Постанова 4855 № 826/17947/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17947/17 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Кондраток А.В., представника відповідача Музики В.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07.11.2017 № 90865-17; визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 07.11.2017 № 90865-17 винесене Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити до інтегрованої картки платника Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» відомості про сплату товариством суми 46 337, 00 грн за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2014 року. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року змінено, викладено абзац четвертий її резолютивної частини у такій редакції: «Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві включити до інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» відомості про сплату суми податку на додану вартість у розмірі 46337 грн 00 коп.». Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві надати в двомісячний термін з дня проголошення даної ухвали звіт про виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 826/17947/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року накладено на відповідального за виконання рішення - виконуючого обов`язки начальника Головного управління ДПС у м. Києві Лагутіну Злату Володимирівну штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 42 040, 00 грн. за невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 по справі №826/17947/17. Суму штрафу стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» та Державного бюджету України порівну - по 21 020, 00 грн. Встановлено Головному управлінню ДПС у м. Києві новий строк - до 15 червня 2020 року для подання звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 по справі № 826/17947/17. Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання позивача, дійшов висновку про фактичне невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року у даній справі та наявність підстав, передбачених ст. 382 КАС України, для накладення штрафу на керівника відповідача за неподання належного звіту про його виконання. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що єдиною підставою для внесення до інтегрованої картки платника податків - позивача, відомостей про сплату суми податку на додану вартість у розмірі 46 337, 00 грн є зарахування зазначених коштів на єдиний казначейський рахунок. Водночас, згідно відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків у вигляді технологічного файлу @8, які надходять з Державної казначейської служби України, кошти по платіжному дорученню № 1179 від 17.01.2015 станом на 27.02.2020 не надходили. Також із посиланням на практику Верховного Суду, відповідач зазначає, що податковий орган не може внести зміни до інтегрованої картки платника, оскільки, дані про надходження, зокрема, податків відображаються в інтегрованій картці платника і реєстрі надходжень та повернень саме у день отримання від органів ДКС України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів. В межах даної справи таких відомостей до податкового органу не надходило, кошти банком фактично не перераховані. Додатково апелянт наголошує, що ним було скеровані запити про надання роз`яснень до ДПС України та Верховного Суду стосовно механізму виконання рішень суду, підставою для задоволення яких є внесення змін до інтегрованої картки платника податків шляхом відображення сплати податкових зобов`язань, відповіді на які не надходили. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. У ст. 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. В силу положень ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Частинами 2, 3 ст. 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Відповідач вказує, що виконання рішення суду шляхом внесення відомостей, тобто платіжного доручення про сплату суми податку на додану вартість у розмірі 46 337, 00 грн порушить вимоги Порядку взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2016 № 621, а саме буде внесена неправильна інформація в Звіт про виконання державного бюджету, в якому відображена інформація про надходження від платників податків. За твердженнями контролюючого органу, на даний час відсутня технічна можливість в ІТС «Податковий блок» внести до інтегрованої картки платника записи про суми сплачених податків, які відсутні у відомостях про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків у вигляді технологічного файлу @8, які надходять з Державної казначейської служби України. У зв`язку з цим відповідач неодноразово звертався до ДПС України з проханням надати роз`яснення щодо механізму виконання рішень суду, підставою для задоволення яких є внесення змін до інтегрованої картки платника шляхом відображення сплати податкових зобов`язань, що не надходили до державного та місцевих бюджетів, проте жодних роз`яснень з цього приводу не було надано. Також у поясненнях до звіту про виконання судового рішення, контролюючий орган просив врахувати звернення до Верховного Суду щодо проблематики виконання рішень судів у даній категорії справ, у відповідь на що було отримано лист № 8234/0/58-18 від 01.11.2018, з якого вбачається, що наведене питання буде опрацьовано під час здійснення Верховним Судом визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» повноважень. Проте, суд першої інстанції, визнаючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року не виконаним за результатами розгляду звіту, виходив з відсутності необхідності встановлення окремого механізму для виконання рішень суду, підставою для задоволення яких є внесення змін до інтегрованої картки платника шляхом відображення сплати податкових зобов`язань, що не надходили до державного та місцевих бюджетів, оскільки відповідачем може бути використано той алгоритм дій, який застосовується при скасуванні податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, при цьому, природа виникнення грошових зобов`язань не має вирішального значення. Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881 (далі - Порядок № 422). За змістом п. 5 розділу I Порядку № 422, контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку. Отже, з вказаної норми вбачається, що відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників ІКП у ручному режимі у разі необхідності, про що також зазначено в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року. Первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України) (пункт 2 розділу VII Порядку № 422). Порядок № 422 також містить процедуру відображення в інформаційних системах органів ДФС, призначених для збереження, обробки та надання користувачам інформації про стан адміністративного оскарження та про стан розгляду справ у судах за участю органу ДФС. Так, дії працівників податкового органу чітко регламентовані підпунктом 2 пункту 3 частини1 розділу VII Порядку №

422. Доказів вчинення таких дій або обґрунтувань щодо неможливості їх вчинення контролюючим органом не наведено. За таких обставин, невжиття відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, всіх належних і необхідних заходів для виконання судового рішення фактично нівелює мету правосуддя, порушує основоположний конституційний принцип обов`язковості судового рішення та конвенційні засади, зокрема ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і ставить позивача в юридичну невизначеність. При цьому, у рішеннях ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року по справі «Brumarescu v. Romania» та від 24 липня 2003 року по справі «Ryabykh v. Russia» Європейським судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. У рішенні віл 30 листопада 2006 року по справі «Красношапка проти України» ЄСПЛ зазначив, що виконавче провадження є другим етапом у провадженні, оскільки право, яке відстоювалось, фактично не реалізовано до виконання. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду в цій справі набрало законної сили, але так і не було виконано відповідачем у повному обсязі, а саме дані інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» відкориговані не були. Релевантним в даному випадку є правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30 листопада 2018 року в справі № 802/1634/15-а, згідно якого у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред`явлена вимога про сплату податкових платежів. При цьому незарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов`язань з вини банку виключає факт отримання контролюючим органом від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування вказаної суми до відповідного бюджету та не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов`язку щодо забезпечення контролю за достовірністю, повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників та некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних. Водночас, доводи апелянта, аналогічні тим, що наводилися в суді першої інстанції, та фактично зводяться до того, що податковий орган не може взяти на себе зобов`язання без дотримання процедури, визначеної Порядком №

422. Однак, такі доводи та взагалі правова позиція апелянта суперечать вищенаведеним положенням Основного закону, а саме ст. 129-1, а також ст. 14 КАС України та нівелюють мету не тільки інституту судового контролю, який в цьому випадку був реалізований судом, а й взагалі меті правосуддя. Тож, твердження про те, що рішення суду в цій справі буде виконуватися після надання відповідних роз`яснень ДПС України є необґрунтованими з підстав, наведених вище. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 року в справі № 816/2220/17 нездійснення відповідного коригування призводить до порушення прав і законних інтересів платника податків. Відсутність механізму виконання судового рішення або його складність, не може визнаватися визначальною обставиною такого невиконання. Чинне законодавство України не містить виключень із правила щодо обов`язковості виконання судових рішень, отже будь-які посилання апелянта на причини невиконання судового рішення є безпідставними. Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для застосування до посадової особи відповідача заходів судового контролю, визначених ч. 2 ст. 382 КАС України. Таким чином, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали суду. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 382 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Постанова в повному обсязі складена 03 серпня 2020 року. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк