Постанова Вінницький апеляційний суд № 137/1647/19

Справа № 137/1647/19 Провадження № 22-ц/801/678/2020 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2020 рокуСправа № 137/1647/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинського В.П., суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В., за участі секретаря судового засідання Богацької О.М., представника ОСОБА_1 - адвоката Кривошей О.Ю., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кривошей Олександра Юрійовича на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, в с т а н о в и в : В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову. 03 лютого 2020 року представником позивача - адвокатом Кривошей О.Ю. було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Заява мотивована тим, що позивачем було подано позов майнового характеру про стягнення з відповідача ОСОБА_2 411 317,26 грн. У випадку відчуження майна відповідачем існує ризик невиконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог та неможливість стягнення грошових коштів. Невжиття таких заходів може перешкодити поновленню порушених прав позивача та інтересів за захистом яким позивач звернулася до суду. Враховуючи великий розмір грошового боргу відповідача перед нею, не дочекавшись остаточного вирішення справи по суті, відповідач буде мати реальну можливість продати, передати, подарувати належне йому рухоме чи інше нерухоме майно, або вчинити щодо цього майна інші дії з метою ухилення від виконання зобов`язань, покладених на неї майбутнім рішенням суду, що в свою чергу у подальшому може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник позивача - адвокат Кривошей О.Ю. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити виходячи з наступного. Згідно ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Тлумачення статей 152, 153 ЦПК України свідчить, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти можливих несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо. Відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кривошей О.Ю. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів належності відповідачу ОСОБА_2 квартири за АДРЕСА_1 (відповідно до витягу власником зазначена ОСОБА_2 (а.с. 82), а також не наведено обставин та не надано жодних доказів, які б свідчили про реальну можливість відчуження майна відповідачем на користь третіх осіб та доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду. Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає в обмеженні права розпорядження ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів). Предметом заявленого ОСОБА_1 позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача збитків, заподіяних забезпеченням позову. Судом першої інстанції не враховано, що між сторонами дійсно виник спір, а заходи забезпечення позову є співмірними заявленим вимогам, а також необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Так, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_2 в межах ціни позову є видом забезпечення позову, який є співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення відповідної суми боргу. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково зазначив, що заявником не доведено факт належності квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , заслуговують на увагу, оскільки зі змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запит на отримання інформації щодо наявності нерухомого майна було здійснено за РНОКПП НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , що підтверджується копією паспорта та ідентифікаційного номеру. Як роз`яснив Верховний Суд України в п. 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише вказує на те, що суд має запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Задоволення заяви про забезпечення позову не являється фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача щодо користування та розпорядження цим майном, а лише обмежує його у здійсненні прав на його відчуження на певний період. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 , обраний спосіб є співмірним із заявленими позовними вимогами щодо необхідності застосування заходів забезпечення, які випливають з фактичних обставин справи та свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень статей 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно. Відповідно до ч. 1 п.п. 1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 149-154, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кривошей Олександра Юрійовича задовольнити. Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2020 року про відмову в забезпеченні позову скасувати. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кривошей Олександра Юрійовича про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на квартиру за АДРЕСА_1 , яка належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 01 квітня 2020 року. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: С.Г. Копаничук В.В. Оніщук