Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 824/329/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/329/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 03 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, -, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу №22 від 06.02.2020р., виданий начальником Управління ДСНС України у Чернівецькій області полковником служби цивільного захисту Михайлюком С. М . , про накладення на нього, сержанта служби цивільного захисту, пожежного рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення, дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення частково премії у розмірі 50% від встановленого розміру. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки до нього не може бути застосоване дисциплінарне стягнення за втрату службового посвідчення, яке визнано недійсним у встановленому порядку. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.05.2020 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ по особовому складу №22 від 06.02.2020р., виданий начальником Управління ДСНС України у Чернівецькій області полковником служби цивільного захисту Михайлюком С.М., про накладення на ОСОБА_1 , сержанта служби цивільного захисту, пожежного рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення, дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення частково премії у розмірі 50% від встановленого розміру. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80коп. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що 07 квітня 2005 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в МНС України (правонаступником якого є ДСНС України) на посаду водія-електрика інженерної групи частини спеціального загону технічної служби УМНС. Відповідно до контракту №40/19 від 21.04.2019р. про проходження служби цивільного захисту ОСОБА_1 проходить службу на посаді пожежника-рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини АРЗСП, спеціальне звання сержант служби цивільного захисту. 30 вересня 2019 року управлінням ДСНС України в Чернівецькій області видано наказ "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " №216, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту та позбавлення премії за вересень 2019 року у повному обсязі, а також наказ №217 "Про звільнення зі служби ОСОБА_1 ", яким позивача звільнено зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 6 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту). При звільненні позивач не здав службове посвідчення, у зв`язку з чим, 24.10.2018 ОСОБА_4 було подано оголошення до друкованого видання "ВІД і ДО" наступного змісту: "Вважати недійсним у зв`язку з його звільненням зі служби, службове посвідчення № НОМЕР_3 від 23.10.2018р., видане УДСНС України у Чернівецькій області на ім`я ОСОБА_1 ". Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 по справі №824/1157/19-а, окрім іншого, визнано протиправним та скасовано наказ №216 управління ДСНС України у Чернівецькій області від 30.09.2019 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту, наказ №217 Управління ДСНС України у Чернівецькій області від 30.09.2019 року про звільнення зі служби ОСОБА_1 та поновлено на посаді з 30 вересня 2019 року. Після поновлення на посаді ОСОБА_1 службове посвідчення йому не видавалось. 31.12.2019 майором служби цивільного захисту ОСОБА_5 під час проведення змін чергових караулів, перевіряючи готовність особового складу караулу, що заступає на чергування, виявлено, що у сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 відсутнє службове посвідчення. Наказом відповідача від 02.01.2020 №4 призначено службове розслідування за фактом втрати службового посвідчення №ЧВ 002827 від 23.01.2018 сержантом служби цивільного захисту ОСОБА_1 пожежника-рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини АРЗСП. 27.01.2020 відповідно до висновку службового розслідування за фактом втрати службового посвідчення №ЧВ 002827 від 23.10.2018 сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 пожежника-рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини АРЗСП комісією, окрім іншого, запропоновано за порушення вимог п.31 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, п.3.5 та 3.11 Порядку №88 притягнути до дисциплінарної відповідальності. 06.02.2020 наказом по особовому складу №22, виданим начальником Управління ДСНС України у Чернівецькій області Михайлюком С.М. на підставі висновку службового розслідування від 27.01.2020 за вчинення грубого дисциплінарного проступку - втрату службового посвідчення та за порушення вимог п.31 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, п.3.5. та 3.11 Порядку оформлення, обліку, використання та зберігання службового посвідчення, опису і зразка службового посвідчення ДСНС України, затвердженого наказом МВС України від 18.03.2013 №88 на сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 пожежника-рятувальника караулу групи пожежогасіння аварійно-рятувальної частини АРЗСП накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавлено частково премії у розмірі 50% від встановленого розміру (а.с.10). Позивач, не погоджуючись із вищевказаними наказом, звернувся до суду з даним позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що особи рядового і начальницького складу цивільного захисту не можуть нести дисциплінарну відповідальність за втрату службового посвідчення, яке визнано недійсним. Також суд прийшов до висновку, що відповідачем накладено на позивача стягнення у вигляді догани, яке не відповідає ступеню вини. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджують беззаперечні факти, зокрема, нездача службового посвідчення в день його звільнення зі служби 30.09.2019 та його вихід на службу 31.12.2019 без службового посвідчення. Скаржник вважає, що реальна відсутність у позивача службового посвідчення є об`єктивним підтвердженням факту втрати цього документу, адже реальне володіння ним та достатній час давали позивачу можливість для здачі документа суворого обліку і звітності та отримання взамін нового. Крім того відповідач звертає увагу суду, що своїми діями та бездіяльністю позивач показує негативний приклад для молодших за віком колег по службі, а незаконне рішення суду щодо їх безкарності підриває основи службової дисципліни в пожежно-рятувальному підрозділі. Відповідач зазначає, що видання ним спірного наказу повністю відповідає реальним об`єктивним обставинам справи, ступеню важкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини позивача. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати пов`язані з наданням правової допомоги. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Порядок проходження публічної служби в органах і підрозділах цивільного захисту регулюється Кодексом цивільного захисту України, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (далі - Положення). На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту , затвердженого Законом України від 5 березня 2009 року (далі - Дисциплінарний статут). Згідно частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Відповідно до статті 2 Положення, служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період. Відповідно до п.3 Положення №593 особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання. Особи рядового і начальницького складу користуються правами і виконують службові обов`язки відповідно до законодавства та цього Положення (п.28 Положення №593). Відповідно до п.29 Положення №593 особи рядового і начальницького складу можуть бути заохочені або притягнуті до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту. Згідно з статтею 1 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту службова дисципліна- бездоганне та неухильне виконання особами рядового і начальницького складу службових обов`язків, установлених Законом України "Про правові засади цивільного захисту", цим Статутом, іншими нормативно-правовими актами та контрактом про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту. Згідно з п.7 Статуту за зразкове виконання службових обов`язків особи рядового і начальницького складу підлягають заохоченню, а за порушення службової дисципліни - несуть дисциплінарну відповідальність згідно із цим Статутом, а також цивільну, матеріальну, адміністративну, кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту, порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння або бездіяльність особи рядового чи начальницького складу, спрямоване на недодержання вимог Присяги, зокрема на невиконання або неналежне виконання службових обов`язків, перевищення прав, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, чи вчинення інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника служби цивільного захисту. Згідно з пунктом 57 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення накладаються на осіб рядового і начальницького складу за порушення ними службової дисципліни. Статтею 58 Дисциплінарного статуту визначено, що грубим дисциплінарним проступком вважається факт грубого порушення службової дисципліни, що не містить ознак кримінального правопорушення, а саме: невихід на службу без поважних причин; порушення встановленого керівником органу чи підрозділу цивільного захисту розпорядку дня; вживання алкогольних напоїв чи наркотичних засобів у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані чи стані наркотичного сп`яніння; порушення статутних правил несення служби; втрата службового посвідчення, службових документів; невиконання наказів та розпоряджень начальників, що призвело до неготовності до дій за призначенням та зриву виконання покладених на орган чи підрозділ цивільного захисту завдань; порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, що призвело до псування або втрати закріпленого майна, обладнання та техніки, інших матеріальних збитків, а також завдало шкоди здоров`ю особовому складу органу чи підрозділу цивільного захисту або іншим особам; самовільне відлучення курсантів (слухачів) з розташування навчального закладу; невиконання індивідуальних планів роботи науковим, науково-педагогічним, педагогічним складом, ад`юнктами, докторантами. Статтею 68 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність. Прийняттю начальником рішення про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення за суттєвий грубий дисциплінарний проступок може передувати службове розслідування, яке призначається виданим наказом начальника з метою з`ясування всіх обставин, а також уточнення причин і умов, що призвели до вчинення дисциплінарного правопорушення, встановлення ступеня тяжкості правопорушення та розміру заподіяної шкоди (ст.83 Дисциплінарного статуту). Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував висновок службового розслідування, яким встановлено, що позивачем втрачено службове посвідчення, чим порушено п.31 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, п.3.5 та 3.11 Порядку оформлення, обліку, використання та зберігання службового посвідчення, опису і зразка службового посвідчення ДСНС України, затвердженого наказом МВС України від 18.03.2013р. №88. Так, вказаний Порядок визначає порядок виготовлення, оформлення, обліку, видачі, використання, зберігання і знищення службових посвідчень ДСНС України. Пунктом 3.5 Порядку №88 встановлено, що власник посвідчення зобов`язаний забезпечити зберігання та використання посвідчення таким чином, щоб унеможливити його втрату, псування або доступ до нього сторонніх осіб. Передавати посвідчення іншим особам, залишати його в заставу та використовувати не за призначенням суворо забороняється. Згідно з п.3.11 Порядку при звільненні зі служби, роботи або переведенні на іншу посаду особа зобов`язана здати посвідчення до органу, що його видав. За повернення посвідчення, що видавалося особі апаратом ДСНС України, відповідальність несе керівник підрозділу персоналу органу і підрозділу ДСНС України. Судом встановлено, що позивача наказом 30.09.2019 звільнено зі служби цивільного захисту та згідно висновку службового розслідування, при звільненні позивач не здав службове посвідчення. 24.10.2018 ОСОБА_4 подано оголошення до друкованого видання "ВІД і ДО" про недійсність службового посвідчення №ЧВ 002827 від 23.10.2018р., виданого УДСНС України у Чернівецькій області на ім`я ОСОБА_1 зв`язку з його звільненням зі служби. Як свідчать матеріали справи, після поновлення позивача на посаді нове посвідчення йому не видавалося, відтак на позивача накладено дисциплінарне стягнення за втрату недійсного посвідчення. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що особи рядового і начальницького складу цивільного захисту не можуть нести дисциплінарну відповідальність за втрату службового посвідчення, яке визнано недійсним. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника й про помилковість висновку суду про накладення стягнення, яке не відповідає ступеню вини відповідача, обґрунтовані тим, що при звільненні позивач не здав службове посвідчення, його обов`язком у разі втраті посвідчення негайно повідомити безпосереднього керівника відповідного органу чи підрозділу ДСНС України, де було видано посвідчення, а також обов`язком при виході на службу 31.12.2019 повідомити свого безпосередього керівника або відділ по роботі з персоналом управління про відсутність у нього посвідчення. Відповідно до п.1.5 Порядку №88 посвідчення дійсне на період перебування особи на службі, роботі (тимчасового виконання обов`язків). Після звільнення особи зі служби, роботи (звільнення від тимчасового виконання обов`язків) посвідчення підлягає поверненню до підрозділу персоналу, про що робиться відповідний запис у книзі видачі посвідчень. Як зазначалося, при звільненні позивач не здав службове посвідчення, у зв`язку з чим останній подав оголошення про його недійсність в друкований засіб масової інформації. При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що нездача службового посвідчення при звільненні не може свідчити про його втрату, оскільки, за повернення посвідчення при звільненні, що видавалося особі апаратом ДСНС України, відповідальність несе керівник підрозділу. В свою чергу, при проведенні службового розслідування щодо втрати посвідчення, відповідачу було достеменно відомо про визнання службового посвідчення №ЧВ 002827 від 23.10.2018 недійсним, отже суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем накладено на позивача стягнення у вигляді догани, яке не відповідає ступеню вини. З урахуванням викладеного та встановленого судом, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Частиною 3 ст. 134 КАС України вказано, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 6 ст. 134 КАС України зазначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, частиною 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, з наведеного слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у справі 826/856/18. Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI) вказано, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Положенням п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI встановлено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відтак, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16. При цьому, Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №821/1594/17 вказує, що необхідно встановлювати факт надання правничої допомоги саме у даній справі. На підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 5675,00 грн позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 20.06.2020 (а.с.131), квитанцію до прибуткового касового ордеру від 29.06.2020 (а.с.129), Акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 29.06.2020 з детальним описом робіт (наданих послуг) та суми оплати за надану правову допомогу згідно умов договору про надання правової допомоги від 20.06.2020 (а.с.130). При цьому Договір про надання правової допомоги та квитанція не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги. Частиною 7 ст.139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до наданого акту прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) позивачем сплачена сума за попередню консультацію, вивчення судової практики, складання відзиву на позовну заяву по справі №824/239/20-а, однак позивач просить стягнути судові витрати по справі №824/329/20-а. Крім того, подані документи свідчать про вчинення певних дій саме у зв`язку з розглядом справи в суді першої а не апеляційної інстанції (складання відзиву на позовну заяву). В той же час вони не були подані до суду першої інстанції, а тому судом не можуть бути взяті до уваги в силу положень ч.7 ст.139 КАС України. Таким чином, вказані документи не доводять факту понесення позивачем витрат на правову допомогу в конкретній адміністративній справі, а саме в справі №824/329/20-а, крім того, з них неможливо встановити на якій стадії розгляду справи (в суді першої інстанції чи під час апеляційного розгляду) така допомога надавалась. В свою чергу це ставить під сумнів обґрунтованість заявленої суми для відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою. Верховний Суд у постанові від 24.06.2019 у справі №542/1884/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, зазначивши, що надані документи не містять в собі номеру справи, тому неможливо встановити в якій саме адміністративній справі адвокат надавав правову допомогу позивачу, а також підтверджують оплату не ідентифікованих послуг правової допомоги. Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що наданими до суду документами не підтверджено сплату витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі під час апеляційного розгляду, а тому, відсутні підстави для компенсації судових витрат позивача. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року - без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 38595868) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи у розмірі 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 серпня 2020 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.