Постанова 4803 № 183/8339/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6374/20 Справа № 183/8339/19 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Позовна заява мотивована тим, що 17.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. було вчинено виконавчий напис, згідно з яким з нього на користь АТ КБ "ПриватБанк" було стягнуто суму грошових коштів в розмірі 223 900,32 грн. Зазначений виконавчий документ було пред`явлено до виконання. З моменту звернення відповідачем стягнення на його заробітну плату на підставі зазначеного вище виконавчого напису з нього державною виконавчою службою було стягнуто 37 544,36 грн. Дізнавшись про наявність виконавчого напису нотаріуса про стягнення з нього грошових коштів на користь АТ КБ "ПриватБанк" він звернувся до суду з позовом про визнання останнього таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2019 року було визнано таким, що не підлягає виконанню зазначений вище виконавчий напис нотаріуса. Державним виконавцем було частково повернуто йому кошти, які надійшли на рахунки державної виконавчої служби, та які не були перераховані на користь стягувача в розмірі 6 596,00 грн. Таким чином, позивач вважав, що відповідач безпідставно набув від нього грошових коштів в розмірі 30 948,36 грн. Ураховуючи викладене, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 30 948,36 грн. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.04.2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції установлено, що 17.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинений виконавчий напис (реєстровий номер № 21562) про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.02.2012 року в розмірі 223 900,32 грн., яка утворилась за 2012 днів, а саме з 27.02.2012 року по 31.08.2017 року, а також витрати за вчинення виконавчого напису 1 800,00 грн., а всього - 225 700,32 грн., зазначені обставини установлені рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2019 року у цивільній справі № 183/4783/18 (а.с.33-35). Вищезазначений виконавчий документ стягувачем було пред`явлено до виконання до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Відповідно до звіту Приватного підприємства "Транс Логістик" № 89 від 27.01.2020 року з ОСОБА_1 , на підставі постанови державного виконавця від 23.04.2018 року (ВП № 55738165), виданої за виконавчим документом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 21562 від 17.11.2017 року, за період з 01.05.2018 року по 28.02.2019 року утримано суму із заробітної плати в розмірі 37 544,36 грн. (а.с.32). Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2019 року у цивільній справі № 183/4783/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 17.11.2017 року, реєстровий номер № 21562, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.02.2012 року в розмірі 223 900,32 грн., а також витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 1 700,00 грн., а всього - 225 700,32 грн. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704,80 грн. (а.с. 33-35). Виконавчий напису визнано таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що у нотаріуса був відсутній повний перелік документів за якими стягнення заборгованості відбувається у безспірному порядку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку, що норми статті 1212 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин, які склались між сторонами. Доказів, які б спростовували встановлені обставини, позивачем не надано. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші. Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання. Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2019 року по справі № 522/5771/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 308/13503/16-ц. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом апеляційної інстанції установлено, що на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу відбувалось стягнення заборгованості в сумі 223 900,32 грн. за договором б/н від 27.02.2012 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк", грошові кошти в сумі 37 544,36 грн., які були утримані із заробітної плати ОСОБА_1 , стягувалися на підставі постанови державного виконавця від 23.04.2018 року (ВП № 55738165), виданої за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 21562 від 17.11.2017 року, сам договір не оскаржений, а виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що у нотаріуса був відсутній повний перелік документів за якими стягнення заборгованості відбувається у безспірному порядку. Тобто, матеріалами справи ознаки безпiдставностi виконання за виконавчим написом приватного нотаріуса не доведені. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення перерахованих позивачем грошових коштів відповідачу за договором на підставі статті 1212 ЦК України. Установивши, що даний позов пред`явлено позивачем саме про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України, проте між сторонами виникли інші правовідносини, які урегульовуються іншими нормами законодавства, суд першої інстанції відповідно до імперативних норм процесуального закону щодо розгляду справи лише в межах заявлених позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення з відповідача коштів, сплачених в рахунок погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 на підставі положень статті 1212 ЦК України спростовуються змістом правовідносин, які виникли між сторонами та правовою природою, перерахованих на виконання зобов`язання коштів, а також встановленими під час розгляду справи обставинами і змістом наведених вище нормам матеріального права, які суд першої інстанції застосував правильно. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко