Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/5110/20

Справа № 127/5110/20 Провадження № 22-ц/801/1394/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 рокуСправа № 127/5110/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів : Панасюка О. С., Берегового О. Ю., за участю секретаря Куленко О. В. розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником - адвокатом Орликом Віталієм Олеговичем, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області, постановлену у цій справі 17 березня 2020 року у м. Вінниці суддею цього суду Сичуком М. М., В С Т А Н О В И В: В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, мотивуючи його тим, що відповідно до розписки від 11 листопада 2019 року позивач передав відповідачу, а остання прийняла грошові кошти в сумі 50000,00 доларів США, що станом на 20 лютого 2020 року є еквівалентом 1226155,00 грн., в рахунок подальшого продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ «ВІП РЕНТ» за 5000 метрів житлових площ, які будуть побудовані на земельній ділянці, належній ТОВ « Династія В.В. », що розташовані за адресами: вул. Київська, 16, вул. Стеценка, 75 . Проте, договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ «ВІП РЕНТ» між сторонами укладений не був, отже відповідач, на підставі ст. 1212 ЦК України, зобов`язана повернути вказані кошти. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 1226155,00 грн, мотивовану тим, що неприйняття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, ухвалене за наслідками вирішення спору по суті заявлених вимог. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 1226155 (один мільйон двісті двадцять шість тисяч сто п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок. Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, ухвала суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. З матеріалів, долучених до позовної заяви, вбачається, що відповідно до розписки від 11 листопада 2019 року ОСОБА_2 прийняла від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 50 000 дол. США як аванс за продаж їй належних 100 % частки в статутному капіталі ТОВ «ВІП РЕНТ», якому належить 40% ТОВ « Династія В.В. » та зобов`язалась продати вказану частку за 5000 кв. м. житлових площ, які будуть побудовані на земельній ділянці, належній ТОВ « Династія В.В. », що розташовані за адресами: вул. Київська, 16, вул. Стеценка, 75 (а. с. 4). 30 січня 2020 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 вимогу про укладення з ним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «ВІП РЕНТ» у розмірі 100 % частки статутного капіталу останнього або повернути усю суму отриманого 11 листопада 2019 року авансу в розмірі 50000 дол. США (а. с. 6-7). 21 лютого 2020 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 вимогу щодо виконання вимог, викладених у розписці від 11 листопада 2019 року (а. с. 5). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З урахуванням викладених норм права, апеляційний суд вважає, що у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову не наведено обґрунтувань та до неї не додано належних та допустимих доказів у відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України щодо наявності обставин, які свідчать про необхідність застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно відповідача у межах заявленої суми позовних вимог, зокрема доказів несумлінних дій відповідача щодо приховання майна, його розтратити, продажу або знецінення, та що такі дії можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про задоволення позовних вимог може бути утрудненим або взагалі неможливим. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки зі змісту позовних вимог вбачається, що нерухоме майно відповідача безпосередньо не є предметом спору, а матеріали справи не містять доказів, які б дозволяли перевірити співмірність заявлених вимог вжитим заходам забезпечення, та доказів, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно унеможливить або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення грошових коштів, водночас, арешт нерухомого майна може бути перешкодою для здійснення відповідачем права власності на це майно. Такий висновок апеляційного суду узгоджується висновком Верховного Суду в ухвалі від 13 лютого 2020 року у справі № 640/4593/19. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення в законній силі залишатись не може та відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Орликом Віталієм Олеговичем, задовольнити, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2020 року скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О.В. Ковальчук Судді : О. С. Панасюк О. Ю. Береговий Текст постанови виготовлено 04 серпня 2020 року.