Постанова 4856 № 802/2004/17-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 802/2004/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 30 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області) про визнання протиправними і скасування наказів від 22.08.2017 №1240 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та від 05.09.2017 №161 о/с про звільнення його зі служби в поліції, поновлення на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП у Вінницькій області, стягнення грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтував тим, що його незаконно звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, пов`язаного з можливим одержанням неправомірної вигоди, оскільки його вину в інкримінованому правопорушенні не встановлено обвинувальним вироком суду, а висновок службового розслідування і оскаржуваний наказ від 22.08.2017 №1240 містять лише опис вчиненого ним діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, та не встановлює причини і умови вчинення дисциплінарного проступку, його об`єктивну сторону. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із судовими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржив їх до Верховного Суду в касаційному порядку. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано накази Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області від 22.08.2017 №1240 і від 05.09.2017 №161 о/с в частині звільнення старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та зі злочинами у сфері суспільної моралі УБЗПТЛ ГУНП у Вінницькій області з 06 вересня 2017 року. Справу в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 р. справу прийнято до провадження. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 р. по 04.03.2020 р. в сумі 225150,00 з відповідними відрахуваннями загальнообов`язкових платежів. Рішення суду допущено до негайного виконання в частині присудження виплати заробітної плати - у межах суми стягнення за один місяць за вересень 2017 року в сумі 6 484,32 з відповідними відрахуваннями загальнообов`язкових платежів . Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано, з порушенням норм матеріального права, прийшов до висновку про обчислення грошового забезпечення за робочі дні періоду вимушеного прогулу, тоді як до розрахунку слід взяти календарні дні, що передбачено «Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799. Відповідно, неправильно визначено сума грошового забезпечення в межах платежу за один місяць до негайного виконання. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні позову, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що останнє винесене без порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Вирішуючи питання про порядок обчислення належного до виплати позивачу грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу суд першої інстанції застосував Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, який застосовується для обчислення середньої заробітної плати у випадках вимушеного прогулу. Суд у висновках зазначив, що згідно пункту 8 Постанови № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Оскільки, Постановою № 100 передбачено здійснення розрахунку кількості днів вимушеного прогулу шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, то позивач, за висновком суду, має право на грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке необхідно розраховувати виходячи з кількості робочих днів. Проте, з таким висновком колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується з наступних міркувань. Питання про виплату грошового забезпечення поліцейським регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988). Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є бланкетною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським. Наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260) Пунктом 1 розділу 1 Порядку № 260 визначено критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення. Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Отже, зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 826/5655/16. Щодо дії Порядку №260 у часі, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 2 наказу МВС України від 06.04.2016 року № 260, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Уперше Закон № 580-VIII був опублікований в офіційному виданні - газеті «Голос України» 06.08.2015 (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07.08.2015 року, а Закон в цілому - 07.11.2015. Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування. Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39). У справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав з 06 вересня 2017 року по 04 березня 2020 року, що встановлено Верховним Судом при розгляді спору щодо протиправності звільнення позивача та його поновлення на службі в поліції. Отже, у цей період діяв спеціальний нормативний акт- Порядок №260 , а тому розрахунок належного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивача обчислювати відповідно до Порядку № 260 у календарних днях. Кількість днів вимушеного прогулу позивача становить : у 2017 році -125, у 2018-365, у 2019-365, у 2020-63, всього 910 календарних днів. З довідки про доходи №531/29/02-2020/1 від 01.04.2020 р., виданої Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області середньоденна заробітна плата позивача складає 360,24 коп. Таким чином, з урахуванням кількості днів вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2017 року по 04 березня 2020 року, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті позивачу складає: 327 818, 40 грн. ( 360,24 грн.х910). Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір (суд), одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Однак, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року (справа №826/808/16). Таким чином, судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, порушено норми матеріального права, а отже помилково задоволено адміністративний позов частково. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити з підстав, викладеній у цій постанові. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року в частині визначення розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яке підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 та в частині присудження до негайного виконання грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць змінити відповідно до мотивів, викладених у постанові суду апеляційної інстанції, а пункти другій, третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції : "Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна,10, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 р. по 04.03.2020 р. в сумі 327 818 ( триста двадцять сім тисяч вісімсот вісімнадцять ) грн. 40 коп.з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню при виплаті позивачу. Рішення суду допустити до негайного виконання в частині присудження виплати грошового забезпечення - у межах суми стягнення за один місяць - 10 807( десять тисяч вісімсот сім) грн.20 коп. з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, що підлягають відрахуванню при виплаті позивачу." В решті рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 серпня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.