Постанова Одеський апеляційний суд № 522/20280/17

Номер провадження: 22-ц/813/2143/20 Номер справи місцевого суду: 522/20280/17 Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.07.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О. М. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним договору споживчого кредиту в частині, визнання недійсним рішення про нарахування штрафу за невиконання умов договору споживчого кредиту, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ „Креді Агріколь Банк та згідно уточненої позовної заяви просила: -визнати недійсним положення пункту 3.3.5. Кредитного договору №1/2845520 від 29.08.2016 року в частині страхування предмету застави в страховій компанії, погодженій рекомендованій ПАТ «Креді Агріколь Банк». -визнати недійсним рішення ПАТ «Креді Агріколь Банк» щодо нарахування штрафу ОСОБА_2 в сумі 16761,60 грн. за порушення умов пункту 3.3.5. Кредитного договору №1/2845520 від 29.08.2016 року. -стягнути з ПАТ «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_2 суму сплаченого штрафу в розмірі 16761 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 60 коп. за порушення умов пункту 3.3.5. Кредитного договору №1/2845520 від 29.08.2016 року. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 29.08.2016 року уклала з ПАТ «Креді Агріколь Банк» договір споживчого кредиту (кредитний договір №1/2845520), згідно з яким Банк видав позичальнику 244890 грн. на купівлю транспортного засобу для його особистих потреб. За вказівкою працівників Банку в день підписання кредитного договору ОСОБА_2 уклала договір добровільного страхування на транспорті №016393/4017/0000058 із Страховою компанію «Уніка», згідного якого вона зобов`язалась виплатити страхове відшкодування протягом 10 робочих днів з дня прийняття Страховиком рішення про відшкодування, яке приймається протягом 10 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів. Страховий випадок (ДТП із застрахованим автомобілем) стався 21.03.2017 року, про що страхова компанія «Уніка» була повідомлена відповідно до умов договору страхування. Проте, «завдяки» бездіяльності працівників Департаменту врегулювання збитків процес виплати страхового відшкодування розтягнувся понад 2,5 місяці, протягом яких позивач не мала можливості користуватись автомобілем. Вважаючи таке ставлення страхової компанії неприпустимими для взаємовідносин рівних сторін договору, ОСОБА_2 подала заяву до Страхової компанії «Уніка» про небажання подальшої співпраці. Новий договір страхування транспортного засобу ОСОБА_2 уклала із Страховою компанією «Країна» - компанією, якій вона довіряє та яка не буде грубо порушувати в строки виплати страхового відшкодування. Проте, «наслідком» її вільного вибору страхової компанії став штраф в сумі 16 761,60 грн., нарахований Банком в зв`язку з тим, що позивач не застрахувала транспортний засіб в погодженій (рекомендованій) Банком страховій компанії. Позивач не погоджується із рішенням про нарахування штрафу, у зв`язку з чим була змушена звернутися до суду з даним позовом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ПАТ „Креді Агріколь Банк про визнання недійсним договору споживчого кредиту в частині, визнання недійсним рішення про нарахування штрафу за невиконання умов договору споживчого кредиту відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи принцип свободи договору, а також той факт, що позивач укладаючи з відповідачем Кредитний договір, погодив всі запропоновані останнім умови, приймаючи до уваги, що позивачем та його представником не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог та визнання пункту 3.3.5 Кредитного договору недійсним, а також наявності обставин, які б вказували на неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину підстав для задоволення позовних вимог немає. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 13 грудня 2018 року представником ОСОБА_2 адвокатом Прилепським І.А. було подано апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року, відповідно до якої позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення було допущено неповне з`ясування обставин справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд в порушення вимог ст. 263 ЦПК України не надав жодної оцінки тій обставині, що в Графіку погашення заборгованості Банком завчасно зазначений страховий платіж в сумі 41702,72 грн., який позивач мала здійснити лише 29.08.2017 року. Крім того, в порушення вимог ст. 265 ЦПК України, суд жодним чином не мотивував чому судом не розглянутий аргумент позивача про те, що: -після настання страхового випадку 21.03.2017 року страхова компанія «Уніка» була повідомлена відповідно до умов договору страхування; -«завдяки» бездіяльності працівників Департаменту врегулювання збитків процес виплати страхового відшкодування розглянувся понад 2,5 місяці, протягом яких позивач не мала можливості користуватись автомобілем; -зважаючи на таке ставлення страхової компанії неприпустимим для взаємовідносин рівних сторін договору, ОСОБА_2 подала заяву до Страхової компанії «Уніка» про небажання подальшої співпраці; -новий договір страхування транспортного засобу ОСОБА_2 уклала із Страховою компанією «Країна» - компанією, якій вона довіряє, та, яка не буде грубо порушувати строки виплати страхового відшкодування; -проте, «наслідком» вільного вибору позивача страхової компанії став штраф в сумі 16761,60 гривень, нарахований Банком. 01 лютого 2019 року представником Публічного акціонерного товариства « Креді Агріколь Банк» було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до якої відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому посилаючись на те, що позивач підписуючи кредитний договір попередньо ознайомилась з його змістом та погодилась з ним. При укладенні договору Сторони узгодили, що предмет застави повинен бути застрахований у повному обсязі протягом строку дії Договору та починаючи з другого року користування кредитом за Договором, страхування цивільно-правової відповідальності повинно відбуватись в погоджених (рекомендованих) Банком страхових компаніях. Вказує, що дані умови договору не суперечать чинному законодавству та, що, застосування штрафних санкцій до позивача є наслідком невиконання умов кредитного договору. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.12.2018 року було відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним договору споживчого кредиту в частині, визнання недійсним рішення про нарахування штрафу за невиконання умов договору споживчого кредиту Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м.Одесі. Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. В порядку ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи Одеського апеляційного суду визначено 03.01.2019. Згідно до ч.5 ст.31 ЦПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Кравець Ю.І. головуючий суддя, судді Журавльов О.Г., Комлева О.С. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.01.2019 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.02.2019 року цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним договору споживчого кредиту в частині, визнання недійсним рішення про нарахування штрафу за невиконання умов договору споживчого кредиту було призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розпорядженням № 5905 щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.11.2019 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М. та Заїкіна А. П. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що 29.08.2016 року між позивачем та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» було укладено кредитний договір № 1/2845520, на купівлю автомобіля Citroen С4, модель Cactus, строком користування по 28.08.2018 року включно. У день підписання кредитного договору ОСОБА_2 уклала договір добровільного страхування на транспорті №016393/4017/0000058 із Страховою компанію «Уніка», згідного якого вона зобов`язалась виплатити страхове відшкодування протягом 10 робочих днів з дня прийняття Страховиком рішення про відшкодування, яке приймається протягом 10 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів. Згідно з пп. 3.3.5. Кредитного договору встановлено обов`язок Позичальника забезпечити страхування Предмета застави від заподіяння збитків за ризиками КАСКО. Предмет застави повинен бути застрахований у повному обсязі протягом строку дії Договору в страховій компанії, погодженій (рекомендованій) Банком. Оригінал(-и) договору(-ів) страхування та платіжні документи, що підтверджують сплату страхових платежів по такому(-их) договору(-ах). Позичальник зобов`язаний надавати в банк не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку дії чергового періоду страхування. При цьому вигодонабувачем за договором страхування повинен бути вказаний Банк. Перелік погоджених (рекомендованих) Банком страхових компаній знаходиться на офіційному сайті Банку www.credit-agricole.ua. За порушення пп. 3.3.5 Договору передбачено штраф у розмірі 3% від вартості Транспортного засобу, визначеної в договорі купівлі-продажу такого Транспортного засобу, укладення якого передбачено в п 1.2. Договору. Нарахування штрафу здійснюється за кожний випадок неукладення (неродовження дії) договору страхування на наступний період страхування, але не раніше ніж через 12 місяців після попереднього нарахування штрафу, якщо на цей момент не буде виконана вимога пп.3.3.5. Договору. Страховий випадок (ДТП із застрахованим автомобілем) стався 21.03.2017 року, про що страхова компанія «Уніка» була повідомлена відповідно до умов договору страхування. ОСОБА_2 подала заяву до Страхової компанії «Уніка» про небажання подальшої співпраці та уклала договір страхування транспортного засобу із Страховою компанією «Країна». Відповідно до Листа ПАТ «Креді Агріколь Банк» №12407/3486 від 09.10.2017 р., Банк нарахував позивачу штраф в сумі 16761,60 грн., у зв`язку з тим, що вона не застрахувала транспортний засіб в погодженій (рекомендованій) Банком страховій компанії.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Зазначеним вимогам судове рішення районного суду відповідає в повній мірі. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з принципу свободи договору, а також того, що позивач укладаючи з відповідачем Кредитний договір, погодив всі запропоновані останнім умови. Судом першої інстанції також враховано, що позивачем та його представником не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог та визнання пункту 3.3.5 Кредитного договору недійсним, а також наявності обставин, які б вказували на неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину. Підставою для звернення до суду із вказаним позовом стала незгода позивача із застосуванням до нього штрафних санкцій з боку Відповідача за порушення умов Кредитного договору та несправедливі умови договору щодо страхування майна в погоджених (рекомендованих) Відповідачем страхових компаній. На думку Позивача, відповідач обмежуючи його вибір переліком акредитованих компаній, порушує норми ст. 581 ЦК України, ст. 6, 7 ЗУ «Про страхування», ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а тому такі умови Кредитного договору є несправедливими по відношенню до нього, як споживача фінансової послуги, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Колегією перевірені ці ствердження та визнані неспроможними за такими підставами. Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом. Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За таких обставин вбачається, що ОСОБА_3 при укладенні спірного Кредитного договору діяла свідомо, вільно, враховуючи власні інтереси, прийняла рішення про вибір банку та вступила з ним в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочину і умови, а тому підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним не встановлено. Судом правильно встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, кредитний договір укладено у передбаченій законом письмовій формі, позивач підписом у договорі підтвердила своє волевиявлення на його укладення та згоду з його умовами. Доводи апеляційної скарги, що судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними. За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. У справі, яка переглядається, суд встановив, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачу всю необхідну інформацію про умови надання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника. Отже, у цій справі суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними положень кредитного договору, правильно застосувавши положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». За таких обставин колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач укладаючи з відповідачем Кредитний договір, погодив всі запропоновані останнім умови, приймаючи до уваги, що позивачем та його представником не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог та визнання пункту 3.3.5 Кредитного договору недійсним, а також наявності обставин, які б вказували на неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину. Також колегія вказує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним рішення ПАТ «Креді Агріколь Банк» щодо нарахування штрафу ОСОБА_2 в сумі 16761,60 грн. за порушення умов пункту 3.3.5. Кредитного договору №1/2845520 від 29.08.2016 року та стягнення з ПАТ «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_2 суму сплаченого штрафу в розмірі 16761 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 60 коп. за порушення умов пункту 3.3.5. Кредитного договору №1/2845520 від 29.08.2016 року. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції . Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення . РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні даного позову, підстави стягувати з відповідача на користь позивача понесені витрати у цій справі відсутні. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним договору споживчого кредиту в частині, визнання недійсним рішення про нарахування штрафу за невиконання умов договору споживчого кредиту залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 31 липня 2020 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А.П. Заїкін О. М. Таварткіладзе