Постанова 4803 № 177/610/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6900/22 Справа № 177/610/22 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 жовтня 2022 року м.Кривий Ріг справа № 177/610/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Остапенко В.О., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ст. 270, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року, яке ухвалено суддею Суботіною С.А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, - ВСТАНОВИВ: В червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом нотаріуса. В обґрунтування позову зазначено, що 11.10.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4415, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» не виплачених у строк відповідно до умов Кредитного договору від 11.01.2011 року грошових коштів у розмірі 62 101 грн. На виконання виконавчого напису від 11.10.2016 року, постановою державного виконавця Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 16.05.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 53941725. Станом на 16.05.2022 року у рамках зазначеного виконавчого провадження стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» 21 281,61 грн. Оскільки, рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20.04.2022 року виконавчий напис, вчинений 11.10.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., в реєстрі за № 4415 визнано таким, що не підлягає виконанню, позивач вважає, що кошти на виконання зазначеного виконавчого напису стягнуті безпідставно, тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 21 281,61 грн. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 21 281 грн. 61 коп. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 коп. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що кошти, що надійшли та були сплачені позивачем в рамках виконавчого провадження, були перераховані Банком на погашення заборгованості за кредитним договором, в підтвердження чого було надано виписку. Крім того апелянт посилається на те, що між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем як заборгованість за кредитним договором, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 11.10.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 4415, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» не виплачених у строк відповідно до умов Кредитного договору від 11.01.2011 року грошових коштів у розмірі 62 101 грн. (а.с.8). На підставі зазначеного виконавчого напису постановою державного виконавця Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 16.05.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 53941725 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 62 101 грн. (а.с.9). Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20.04.2022 року, яке набрало законної сили 21.05.2022 року, виконавчий напис, вчинений 11.10.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., в реєстрі за № 4415 визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.14-19). Однак, за указаним виконавчим написом, станом на 16.05.2022 року, на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто грошові кошти у розмірі 21 281,61 грн., що підтверджується поясненнями та розрахунком наданим 09.08.2022 року Криворізьким відділом державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.20,61-68). Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вчинений 11.10.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, в реєстрі за № 4415, за яким з позивача на користь відповідача стягнуто 21 281,61 грн., визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала, тому стягнуті 21 281,61 грн. підлягають поверненню в порядку ст. 1212 ЦК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Відповідно до частини першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 623/363/20 та у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, за правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом. Зі змісту статті 1212 ЦК України, можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав). Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна. Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів). Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося. Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно. Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 623/363/20, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд першої інстанції водночас залишив поза увагою те, що отримані відповідачем кошти в сумі 8559,45 підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18. Як вбачається з матеріалів даної справи, 11.10.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 4415, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» не виплачених у строк відповідно до умов Кредитного договору від 11.01.2011 року грошових коштів у розмірі 62 101 грн. (а.с.8). Постановою державного виконавця Криворізького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 16.05.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 53941725 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 62 101 грн. (а.с.9). За указаним виконавчим написом, станом на 16.05.2022 року, на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто грошові кошти у розмірі 21 281,61 грн., що підтверджується поясненнями та розрахунком наданим 09.08.2022 року Криворізьким відділом державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.20,61-68). Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20.04.2022 року, яке набрало законної сили 21.05.2022 року, виконавчий напис, вчинений 11.10.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., в реєстрі за № 4415 визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с.14-19). Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 21 281 грн. 61 коп., що стягнуті з ОСОБА_1 у примусовому порядку у виконавчому провадженні № 53941725 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти в сумі 21 281 грн. 61 коп. підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем як заборгованість за кредитним договором, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки повернення безпідставно набутих коштів в рамках виконавчого провадження № 53941725 не позбавляє права відповідача на стягнення коштів за кредитними зобов`язаннями. В даному випадку, оскільки кошти не були сплачені ОСОБА_1 добровільно, а їх стягнення відбувалося примусово, шляхом відрахування з його доходу та списання коштів на підставі виконавчого напису, визнаного в подальшому таким, що не підлягає виконанню, вказані кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню позивачу, в порядку статті 1212 ЦК України. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 25 жовтня 2022 року. Головуючий: Судді: