Постанова Київський апеляційний суд № 754/16765/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 червня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А., за участю: захисника Шмарова О.В. особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Шмарова Олексія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 5 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює неофіційно водієм, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, В С Т А Н О В И Л А: Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 11 листопада 2019 року о 08.50 год. керував автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1 по пр. Маяковського у м. Києві з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, що слабо реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Не погоджуючись з постановою суду, захисник Шмаров О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував всі обставини справи, не звернув увагу на те, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у статті ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Як зазначає апелянт, в матеріалах справи міститься постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1732766, згідно якої водія притягнуто до адміністративної відповідальності за п.2.3. ПДР України та накладено стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП за керування о 09.04 год. водієм, який не був пристебнутий ременем безпеки, транспортним засобом, обладнаним засобом пасивної безпеки. З нагрудної камери поліцейського вбачається, що за його словами та як роз`яснено свідкам, водія ОСОБА_1 зупинили за порушення ПДР України, невідомо якого. Однак, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №253820 водія ОСОБА_1 було зупинено о 08:50 год., що підтверджує незаконну зупинку транспортного засобу. За таких обставин, на думку захисника, вимога поліцейського до ОСОБА_1 про проходження огляду на стан сп`яніння є безпідставною, а відмова ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння була пов`язана з протиправними діями поліцейських. . Щодо ознак сп`яніння, встановлених поліцейськими у ОСОБА_1 , то захисник наголошує на тому, що з метою забезпечення повноти та об`єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення поліцейський повинен не лише зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але й надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, в тому числі вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення із приводу наявності цих ознак. Факт наявності у водія ознак наркотичного сп`яніння, перелік яких визначений відповідною Інструкцією, підлягає доведенню. Щодо відеозапису захисник акцентує увагу на тому, що на відеозаписі зафіксовано як поліцейський складає пустий протокол, в якому проставлені невідомі підписи. Також захисник зазначає про те, що таким чином свідки у протоколі нічого не засвідчили. Також захисник звертає увагу на те, що встановлений законодавством порядок проходження огляду на стан сп`яніння передбачає огляд та відмову на стан наркотичного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, який, виходячи з відеозапису нагрудної камери поліцейського, що є доказом у даному провадженні, не було запропоновано водію ОСОБА_1 . Під час апеляційного розгляду захисник Шмаров О.В. підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі, зазначив про те, що у відповідності до положень Основного Закону - Конституції України, а також зважаючи на положення КУпАП, особа не зобов`язана доводити свою невинуватість. Так захисник зазначив про те, що транспортний засіб ОСОБА_1 було зупинено на парковці супермаркету «Еко-маркет». Працівники поліції переслідували його, і коли зупинили транспортний засіб, послались на те, що ОСОБА_1 не був пристебнутий ремнем безпеки, за що ОСОБА_1 було сплачено штраф. Що стосується ознак наркотичного сп`яніння, то не зрозуміло, яким чином працівники поліції виявили у ОСОБА_1 такі ознаки, на які вказали працівники поліції у протоколі, а саме зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Вважає ці ознаки безпідставними, оскільки ОСОБА_1 нормального себе поводив. Не зрозуміло, як працівники поліції могли визначити тремтіння пальців рук, адже він тільки пред`являв документи поліціянтам. Щодо зіниць очей, то захисник наголосив на тому, що у ОСОБА_1 був опік правового ока, у зв`язку з чим зіниця не реагує на світло. Також захисник вказав на те, що працівники поліції самостійно писали пояснення замість свідків, а свідки тільки розписались. Щодо відеозапису, який наявний в матеріалах провадження, то саме відеозапис відображає те, що все відбувалось без свідків, а тому вказаний відеозапис підтверджує позицію сторони захисту. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційній вимоги. Пояснив, що працівники поліції рухались за його автомобілем, і він здогадався, що потрібно повернути для того, щоб зупинити транспортний засіб, і вже після зупинки транспортного засобу працівниками поліції він ( ОСОБА_1 ) здогадався, що ремінь безпеки не пристебнутий, відповідно за що сплатив штраф, оскільки є законослухняним громадянином. На пропозицію працівників поліції проїхати до медичного закладу відмовився, оскільки працівники поліції поводили себе дуже грубо, а в присутності свідків взагалі відбувалась штовханина. Положення п. 2.5 ПДР України йому ( ОСОБА_1 ) відомі. Саме неправомірні дії працівників поліції з моменту зупинки його ( ОСОБА_1 ) транспортного засобу і спонукали його до відмови проїхати до медичного закладу. Працівники поліції говорили, що вразі самостійного проходження огляду у медичному закладі, то огляд все одно без працівників поліції буде недійсним. Дії працівників поліції не оскаржував, оскільки не є фахівцем у законодавстві. На його переконання ПДР України не порушив, хотів самостійно проїхати, і здати аналізи. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані. Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на наявні у справі та досліджені докази, а саме: відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , у поясненнях свідків, розписці та відеозаписі з нагрудної камери поліцейського з місця пригоди, та дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.5 ПДР України, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 8). З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції. Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 253820 від 11 листопада 2019 року, складеного щодо ОСОБА_1 , останній 11 листопада о 08.50 год. по пр. Маяковського, 17, в м. Києві, керував автомобілем «Мерседес-Бенц» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що слабо реагують на подразнення світлом, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій у встановленому законом порядку від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога в КМНКЛ «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. П.Запорожця, відмовився у присутності двох понятих, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 2). У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 власноручно зазначив, що «не хочу». З переглянутого відеозапису з нагрудної боді-камери працівника поліції, якій міститься у матеріалах справи, вбачається, що у присутності двох свідків інспектор патрульної поліції двом свідкам пояснює, що був зупинений транспортний засіб «Мерседес-Бенц» НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення п. 2.3 ПДР України. Під час спілкування з водієм виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей розширені і не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук і поведінка не відповідає обстановці. Водієві пропонується в присутності двох свідків пройти медичний огляд у лікаря нарколога для визначення стану наркотичного сп`яніння у КМНКЛ «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. П.Запорожця,

20. На запитання поліцейського, чи погоджується водій пройти такий огляд, водій відповідає: «Ні», що констатується працівником поліції, На пропозицію дати пояснення, чому водій відмовляється. останній вказує, що не хоче. Працівник поліції ще раз наголошує на тому, що у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та водій відмовляється від проходження огляду, а також роз`яснено наслідки відмови від такого проходження, а також те, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП. Також з відео вбачається, що на ОСОБА_1 складається матеріал за порушення ним п. 2.3 ПДР, виписується штраф, з яким ОСОБА_1 погоджується. Під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не погоджується з тими ознаками наркотичного сп`яніння, які зазначені у протоколі, та на зауваження поліцейського, що ці ознаки встановлені візуально і повторені у присутності свідків, ОСОБА_1 , посилається, що свідки не лікарі. На зауваження поліцейського, що йому пропонувалось пройти огляд у лікаря нарколога, ОСОБА_1 в категоричній формі заявив, що не хоче. (ас. 5). Таким чином, обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції, знайшли своє підтвердження у зафіксованих на відеозаписі обставин події, і зазначений відеозапис є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи. Зафіксовані на відеозаписі обставини спростовують пояснення ОСОБА_1 та його захисника щодо обставин події, в т.ч. й те, що ОСОБА_1 не повідомлено про причину зупинки транспортного засобу та притягнуто до відповідальності, невідомо за яке порушення ПДР України. Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що з метою забезпечення повноти та об`єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення поліцейський повинен не лише зазначити ознаки сп`яніння у протоколі про адміністративне правопорушення, але й надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, в тому числі вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення із приводу наявності цих ознак, є безпідставними. Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду. Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: · запах алкоголю з порожнини рота; · порушення координації рухів; · порушення мови; · виражене тремтіння пальців рук; · різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; · поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції). Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: · наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); · звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; · сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; · почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 Розділу 1 Інструкції) З відеозапису та протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що працівником поліції в присутності двох свідків озвучені ознаки наркотичного сп`яніння, які поліцейський встановив під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , а саме: зіниці очей розширені і не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук і поведінка не відповідає обстановці, і зазначені поліцейською ознаки наркотичного сп`яніння відповідають ознакам, які зазначені в Інструкції. Тобто працівник поліції може встановити тільки ознаки певного виду сп`яніння. Перебування особи безпосередньо у певному стані сп`яніння встановлюється відповідно до положень ст. 266 КУпАП та зазначеної Інструкції. Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735. Згідно з п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Встановивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, з метою підтвердження або спростування стану сп`яніння працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до лікаря нарколога, на що останній відмовився. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника про те, що встановлений законодавством порядок проходження огляду на стан сп`яніння передбачає огляд та відмову на стан наркотичного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, що не було запропоновано водію ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки для перевірки особи на стан наркотичного сп`яніння є обов`язковим проведення лабораторних досліджень, метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння, на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, що може бути встановлене тільки в умовах медичного закладу. Щодо посилань захисника про те, що на відеозапису зафіксовано як поліцейський заповнює пустий протокол, в якому проставлені невідомі підписи, що таким чином свідки у протоколі нічого не засвідчили, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення відображені обставини відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у медичному закладі у присутності двох свідків, які зафіксовані на відеозапису. Під час апеляційного розгляду стороною захисту до апеляційного суду надані копії медичних документів, відповідно до яких ОСОБА_1 має дисфункцію ока внаслідок отриманого раніше хімічного опіку рогівки, що працівники поліції могло бути сприйнято, як одну з ознак наркотичного сп`яніння. Вказані обставини хоч і підтверджується наявними копіями документів, однак, не можуть бути взяті до уваги, оскільки перебування особи в стані наркотичного сп`яніння або відсутність такого сп`яніння у особи, відповідно до діючого законодавства, встановлюється лікарем у медичному закладі. За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, не встановлено з боку працівників патрульної поліції порушення порядку направлення водія для огляду на стан наркотичного сп`яніння, які б слугували безумовною підставою для скасування судового рішення. Таким чином під час апеляційного розгляду справи не встановлена невідповідність постанови місцевого суду вимогам закону, матеріалам чи обставинам справи, а всі обставини вчинення адміністративного правопорушення місцевим судом досліджені повно та об`єктивно. З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що постанова судді місцевого суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні. у зв`язку з чим апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А : Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 5 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Шмарова Олексія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А. Васильєва