Постанова 4872 № 916/994/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/994/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Крамаренка Андрія Вікторовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООПТИМА" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2020 (суддя Степанова Л.В., м. Одеса, повний текст складено 13.03.2020) у справі № 916/994/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Семера Вікторії Анатоліївни до відповідача: Фізичної особи-підприємця Крамаренка Андрія Вікторовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООПТИМА" про стягнення 70200,00 грн., В С Т А Н О В И В : У квітні 2019 Фізична особа - підприємець (далі - ФОП) Семера Вікторія Анатоліївна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Крамаренко Андрія Вікторовича про стягнення з останнього 70200грн. В обґрунтування позовних вимог ФОП Семера Вікторія Анатоліївна посилалась на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару №11-04-18/25 від 11.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АГРООПТИМА". Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2020 у справі №916/994/19 позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Крамаренко Андрія Вікторовича на користь Фізичної особи - підприємця Семера Вікторії Анатоліївни 70200 грн. основного боргу та 1921грн. судового збору. Суд дійшов такого висновку, враховуючи висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз у даній справі, в якому встановлено факт підписання відповідачем договору №11-04-18/25 від 11.04.2018р. та видаткової накладної №112 від 11.04.2018р., а також враховуючи той факт, що відповідач за поставлений за видатковою накладною №112 від 11.04.2018р. товар не розрахувався з позивачем. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2020, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача звернулись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в якій просили оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку скаржників, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що позивач не могла здійснити поставку товару, передбаченого умовами договору поставки товару №11-04-18/25 від 11.04.2018р., враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували його купівлю нею. ТОВ «АГРООПТИМА» у своїй апеляційній скарзі також зазначає, що позивач не могла здійснити поставку відповідного товару відповідачу, оскільки лише TOB "АГРООПТИМА" є власником Свідоцтва на знак для товарів та послуг №188377 від 10.07.2014р., виданого Державною службою інтелектуальної власності, та Патенту на промисловий зразок №27068 від 10.07.2014р. "Стрічка для системи краплинного зрошення "АКВА ПЛЮС", що гарантує контроль над кількістю виготовлення даної продукції як самим Товариством так і іншими суб`єктами господарювання з дозволу ТОВ "АГРООПТИМА". При цьому за твердженням ТОВ "АГРООПТИМА" позивач не купував, ані у ТОВ "АГРООПТИМА", ані у ТОВ "ІРРІЛЕНД", якому ТОВ "АГРООПТИМА" надало дозвіл на використання торгової марки "AQUA PLUS" та промислового зразку, крапельної стрічки Aqua Plus 8-10-1000 (1000м). При цьому ТОВ «АГРООПТИМА» зазначає, що звернувся до суду з позовною заявою про визнання спірного договору поставки товару недійсним. Також апелянти стверджують, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що надана позивачем видаткова накладна №112 від 11.04.2018р. не може бути доказом поставки товару, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, в ній не зазначено, що вона відноситься до договору поставки товару №11-04-18/25 від 11.04.2018р. За твердженням апелянтів не правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що наданий позивачем розрахунок є вірним, оскільки він складений не на дату звернення позивача до суду - 04.04.2019, а датований - 16.01.2019. Крім того, відповідач у свої апеляційній скарзі вважає, що місцевий господарський суд неправомірно не призначив експертизу підписів позивача на договорі і накладній, що призвело до винесення незаконного рішення, у зв`язку з чим просить призначити проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи. Також відповідачем було додано до апеляційної скарги клопотання про витребування додаткових доказів. Водночас і ТОВ «АГРООПТИМА» заявило до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів у позивача та поновлення строків на подання доказів, клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та клопотання про проведення судової економічної експертизи у даній справі, а також Товариством було надіслало до канцелярії суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзивах на апеляційні скарги відповідача і третьої особи позивач спростовує доводи апеляційних скарг та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Позивач також заперечує проти задоволення заявлених відповідачем і ТОВ "АГРООПТИМА" клопотань у даній справі. Так, позивач послався на те, що видаткова накладна, за якою відповідач отримав товар, є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Відсутність посилання в накладній на договір поставки не є істотним недоліком, адже усі зазначені в накладній дані щодо товару чітко збігаються з даними щодо товару, зазначеними в договорі поставки, дата здійснення господарської операції збігається з днем укладення договору та в межах встановленого договором строку поставки товару, і підпис покупця, вчинений у видатковій накладній, також збігається з підписами покупця, вчиненими у договорі поставки, що було підтверджено судовою експертизою. Стосовно неправильного розрахунку заборгованості позивач зазначив, що позов пред`явлено виключно на суму вартості товару, проіндексовану відповідно до умов договору. Інші відсотки, передбачені договором, до стягнення не заявлялися. Також позивач заперечив проти призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи стосовно підписів позивача і відповідача на договорі поставки та видатковій накладній, оскільки позивач свої підписи на вищевказаних документах не оспорює, а справжність підписів відповідача на вказаних документах вже була встановлена експертом. Також позивачем заперечуються твердження ТОВ "АГРООПТИМА", що товар, який був проданий відповідачу, позивач не міг придбати у названого товариства або у ТОВ «Ірріленд», оскільки такий товар пропонувався до продажу в мережі Інтернет, зокрема, за веб-посиланням https:// prom.ua./ua/p929938070-kapelnaya-lenta-akva.html (продавець:Інтернет-магазин «Агронабор», м. Одеса, тел.: +380 (99)739-44-02, +380 (93)137-03-47. Що стосується патенту на промисловий зразок, то в зазначеному вище джерелі https://base.uipv.org/searchBul/, де розміщена БД «Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеня «Промислова власність») щодо бібліографічних даних патенту на промисловий зразок №27068 зазначено, що патент виданий ТОВ "АГРООПТИМА" на промисловий зразок з назвою «Стрічка для системи краплинного зрошення «АКВА ПЛЮС», а не на крапельну стрічку «AquaPlus». Клопотання ТОВ "АГРООПТИМА" про призначення економічної експертизи та витребування у позивача додаткових документів, на думку останнього, слід відхилити, оскільки вони не стосуються предмету спору. У відзивах відповідача та ТОВ "АГРООПТИМА" на апеляційні скарги один одного вони просили повністю їх і клопотання задовольнити. Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООПТИМА" про поновлення строку для подання доказів, долучення доданих до відзиву третьої особи доказів до матеріалів справи та витребування доказів у позивача, а також у задоволенні клопотань Фізичної особи-підприємця Крамаренка Андрія Вікторовича про витребування доказів та проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи. Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. ТОВ «АГРООПТИМА» було заявлено до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін, разом з тим враховуючи те, що Товариство не навело обґрунтованих підстав у підтвердження своїх посилань на необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для задоволення вказаного клопотання, а відтак ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 відмовив в його задоволенні. Судова колегія зазначає, що справа №916/994/19 розглядалась поза межами встановленого частиною 1 статті 273 ГПК України строку - у розумний строк, тривалість якого визначено з урахуванням існування в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19", а також враховуючи перебування суддів зі складу колегії суддів у щорічних відпустках. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи 11.04.2018р. між Фізичною особою-підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною (позивач, Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Крамаренко Андрієм Вікторовичем (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки товару №11-04-18/25 (далі договір), згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність товар, а Покупець зобов`язується оплатити вартість товару. Відповідно до п.1.2. договору договором передбачена індексація вартості товару (зобов`язань по оплаті) визначеної у гривнях, яка відбувається за певних умов за чітко визначеною договором формулою відповідно до зміни курсу гривні по відношенню до іноземної валюти (долару США) за даними міжбанківського ринку на дату платежу, або на дату проведення розрахунку зобов`язань. Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що протягом строку дії договору грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні; вказані у п. 1.2 договору ціна та вартість товару в гривнях погоджені на дату підписання договору і залишаються чинними до моменту їх індексації. Якщо в день, попередній дню платежу або дню розрахунку зобов`язання, вказаний нижче курс гривні по відношенню до іноземної валюти, зазначеної у п.2.1. договору буде відрізнятися в бік здешевлення гривні більше ніж на 3% від узгодженого курсу зазначеного у п.2.1. договору ціна/вартість цього товару підлягає індексації (коригуванню) пропорційно зміні цього курсу без додаткового узгодження. При такому коригуванні використовується наступна формула: Ц = Цс * (А2 / А1), де: Ц - ціна/ вартість товару на дату оплати, грн.; Цс - ціна/ вартість товару на дату підписання договору (вказані у п. 1.2 договору)грн.; А1 - зазначений у п. 1.2 договору узгоджений сторонами курс співвідношення гривні до іноземної валюти на момент підписання договору (визначений у п. 1.2 договору); А2 - значення курсу продажі іноземної валюти за гривню за даними міжбанківського валютного ринку України згідно веб-сайту http://index.minfm.com.ua/arch (в розділі "Котирування міжбанківського валютного ринку України") на день, попередній дню здійснення платежу або дню розрахунку зобов`язання. У разі прострочення оплати на прострочене зобов`язання по оплаті товару (в т.ч. з урахуванням індексації його вартості згідно п. 3.1 договору) нараховуються відсотки у розмірі 21% річних, або 0,0575% в день за товарний кредит (за користування чужими коштами) (п. 6.1 договору). Пунктом 3.3 договору сторони передбачили строк оплати не пізніше 30.09.2018р. Згідно п. 3.5 договору платежі, що надходять від Покупця, зараховуються в першу чергу в рахунок оплати вартості товару (спочатку щодо простроченої заборгованості, після - щодо поточної заборгованості), а залишок суми - в рахунок сплати процентів. Позивач зазначає, що згідно умов укладеного між сторонами договору передав відповідачу у власність товар, визначений п. 1.2 договору та у видатковій накладній №112 від 11.04.2018р. вартістю 65375грн., однак відповідач свої зобов`язання не виконав, у строк до 30.09.2018р. не сплатив вартість зазначеного товару з урахуванням відсотків за користування товарним кредитом у зв`язку з простроченням оплати товару, що стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом. При цьому відповідач стверджує, що ані договір, ані видаткову накладну він не підписував та товар не отримував. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Як передбачено ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (частина 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України). Вирішуючи спір по суті місцевий господарський суд встановив, що згідно з висновком експерта №19-4649 від 19.11.2019р. виконаним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - Волошиною А.П., підписи від імені Крамаренко А.В. в оригіналі договору поставки товару №11-04-18/25 від 11.04.2018р. розміщений зі зворотної сторони третього аркуша, в розділі "10. АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН", у графі "Особистий підпис Покупця" та в оригіналі видаткової накладної №112 від 11.04.2018р., розміщений у графі "Получил(а), виконані самим Крамаренко Андрієм Вікторовичем . При цьому у встановленому порядку у вказаному висновку зроблено запис про те, що судовий експерт Волошина А.П., відповідно, попереджена про відповідальність за завідомо неправдиві висновки відповідно до ст. ст. 384, 385 КК України. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, взявши до уваги висновок судового експерта та той факт, що поставка була здійснена позивачем відповідно до Договору поставки №11-04-18/25 від 11.04.2018р., передання товару підтверджується видатковою накладною №112 від 11.04.2018р., водночас в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач розрахувався за поставлений товар за відповідною видатковою накладною в строк до 30.09.2018р., суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за укладеним між сторонами договором поставки товару, зокрема, прострочив оплату товару позивачу. Перевіривши розрахунок заборгованості з урахуванням умов договору, доданий позивачем до апеляційної скарги, за яким стягненню з відповідача підлягає 70200,00грн., колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, а отже, і з обґрунтованістю позовних вимог позивача. Що ж доводів відповідача про те, що місцевий господарський суд не правомірно не призначив експертизу підписів позивача на спірному договорі та видатковій накладній, а відтак наявні підстави для призначення у даній справі повторної судово-почеркознавчої експертизи, то вона, за приписом частини 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України, може бути призначена судом за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо). Тобто призначення відповідної експертизи є можливим, а не обов`язковим, наявність підстав для такого призначення визначається самим господарським судом з урахуванням обставин і матеріалів конкретної справи. При цьому, причини, які, на думку апелянта, зумовлюють необхідність призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи, є необґрунтованими та такими, що не входять до кола обставин які підлягають доказуванню у даній справі, а тому підстави для її призначення у даному випадку відсутні. Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт купівлі позивачем товару, який в подальшому був проданий відповідачу за договором, судова колегія відхиляє оскільки відповідні докази не мають значення для вирішення даної справи, предметом доказування у якій є здійснення постачання товару позивачем і як наслідок наявність або відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, а не факт купівлі відповідного товару позивачем. З наведених обставин відсутні підстави і для задоволення клопотання ТОВ «АГРООПТИМА» про призначення судової економічної експертизи у даній справі для встановлення факту купівлі позивачем відповідного товару, а тому колегією суддів воно також відхиляється на підставі ст. 99 ГПК України. Колегія суддів відхиляє і доводи апеляційних скарг, що у видатковій накладній №112 від 11.04.2018 не зазначено номер та дату договору, за яким була здійснена поставка, а тому не можна визначити, за яким договором поставляється товар, оскільки відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову, звітність» номер та дата договору не є обов`язковим реквізитом первинних документів, якими є видаткова накладна. Колегія суддів зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Щодо доводів апелянтів про те, що наданий позивачем розрахунок має недоліки, оскільки він датований не датою звернення позивача до суду - 04.04.2019, а 16.01.2019, то слід зазначити, що означене не є недоліком оскільки саме з розрахунком на 16.01.2019 позивач первісно звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження і більше його не змінював, на що мав відповідне право. Інші заперечення, викладені у апеляційних скаргах, також не знайшли свого підтвердження під час їх розгляду. За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, а тому рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2020 слід залишити без змін, а апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Крамаренка Андрія Вікторовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООПТИМА" - без задоволення. Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг не відшкодовуються. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2020 у справі №916/994/19 залишити без змін, апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Крамаренка Андрія Вікторовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООПТИМА" - без задоволення. Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя Л.О. Будішевська Суддя С.В. Таран