Постанова 4813 № 494/1239/19

Номер провадження: 22-ц/813/4972/20 Номер справи місцевого суду: 494/1239/19 Головуючий у першій інстанції Дєтков О. Я. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.08.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого - Комлевої О.С. суддів: Цюри Т.В., Гірняк Л.А., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Дєткова О.Я., В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, про встановлення факту постійного проживання на території України у повнолітньому віці станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року. У обґрунтування своєї заявиОСОБА_1 зазначила,що є уродженкою м. Бєльці Молдавської РСР, була документована паспортом громадянина СРСР, який згодом було втрачено, в зв`язку з чим своєчасно не отримала паспорт громадянина України, тому на теперішній час не має документів, що посвідчують її особу та підтверджують громадянство. Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначив що зроблений судом першої інстанції висновок щодо того, що апелянт не обґрунтувала належним чином елементи свого позову, взагалі не має ніякого обґрунтування судом не вказано ані які саме елементи позову не мають обґрунтування, ані чому обґрунтування якогось елемента є неналежним. У своєму відзиві Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області заперечувало проти встановлення факту постійного проживання на території України та просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судове засідання, призначене на 08 липня 2020 року сторони не з`явилися, всі були сповіщені належним чином (а.с. 79-80). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, встановивши обставини та дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1)неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що заявниця прибула до с. Жовтнівка Березівського району Одеської області у листопаді 1983 року, як вбачається з адресного листка вибуття (а.с.5). ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 10 січня 1989 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу виданого Новоселівською сільською радою Березівського району Одеської області (а.с.6). Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області Залевська С ОСОБА_3 . зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7). У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що у 1983 році переїхала до с. Жовтнівка Березівського району, у 2001 році переїхала до смт Раухівка де по теперішній час проживає, з приводу оформлення оформлення паспорту У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 спростувала твердження заявниці щодо її теперішнього місця проживання та вказала, що остання переїхала у 1991 році в с. Новоселівку та до тепер проживає там. Відмовляючи у позові суд першої інстанції дійшов висновку, що заявниця не обґрунтувала належним чином елементи свого позову, які могли б мати юридичне значення для вирішення справи відповідно до положень ст.263 ЦПК України, та не довела існування фактів щодо її проживання на території України станом на 1991 рік . Колегія суддів вважає, що рішення Березівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року необхідно змінити в його мотивувальній частині та залишити без змін в його резолютивній частині з наступних підстав. У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок). Згідно пункту 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року. Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону,) подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях. Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду. Згідно Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, якщо втрачений паспорт був отриманий у територіальному підрозділі, до якого подано заяву про втрату паспорта, здійснюється звірка даних особи та її фотозображення з даними і фотокарткою, уклеєною до заяви про видачу попереднього паспорта. У разі отримання паспорта в іншому територіальному підрозділі для підтвердження видачі втраченого паспорта саме тій особі не пізніше наступного дня після надходження заяви про втрату паспорта здійснюється звернення до цього територіального підрозділу. Пунктом 46 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), встановлено перелік документів, які заявник подає для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого. Згідно переліку пункту 46 вказаного порядку, такими документами є: 1) заява встановленого МВС зразка про втрату або викрадення паспорта зразка 1994 року (далі - заява про втрату паспорта); 2) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 4) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 5) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи); 6) документ, що посвідчує особу законного представника/ уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; 7) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 8) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка; про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття; 9) одна фотокартка розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303. Системний аналіз наведеного вище Порядку свідчить про те, що для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого, заявник повинен подати рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи). В свою чергу, доказів того, що заявник ініціював питання щодо проведення процедури встановлення особи суду не надано, а матеріали справи таких доказів не містять. Крім того, заявником не надано доказів про те, що він звертався до міграційної служби із заявою про видачу паспорта замість втраченого, на підставі якої приймають рішення про відмову чи задоволення такої заяви. Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Ураховуючи наведене та те, що заявницею не надано доказів ініціювання питання щодо проведення процедури встановлення особи, а також доказів звернення заявника до міграційної служби із заявою про видачу паспорта замість втраченого, на підставі якої приймають рішення про відмову чи задоволення такої заяви, що буде відповідати Порядку, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для встановлення зазначеного факту, оскільки заявницею не використано досудового врегулювання даного питання відповідно до Порядку. Крім того, процедура встановлення належності до громадянства України не повинна застосовуватися до заявниці, так як вона була документована паспортом громадянина СРСР, про що вказує у заяві. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17 (провадження № 61-14495св18). Тому рішення Березівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року необхідно змінити в його мотивувальній частині та залишити без змін в його резолютивній частині. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2019 року змінити в його мотивувальній частині та залишити без змін в його резолютивній частині. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 03 серпня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Т.В. Цюра ______________________________________ Л.А. Гірняк