суді 1-ї інстанції Цимбалюк Л. П. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 рокуСправа № 150/137/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Медвецького С. К., Денишенко Т. О., за участю секретаря судового засідання Куленко О. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького сирзаводу на базі потужностей «Бімол», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку із порушенням умов договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 11 червня 2020 року, - в с т а н о в и в : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецького сирзаводу на базі потужностей «Бімол», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімол» (далі ТОВ «Бімол») про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку із порушенням умов договору. Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 11 червня 2020 року закрито провадження по справі № 150/137/20 з тих підстав, що спірний договір має ознаки господарського та пов`язаний із господарською діяльністю, відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно статті 20 ГПК України. Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Основними доводами апеляційної скарги є те, що набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10). Суд першої інстанції помилкового вважає, що стороною договору доручення № 000019 від 18 травня 2019 року є фізична особа підприємець ОСОБА_1 , а не фізична особа ОСОБА_1 , а тому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з тих підстав, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бімол», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Відзив обґрунтовано тим, що та обставина, що фізична особа підприємець не відобразила наявність у неї такого статусу в тексті укладеного договору, не змінює характеру набутих нею прав та обов`язків як таких, що виникли з господарських правовідносин, якщо такі правовідносини мають ознаки здійснення їх у межах господарської діяльності. У судовому засіданні адвокат позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Позивач та представник відповідача у судове засідання не заявились, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Закриваючи провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз змісту та підстав поданого позову, договору доручення №000019 від 18 травня 2019 року свідчить про те, що його укладено між ТОВ «Бімол» та приватною особою ОСОБА_1 , однак, договір підписано ОСОБА_1 та скріплено печаткою фізичної особи підприємця, що підтверджує те, що ОСОБА_1 , будучи фізичною особою підприємцем, уклав договір доручення № 000019 від 18 травня 2019 року з метою здійснення своєї підприємницької діяльності, надаючи при цьому транспортні послуги, пов`язані із поставкою сировини (коров`ячого молока), відтак, даний договір має ознаки господарського та пов`язаний із господарською діяльністю, відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно статті 20 ГПК України. Разом з тим, зазначений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасним, зробленим за неповного з`ясування усіх обставин справи, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають спори, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті, яка стосується розгляду справ щодо прав інтелектуальної власності), та інші справи у визначених законом випадках. Позивачем і відповідачем у цивільному процесі можуть буди фізичні і юридичні особи, а також держава. 18 травня 2019 року між Чернівецький сирзавод на потужностях ТОВ «Бімол», іменується надалі «Довіритель» та приватною особою ОСОБА_1 , іменується в подальшому «Повірений», укладено договір доручення № 000019. Згідно з пунктом 1. 1 Договору доручення Повірений від імені Довірителя зобов`язується організувати закупівлю молока коров`ячого, іменуємого надалі Товар та передати його у власність Довірителя на умовах визначених даним договором. Відповідно до пункту 4.2.1 Довіритель зобов`язується видати довіреність на здійснення юридичних дій, зазначених у пункті 1.1 даного договору, забезпечити повіреного іншими засобами, необхідними для виконання даного договору. Проте, судом першої інстанції не встановлено на кого саме видана довіреність ТОВ «Бімол» на фізичну особу ОСОБА_1 чи фізичну особу підприємця ОСОБА_1 на здійснення юридичних дій, зазначених у пункті 1.1 договору доручення № 000019 від 18 травня 2019 року, а тому висновок суду першої інстанції про те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно статті 20 ГПК України є передчасним та таким, що грyнтуються на припущеннях. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 та 20 червня 2018 року у справах № 522/7909/16-ц та № 216/181/16-ц відповідно). Такий статус має значення при вирішенні юрисдикції спорів у правовідносинах, які безпосередньо виникають унаслідок здійснення фізичною особою підприємницької діяльності та пов`язані з такою діяльністю. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Ураховуючи вищезазначене, оскільки місцевий суд постановляючи ухвалу допустив порушення норм процесуального права, що свідчить про її помилковість, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 11 червня 2020 року у даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: С. К. Медвецький Т. О. Денишенко Повний текст постанови складено 05 серпня 2020 року.