Постанова 4855 № 640/19553/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19553/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Шурка О.І., При секретарі: Пономаренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головне управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головне управління ДФС у м. Києві, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких Олексія Олександровича від 27.09.2019 про відкриття виконавчого провадження №60164857. Позов обґрунтовано тим, що оспорювана постанова державного виконавця від 27.09.2019 №60164857 є неправомірною, так як державним виконавцем порушено порядок прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскільки спірна вимога набрала законної сили 04.06.2016, тому передбачений для неї строк виконання сплинув 05.10.2016. Оскільки станом на час пред`явлення до виконання 27.09.2019 термін виконання такої вимоги сплив, відтак прийняття оскаржуваного рішення є неправомірним. Зазначає, що особа, яка зверталась до державного виконавця надала копію довіреності, яка була підписана заступником начальника ГУ ДФС у місті Києві Демченком В.К., у зв`язку із чим державний виконавець не мав права приймати таку вимогу до виконання. 03 серпня 2020 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві сформувало на адресу Науково-виробничого ТОВ «Агро-Інтер» вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ю-2108-25 У, відповідно до змісту якої, станом на 27.07.2018 за Товариством обліковується заборгованість (недоїмка) по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 340 963,65 грн. При цьому, зазначена вимога №Ю-2108-25 У від 04.07.2016 вперше була пред`явлена органом ДФС до примусового виконання 09.08.2018. Так, згідно постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Нагайчука М.В. від 09.08.2018 відкрито виконавче провадження №56960038 з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у м. Києві №Ю-2108-25 У від 04.07.2016 про стягнення з позивача на користь держави суми коштів у розмірі 340 963,65 грн. У подальшому, постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 04.07.2019 ВП №56960038 зазначений виконавчий документ повернуто стягувачу (ГУ ДФС у м. Києві) відповідно до п. 2 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». У той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/14260/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, у задоволенні адміністративного позову НВ ТОВ «Агро-Інтер» до Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві, за участю третьої особи - ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2018 у виконавчому провадженні №56960038 з примусового виконання вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.07.2016 №Ю-2108-25 У - відмовлено. Як наслідок, Головне управління ДФС у м. Києві повторно звернулося до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, зазначивши підставу для відкриття вимогу про сплату боргу №Ю-2108-25 У від 04.07.2016. 27 вересня 2019 року на підставі заяви стягувача органу ГУ ДФС головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. за наслідками розгляду заяви прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60164857. Вважаючи зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що після повернення виконавчого документа стягувачу - 04.07.2019 та його повторного пред`явлення стягувачем до виконання і винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2019 - не минув тримісячний строк пред`явлення вимоги про сплату боргу від 04.07.2016 №Ю-2108-25 У до виконання, тому відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв правомірно. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно пункту 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. Як наслідок, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII). Колегія суддів враховує, що вимога про сплату боргу від 04.07.2016 №Ю-2108-25 У була видана у той час, коли діяла ще стара редакція Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999. Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, на час повторного звернення податкового органу до відповідача діяв вже Закон №1404-VIII, який в силу пункту 5 його Перехідних положень і слід застосовувати у межах спірних правовідносин. У відповідності до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Як свідчать матеріали справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві сформовано вимогу від 04.07.2016 №2108-25 про сплату недоїмки з єдиного внеску НВ ТОВ «Агро-Інтер», на підставі якої прийнята спірна постанова про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до частини першої ст.12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Частиною п`ятою ст.12 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. При цьому, колегія суддів враховує, що звернення податкового органу саме у вересні 2019 року з заявою до державного виконавця було зумовлено поверненням виконавчого документу стягувачу (ГУ ДФС у м. Києві) згідно з постановою старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 04.07.2019 у ВП №56960038, відповідно до п. 2 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, днем повернення, в контексті вищевикладених норм Закону №1404-VIII, є саме 04.07.2019, відтак з наступного дня починається перебіг строку на пред`явлення даного виконавчого документу до виконання, згідно з частиною п`ятою ст.12 Закону №1404-VIII. Таким чином, враховуючи, що після повернення виконавчого документа стягувачу - 04.07.2019 та його повторного пред`явлення стягувачем до виконання і винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2019 - не минув тримісячний строк пред`явлення вимоги про сплату боргу від 04.07.2016 №Ю-2108-25 У до виконання, тому відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про відкриття виконавчого провадження діяв правомірно. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від від 16.01.2020 у справі №260/904/19. Вказане спростовує доводи апелянта про те, що строк пред`явлення зазначеної вимоги станом на день винесення постанови відкриття виконавчого провадження від 27.09.2019 №60164857 сплив. Слід також звернути увагу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/14260/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, про відмову у задоволенні адміністративного позову НВ ТОВ «Агро-Інтер» до Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві, за участю третьої особи - ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2018 у виконавчому провадженні №56960038 з примусового виконання вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.07.2016 №Ю-2108-25 У. Приймаючи вказані рішення, суди виходили з того, що відповідачем правомірно винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2018 №56960038. Частиною четвертою статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Стосовно посилань апелянта на те, що на час звернення до державного виконавця із заявою, податковим органом було надано довіреність Надієвець Р.С. від 17.10.2108 за №2211/25.15.17-04, видану заступником начальника ГУ ДФС у місті Києві Демченком В.К., відтак така довіреність не є підставою для представництва інтересів особи перед іншими органами, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке. Частиною першою статті 16 Закону №1404-VIII визначено, що сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто. У відповідності до частини четвертої вказаної статті представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності. За правилами пункту 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 04.12.2012 до заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження. З огляду на вказані норми, повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. З матеріалів справи вбачається, що надана контролюючим органом до державної виконавчої служби довіреність від 17.10.2018 №2211/26/15/17-04 належним чином оформлена та підписана заступником начальника ГУ ДФС у м. Києві Демченко В.К. У той же час, посилання апелянта на практику Верховного Суду щодо неможливості підписувати довіреності іншими посадовими особами податкового органу, окрім керівника, як наслідок ніхто крім керівника не має права підписувати та відповідно завіряти довіреності, колегія суддів оцінює критично, так як вказані рішення Верховного Суду стосуються виключно питань прийняття касаційних скарг згідно норм КАС України, а не прийняття виконавчих документів до виконання органами державної виконавчої служби. Таким чином, при зверненні до виконавчої служби стороною відповідача було надано всі необхідні документи, що підтверджують право на підписання та подання даної заяви уповноваженим представником ГУ ДФС у м. Києві. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та як наслідок відсутність підстав для розподілу судових витрат. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 287, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький О.І. Шурко