Постанова Харківський апеляційний суд № 643/8759/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Харків справа № 643/8759/17 провадження № 22-ц/818/2712/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Московський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року, постановлену у складі судді Харченко А.М., УСТАНОВИВ: У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнював відповідно до вимог ч. 3 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) та просив суд визнати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 2007 по 2011 рік мав з ОСОБА_2 стосунки, від яких народився син ОСОБА_3 . На момент народження дитини сторони проживали окремо, дитина була зареєстрована в органах РАЦС на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (надалі СК України). Відповідач перешкоджає у спілкуванні з сином, що стало підставою для пред`явлення позову. В підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гавріш Н.С. звернулася до суду з клопотанням про призначення судово-генетичної експертизи з метою встановлення, чи є позивач ОСОБА_5 біологічним батьком ОСОБА_3 . Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Московський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про визнання батьківства судово-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлені питання: чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю якого є ОСОБА_2 ; якщо так, то чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ? Ухвала суду мотивована тим, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні знання. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 2018 року ОСОБА_2 отримала повторне свідоцтво про народження неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому зазначено, що батьком дитини є ОСОБА_6 , про що здійснена реєстрація Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції. Зміни до актового запису були внесені на підставі заяви батька дитини ОСОБА_6 про визнання батьківства. Відповідач категорично заперечує проти призначення судово-генетичної експертизи за клопотанням позивача, оскільки будь-які дії на заперечення батьківства ОСОБА_6 , у тому числі проведення експертизи за участю малолітнього, може бути травматичним фактором для психічного здоров`я дитини. У підготовчому судовому засіданні позивач не уточнив позовні вимоги та не залучив у якості співвідповідача ОСОБА_6 . Призначення судово-генетичної експертизи є правом суду, а не обов`язком відповідно до вимог ст. 105 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для повного та правильного з`ясування обставин справи в межах предмету та підстав порушеного ОСОБА_1 позову необхідні спеціальні знання. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів. Відповідно до вимог ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Судом установлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і вказує на те, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після відкриття провадження у справі до актового запису про народження дитини були внесені зміни та зазначено батьком дитини ОСОБА_6 . Відповідач зазначає, що зміни були внесені на підставі заяви ОСОБА_6 про визнання батьківства. Для встановлення факту батьківства позивач просив призначити судово-генетичну експертизу з метою встановлення кровного споріднення з ОСОБА_3 . Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Так, за клопотанням представника позивача - ОСОБА_8 суд призначив у справі судово-генетичну експертизу. Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Предметом спору у даній справі є визнання батьківства позивача ОСОБА_9 відносно малолітнього ОСОБА_3 . Вказана обставина, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог, а також відсутність у справі висновку експерта з питань судово- генетичної експертизи, є підставою для призначення судом експертизи. Надання оцінки ухвалі суду про призначення експертизи з точки зору належності та допустимості можливого висновку експерта, як доказу у справі, відноситься до виключної компетенції суду, який розглядає справу по суті, а тому не може бути підставою до скасування оскаржуваної ухвали. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України). Отже, висновок експерта судом буде оцінюватись разом з іншими доказами у справі, права на подання яких відповідач не позбавлений. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначила, яку саме вимогу процесуального закону порушено судом при вирішенні питання про призначення експертизи. Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції при призначенні експертизи не було враховано позицію відповідача щодо заявленого представником позивача клопотання, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки в силу ч.2 ст.102 ЦПК Українипредметом висновку експерта може бути дослідження обставин, що входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. З урахуванням обставин справи, предмету спору колегія суддів уважає, що суд першої інстанції вірно визначився із питанням, з якого має бути проведена судова експертиза. Посилання в апеляційній сказі, що позивач не залучив у якості співвідповідача ОСОБА_6 , висновки суду щодо призначення експертизи не спростовують. З наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що за наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Вирішення зазначеного питання в межах оскарження ухвали про призначення експертизи фактично призведе до вирішення питання щодо належного складу учасників справи судом апеляційної інстанції, в той час зазначене питання може бути вирішено Московським районним судом м. Харкова відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України. З огляду на вищевикладене колегія суддів уважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 4 серпня 2020 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді С.С. Кругова Н.П. Пилипчук