Постанова Київський апеляційний суд № 369/2991/19

справа № 360/2991/19 Головуючий у суді І інстанції Ковальчук Л.М. провадження № 22-ц/824/6862/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", третя особа без самостійних вимог: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка життя" про визнання комплексного договору № 1/3251832 від 28 березня 2018 року недійним, - В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним комплексного договору № 1/3251832 від 28 березня 2018 року у зв`язку з його укладенням з порушенням вимог Законів України "Про захист прав споживачів", "Про споживче кредитування", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність". В обґрунтування позовних вимог зазначав, що при укладенні кредитного договору були порушені його права як споживача, у зв`язку з чим він у досудовому порядку неодноразово звертався з листами про припинення порушень з боку відповідача, проте такі вимоги були залишені без задоволення. При укладенні кредитного договору через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність не міг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності, оскільки не було належним чином детально роз`яснено працівниками банку їх умови. Через дуже дрібний шрифт тексту кредитного договору не мав часу та можливості прочитати його текст, а також для ознайомлення з ним було надано занадто мало часу. Встановлення у пункті 1.3.2 комплексного договору комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є незаконним оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь. Оскільки відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів або послуг від банку або від спорідненої або пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, то відповідач не мав права нав`язувати послуги страхування та включати їх до кредитного договору. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із указаним рішенням позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на невідповідність оскаржуваного кредитного договору вимогам статей 11 та 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Під час укладання кредитного договору відповідач з умовами кредитування його належним чином не ознайомив, оформлення кредитного договору проходило протягом півгодини, повний текст кредитного договору та додатків до нього він не читав через дрібний шрифт та підписав надіючись на добросовісність працівників банку. Встановлення у кредитному договорі плати за обслуговування кредитної заборгованості, а саме за послугу/и, які супроводжують кредит як компенсація супутніх витрат банку за рахунок позичальника, є незаконним, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь. Умови кредитного договору щодо послуг страхування із нав`язаною відповідачем страховою компанією є несправедливими, оскільки він не отримував від відповідача коштів для оплати послуг добровільного страхування. Відповідач та третя особа у визначений судом строк не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. У судове засідання сторони не з`явились, були належним чином повідомлені, про наявність поважних причин, що унеможливили прибути в судове засідання не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог з огляду на те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦПК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Комплексний договір № 1/3251832 від 28 березня 2018 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України "Про захист прав споживачів". Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі з огляду на наступне. Судом встановлено, що 28 березня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг № 504981/3251832, відповідно до умов якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в договорі та правилах відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отримані банківські послуги. 28 березня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 укладено комплексний договір №1/3251832, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у сумі 209 200 грн строком на 60 місяців - з 28 березня 2018 року по 27 березня 2023 року (включно). Позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту як день повернення кредиту. Указаний договір був укладений після набрання чинності Закону України "Про споживче кредитування" з терміном повернення кредиту понад один місяць, яким передбачено сплату процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами, тому на нього поширюється дія указаного закону. Пунктом Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" (Закону №1734-VIII від 15.11.2016 року) текст статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Підставою для визнання недійсним договору, що є предметом цього спору, позивач зазначає включення до договору умови пункту 1.3.2, згідно з яким за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2.30% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору. Відповідно до ч. 1,2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у чинній на момент укладення договору редакції, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Позивачем не вказано, у чому полягає несправедливість умов указаного договору як в цілому, так і окремих його частин. Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону №1734-VIII для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Отже, кредитодавцем та позичальником були погоджені умови договору, які включають в себе загальні витрати кредитодавця, які включають процентну та комісійну винагороди, що узгоджуються із нормою Закону. Указані умови були включені до умов договору і є незмінними. Тобто позивач підписуючи договір мав можливість з ними ознайомитись. Указані умови є чіткі і недвозначні. Враховуючи наведене обставини, на підставі яких можна було б дійти висновку про несправедливість умов договору, судом не встановлені, а отже підстави для визнання договору у відповідній частині недійсним позивачем не доведені. Також, у розділі ІІ комплексного договору від 28.03.2018 року передбачено умови договору страхування, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю страхувальника. Позивач зазначає, що відповідні умови договору суперечать пункту 2 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів". При цьому, позивач посилається на редакцію Закону, яка не була чинна (втратила чинність) на момент укладення договору. Чинною на момент укладення договору редакцією ч.2 ст. 8 Закону №1734-VIII було передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються. Однак цією ж нормою закону обумовлено, якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі. Отже законом передбачено право кредитодавця вимагати укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами як обов`язкову умову для отримання кредиту. Письмова форма щодо запропонованої кредитодавцем умови про укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами для отримання позичальником кредиту (а саме, договору страхування) була дотримана та було зазначено особу, яку кредитодавець визначив для надання відповідних послуг. Позивачем як позичальником указана умова кредитного договору була погоджена. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити зокрема відомості про: необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). При цьому указаною нормою закону передбачено, що кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, а не страховика. Враховуючи наведене позивачем не доведено, що укладені з відповідачем умови договору про споживчий кредит обмежують права позивача, як споживача, порівняно з правами, встановленими цим Законом, а відтак підстави для визнання недійсним чи нікчемними спірного договору в цілому чи окремих його положень не встановлено. Не можуть бути також підставою для визнання недійсним спірного договору указані позивачем доводи щодо введення відповідачем позивача в оману шляхом спонукання до прийняття швидкого рішення та позбавлення його достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Так, безпосередньо нормою ст. 15 Закону №1734-VIII передбачене право споживача на відмову від договору про споживчий кредит, згідно з якою споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті. Якщо споживач подає повідомлення не особисто, воно має бути засвідчене нотаріально або подане і підписане представником за наявності довіреності на вчинення таких дій. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Споживач не зобов`язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв`язку з відмовою від договору про споживчий кредит. Відмова від договору про споживчий кредит є підставою для припинення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг, що були визначені як обов`язкові для отримання кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов`язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі додаткові чи супутні послуги, не пізніш як протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови споживача від договору про споживчий кредит у порядку, визначеному законодавством. Таким чином, законом надана споживачеві можливість протягом 14 календарних днів остаточно пересвідчитись у необхідності укладення договору про споживчий кредит на запропонованих кредитодавцем умовах та право відмовитись від продовження дії цього договору навіть після того, як цей договір було укладено. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при підписанні 28 березня 2018 року договору про надання банківських послуг та комплексного договору сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема, щодо розміру кредиту, валюти кредитування, відсоткової ставки за кредитним договором, а також порядку сплати кредиту. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. При підписанні цього договору ОСОБА_1 ознайомився та погодився з його умовами, а саме: підписав його, отримав кредит та використав його за цільовим призначенням, тим самим не заперечував щодо умов договору, крім того, не оскаржував та виконував умови договору протягом певного часу. Таким чином оскаржуваний кредитний договір містить усі необхідні умови і такі умови не суперечать вимогам Закону України "Про споживче кредитування" та "Про захист прав споживачів", а тому відсутні підстави для визнання комплексного договору № 1/3251832, або його окремих положень недійсними. За положеннями статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи наведене, судове рішення відповідно до статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 липня 2020 року. Суддя-доповідач Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба