Постанова 4855 № 640/3921/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3921/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Чаку Є.В., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулося до суду з позовом, яким просило застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (код ЄДРПОУ 40720198). На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що недопуск відповідачем перевіряючих до перевірки є передбаченою положеннями статті 94 Податкового кодексу України підставою для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Відповідач подано відзив на апеляційну скаргу, яким зазначено, що товариством обґрунтовано не допущено контролюючий орган до перевірки, оскільки наказ про проведення перевірки від 13.02.2019 № 1760 не відповідає вимогам ст.81 Податкового кодексу України. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 13.02.2019 року № 1760 про проведення фактичних перевірок з 27.02.2019 року наказано провести перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (код 40720198) протягом лютого 2019 року, за адресою: м. Київ, пров. Карельський, 3 (магазин), з метою перевірки порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві 27.02.2019 з метою вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки та ознайомлення з направленням про проведення перевірки ТОВ «Сільпо-Фуд» здійснено виїзд до магазину за адресою: м. Київ, пров. Карельський,

3. Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» прийнято рішення про не допуск посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення фактичної перевірки магазину розташованого по пров. Карельському, 3 у м. Києві з підстав невідповідності, на їх думку, наказу № 1760 вимогам ст. 81 ПК України. Позивачем 05.03.2019 здійснено повторний виїзд за адресою: м. Київ, пров. Карельський, 3 (магазин), для проведення перевірки. Проте, відповідачем відмовлено у наданні документів, які є предметом перевірки та допуску посадових осіб до обстеження приміщень, про що було складено акт від 05.03.2019. ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до п.п. 94.6.1. п. 94.6 ст. 94 ПК України прийнято рішення про застосування адміністративного арешту від 06.03.2019 № 42113, тому звернулися до суду з даним позовом. Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 94.4 цієї статті арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Відтак, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків. Проте, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, однак має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах. Водночас, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Таким чином, з огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку колегія суддів приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог. В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах. З матеріалів справи не вбачається доказів відсутності у відповідача майна для погашення податкового боргу, апелянтом таких доказів також не надано, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Дана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 07 серпня 2018 року у справі №803/976/17. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог податкового органу в частині накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача. Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя Є.В.Чаку Суддя О.М.Оксененко