Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/7671/20

Справа № 308/7671/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 03.11.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. Згідно постанови, 28.07.2020 об 11 год. 51 хв. гр. ОСОБА_1 у м. Ужгород по вул. Тельмана, 56, керував транспортним засобом марки (Citroen) Dacia Nova, державний номерний знак « НОМЕР_1 » з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме : тремтіння пальців рук, не реагування зіниць очей на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як порушення вимог передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про те, що поліцейські пропонували йому пройти огляд на місці зупинки, про те, що він від проходження огляду в медичному закладі не відмовлявся. Також у матеріалах справи відсутні дані про направлення правопорушника до закладу охорони здоров`я, не вказано які дії на ухилення від проходження огляду він вчиняв. Стверджує, що запис відеокамери не містить моменту зупинки транспортного засобу та огляду працівниками поліції, в результаті якого начебто були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Вказує і на те, що наявні в справі докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 ПДР України та відповідно наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Щодо пропуску строку вказує на те, що останній день подачі апеляційної скарги 19.09.2020, який припав на суботу, а перший робочий день - 21.09.2020. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку, що строк на апеляційне оскарження судового рішення слід поновити, підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представниці, - адвокатки Павліченко Т. С., неявка яких, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що вказані вище особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а також те, що від адвокатки Павліченко Т. І. на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторін. При вирішення питання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення апеляційний суд бере до уваги таке. Так, у матеріалах справи містяться відомості, про те, що адвокатка Павліченко Т. С. ознайомилась з оскаржуваною постановою від 09 вересня 2020 року через дев`ять днів, а саме 18.09.2020. Оскільки 19 вересня 2020 - останній день оскарження судового рішення співпав з вихідним неробочим днем (субота), то першим робочим днем після цієї дати слід вважати 21.09.2020 - понеділок. У зв`язку з цим, доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення заслуговують на увагу. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду таке. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Приписами ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження на законну вимогу поліцейського огляду на стан наркотичного сп`яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №363594, ОСОБА_1 , 28.07.2020, о 11 год 51 хв, у м. Ужгород, по вул. Тельмана, 56, керував транспортним засобом марки (Citroen) Dacia Nova, державний номерний знак « НОМЕР_1 » з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, не реагування зіниць очей на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. Поясненнями свідків, громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. З розписки ОСОБА_1 , яка міститься у матеріалах справи, убачається, що останній зобов`язується залишити свій транспортний засіб марки «Dacia Nova» державний номерний знак НОМЕР_1 на місці зупинки автомобіля. Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ №2888609 від 28.07.2020, підтверджується той факт, що за порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень. Відповідно до довідки сформованої на основі облікових баз даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 06.07.2013. На відеозаписі, який міститься на DVD-диску чітко зафіксовано момент відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, що було озвучено і в присутності свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, при цьому ОСОБА_1 зазначив, що не бажає проходити пропонований поліцейськими огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у зв`язку з браком часу. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, адже жодних порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду апеляційної скарги, судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були упереджені при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення. Суд також вважає, що підстави не довіряти або мати сумніви щодо правдивості та об`єктивності пояснень свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - відсутні, оскільки останні були ознайомлені зі своїми обов`язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх пояснення є послідовними та логічними і не спростовуються іншими доказами у справі. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій під час зупинки водія ОСОБА_1 та оформлення щодо нього матеріалів адміністративного правопорушення,- на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейські діяли у межах наданих їм повноважень. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції…, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ознакою об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення крім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Фактично відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. Так, пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних речовин чи лікарських препаратів. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, у тому числі наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Відомості, які містяться у матеріалах справи у своїй сукупності підтверджують, що водій ОСОБА_1 своєю поведінкою засвідчив, що не бажає проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку. Тому, доводи апелянта про те, що він не вчиняв жодних дій на ухилення від проходження огляду, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє. З твердженнями ОСОБА_1 про нібито упереджене ставлення до нього з боку поліцейських апеляційний суд не погоджується, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції про дотримання поліцейськими при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення приписів Інструкції є правильними та обґрунтованими. Відповідно до п. п. 2,3 Розділу ІІ Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у працівників поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 , на момент зупинки поліцейськими транспортного засобу, мав зовнішні ознаки наркотичного сп`яніння: не реагування зіниць очей на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Доводи апелянта про недотримання поліцейськими приписів ст. 266 КУпАП, а саме те, що працівники поліції порушили процедуру направлення ОСОБА_1 на проходження огляду з метою визначення стану наркотичного сп`яніння, - апеляційний суд до уваги не бере та зазначає таке. Згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» встановлення наявності стану наркотичного сп`яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов`язки щодо проведення медичного огляду (обстеження). Таким чином, перевірка на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно шляхом медичного огляду в закладі охорони здоров`я, а не на місці події. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Враховуючи те, що водій ОСОБА_1 категорично відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, поліцейські, з дотриманням вимог закону, склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Відносно доводів апелянта про відсутність доказів у матеріалах справи, які свідчать про ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, апеляційний суд такі відхиляє. Так, з матеріалів справи, зокрема з відеозапису з бодікамер поліцейського убачається, що водій ОСОБА_1 , після зупинки та перевірки працівниками поліції транспортного засобу марки «Dacia Nova», номерний знак НОМЕР_1 , чітко вказав, що пропозицію поліцейського пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі він відхиляє, посилаючись на брак часу. На переконання апеляційного суду, така поведінка ОСОБА_1 свідчить лише про те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності взагалі не мала наміру проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим працівниками поліції щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП. На підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, зокрема відомостей, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, пояснень свідків, розписки водія ОСОБА_1 про залишення ним транспортного засобу на місці зупинки та відеозапису з бодікамер поліцейських, де чітко зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, - апеляційний суд визнає, що сумнівів у правильності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - немає. Твердження апелянта про те, що місцевий суд розглянув справу щодо нього поверхово, не викликавши у судове засідання свідків події, пояснення яких викликають сумніви, - апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, позаяк докази у своїй сукупності підтверджують наявність вини у вчиненні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що підстав сумніватися у об`єктивності та достовірності пояснень свідків під час апеляційного розгляду не виникало. При цьому, доказів, які свідчать про нібито упередженість чи зацікавленість свідків у наданні недостовірних пояснень, ані ОСОБА_1 , ані його представниця, - адвокатка Павліченко Т. С. не надали ні в суді першої інстанції, на такі не посилаються в апеляційній скарзі. Наведені докази жодним чином не спростовуються доводами ОСОБА_1 , який категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та повністю спростовуються дослідженими та перевіреними апеляційним судом доказами. Доводи апеляційної скарги щодо самостійного звернення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння також не є слушними, адже апелянтом на підтвердження цього не надано жодних доказів до часу розгляду апеляційної скарги. Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені. В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_6 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що накладене на нього адміністративне стягнення відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського районного суду Закарпатської області від 09 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан