Постанова 4851 № 520/10386/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 р.Справа № 520/10386/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.02.20 року по справі № 520/10386/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000103305 від 25.09.2019, №0000113305 від 25.09.2019, №0000123305 від 25.09.2019, №0000133305 від 25.09.2019, №0000173305 від 25.09.2019. - визнати протиправними та скасувати рішення №0000143305 від 25.09.2019, №0000153305 від 25.09.2019, №0000163305 від 25.09.2019. - визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-000023305 від 25.09.2019. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в 2017-2018 рр. як самозайнята особа, фізична особа-підприємець, платник ПДВ вона не реєструвалась, а тому вважає, що в 2017-2018 р.р. не виникало обов`язків подавати будь-які податкові декларації з податку з доходів, оскільки у неї не виникали об`єкти оподаткування податком з доходів і військовим збором, окрім тих, що утримані і сплачені податковими агентами, а також не виникали об`єкти оподаткування ЄСВ та ПДВ і обов`язок подання відповідних декларацій. Отже, усі оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень вважає безпідставними. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області: №0000103305 від 25.09.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в розмірі 1094620,50 грн.; №0000113305 від 25.09.2019, яким застосовано до ОСОБА_1 фінансову санкцію в розмірі 340,00 грн.; №0000123305 від 25.09.2019, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 91218,38 грн.; №0000133305 від 25.09.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 966245,00 грн.; №0000173305 від 25.09.2019, яким до ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію у розмірі 170,00 грн. Скасовано рішення №0000143305 від 25.09.2019, яким ОСОБА_1 донараховано 257155,80 грн. єдиного внесу на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; №0000153305 від 25.09.2019, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі по 170,00 грн. за "неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності"; №0000163305 від 25.09.2019, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі по 170,00 грн. за "неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності". Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Харківській області №Ф-000023305 від 25.09.2019 зі сплати єдиного внеску в сумі 257155,80 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 9605,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ПФУ в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що Головним управлінням ДФС у Харківській області отримано податкову інформацію від Державної фіскальної служби України щодо громадянки ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), яка протягом 2017-2018 років реалізувала товар, доставку якого здійснювала ТОВ "Нова Пошта", а розрахунки за товар проводились із залученням ТОВ "Пост Фінанс". Відповідно отриманої інформації громадянка ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) отримала грошові перекази у 2017 році - 1935,2 тис. грн., у 2018 році - 2929,8 тис. грн., але декларацію про отримані доходи не надала. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач жодним чином не надає оцінку і не спростовує встановлені судом першої інстанції обставини, а саме що в період, який перевірявся, позивач не здійснювала підприємницьку діяльність та не була зареєстрована як ФОП. В зазначений період позивач працювала з іншим суб`єктом господарювання як довірена особа, здійснюючи отримання грошових переказів в інтересах цієї особи через ТОВ "Нова Пошта". Доказів реалізації товарів від власного імені позивачем та як наслідок отримання за це грошових коштів акт перевірки не містить, тоді як за правилами надання послуг ТОВ "Нова пошта" інтереси клієнта, якій надаються послуги можуть представляти їх довірені особи, що в силу положень ЦК України створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки саме для особи, інтереси якої представляються. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до наказу від 03.06.2019 № 3960 Головним управлінням ДФС у Харківській області, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності платника податків ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. Підставою для проведення перевірки стала інформація - листи ДФС України від 16.11.2018 р. №35805/7/99-99-13-04-03-17 (вх. №6403/8 від 16.11.2018 р.), від 22.11.2018 р. №36393/7/99-99-13-04-03-17 (вх. №6517/8 від 22.11.2018 р.), від 06.06.2019 №18067/7/99-99-13-04-03-17 (вх. №3211/8 від 06.06.2019) щодо отримання платником податків ОСОБА_1 доходів у вигляді сум грошових переказів через ТОВ "Пост Фінанс", за поштові відправлення через ТОВ "Нова Пошта". У зв`язку з чим, на адресу: АДРЕСА_1 , платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) направлений запит від 26.03.2019 № 3565/П/20-40-13-04-11, щодо надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження за період 2017-2018рр. з метою дотримання вимог п.п. 168.2.1 п 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України в частині зобов`язання включення сум отриманих доходів до податкових декларацій та дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотриманням валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Рекомендований лист від 29.03.2019 року з "повідомленням про вручення" №6130105418429 не вручено адресату, та у зв`язку із закінченням терміну зберігання, повернуто на адресу ГУ ДФС у Харківській області 03.05.2019р. За результатами проведеної перевірки складено акт №2593/20-40-13-05-08/2310500989 від 30.07.2019, у висновках якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог, а саме: - п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, ст. 58 та ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України в частині здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та незабезпечення ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності у періоді 2017, 2018 років; - п. 177.10 ст. 177 ПКУ в частині не ведення платником податків Книги обліку доходів і витрат у 2017 та 2018 роках; - п.49.1, п. 49.2, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 Податкового Кодексу України, а саме: не надано декларації про майновий стан та доходи громадян за 2017 та 2018 рік; - п.167.1 ст.167, п. 177.1, п.177.2, 177.11 ст. 177 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 875696,40 грн., в т.ч. за 2017 рік у сумі 348336,0 грн. та за 2018 рік у сумі 527360,40 грн.; - п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010р. №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями, в частині не подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017, 2018 роки; - п.2 ч. 1 ст.7, ст.8, ч. 8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зі змінами та доповненнями, в частині заниження бази нарахування єдиного внеску, в наслідок чого донараховано єдиний внесок в загальній сумі 257155,80 грн., в т.ч. за 2017 рік у сумі 109725,00 грн. та за 2018 рік у сумі 147430,80 грн.; - п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI із змінами та доповненнями, а саме: заниження податкових зобов`язань по військовому збору в загальній сумі 72974,70 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 29028,00 грн. та за 2018 рік у сумі 43946,70 грн.; - п.181.1 ст.181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкового зобов`язання з ПДВ в загальній сумі 772996,0 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 187040,00 грн. та за 2018 рік у сумі 585956,00грн. На підставі встановлених висновками акту перевірки порушень податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення: №0000103305 від 25.09.2019, яким за порушення позивачем п. 167.1 ст.167. п. 177.1. п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України, на підставі абзацу 1 пункту 123.1 статті 123. п.п. 54.3.1 п 54.3. п.58.1. ст. 58 Кодексу позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в розмірі 1094620,50 грн., у тому числі 348336,00 грн. податку за 2017 рік, 527360,40 грн. податку за 2018 рік, 218924,10 грн. фінансових санкцій; - №0000113305 від 25.09.2019, яким за порушення позивачем п.49.1. п.49.2 п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49. п. 177.5 п. 177.11 ст. 177 Кодексу, та на підставі пп. п 54.3 ст. 54 та п. 120.1 ст. 120 Кодексу застосовано фінансову санкцію в розмірі 340 грн. за "неподання платником податків податкової декларації" за 2017-2018 роки; - №0000123305 від 25.09.2019 за порушення позивачем п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 91218,38 грн., у тому числі 29028,00 грн. збору за 2017 рік, 43946,70 грн. збору за 2018 рік, 18243,68 грн. фінансових санкцій; - №0000133305 від 25.09.2019 за порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188. п. 200.1 ст. 200 Кодексу, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 966245 грн., у тому числі 187040,00 грн. ПДВ за 2017 рік, 585956,00 грн. ПДВ за 2018 рік, 193249,00 грн. фінансових санкцій; - №0000173305 від 25.09.2019 за порушення позивачем п.16.1 ст.16 Кодексу, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яким па підставі підставі п. 117.1 ст. 117 Кодексу застосовано фінансову санкцію в розмірі 170 грн. за "неподання державномх реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи - підприємця". - Рішення: №0000143305 від 25.09.2019 за порушення позивачем н.2 ч. 1 ст.7, ст.8, ч. 8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", п.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким на підставі пункту З частини одинадцятої статті 25 зазначеного Закону позивачу донараховано 257155,80 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) та вимогу №Ф-000023305 від 25.09.2019, якою відповідач зобов`язує позивача сплатити відповідно до статті 25 Закону суму недоїмки з ЄCВ в розмірі 257155,80 грн.; - №0000153305 від 25.09.2019 за порушення позивачем ч. 4 и. 2 ст. 6 Закону , п.2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким на підставі пункту 7 частини одинадцятої ст. 25 Закону до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170 грн. за "неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності" з ЄСВ за 2017 рік; - №0000163305 від 25.09.2019 за порушення позивачем ч. 4 п. 2 ст. 6 Закону, п.2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким на підставі пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону застосовано штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170 грн. "за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності" з ЄСВ за 2018 рік. Позивач отримала зазначені рішення податкового органу 30.09.2019 поштою. Не погодившись з винесеними рішеннями контролюючого органу та вимогою, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Матеріалами справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області отримано податкову інформацію від Державної фіскальної служби України щодо громадянки ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), яка протягом 2017-2018 років реалізувала товар, доставку якого здійснювала ТОВ "Нова Пошта", а розрахунки за товар проводились із залученням ТОВ "Пост Фінанс". Відповідно до листів ДФС України від 16.11.2018 р. №35805/7/99-99-13-04-03-17 (вх. №6403/8 від 16.11.2018 р.), від 22.11.2018 р. №36393/7/99-99-13-04-03-17 (вх. №6517/8 від 22.11.2018 р.), від 06.06.2019 №18067/7/99-99-13-04-03-17 (вх. №3211/8 від 06.06.2019) з додатками, до ГУ ДФС у Харківській області надійшла податкова інформація щодо отримання платником податків ОСОБА_1 доходів у вигляді сум грошових переказів через ТОВ "Пост Фінанс", за поштові відправлення через фірму поштового відправлення ТОВ "Нова Пошта" (а.с. 58-71). На підставі листа ДФС України відповідач встановив, що ОСОБА_1 отримала грошові перекази у 2017 році у сумі 1935200,00 грн., у 2018 р. у сумі 2929780,00 грн. У зв`язку з чим, на адресу: АДРЕСА_1 , платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) направлений запит від 26.03.2019 № 3565/П/20-40-13-04-11 щодо надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження за період 2017-2018 р.р. щодо дотримання вимог п.п. 168.2.1 п 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України а частині зобов`язання включення сум отриманих доходів до податкових декларацій та дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотриманням валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Рекомендований лист від 29.03.2019 з "повідомленням про вручення" №6130105418429, відправлений на адресу позивача, адресату не вручено, та у зв`язку із закінченням терміну зберігання, повернуто на адресу ГУ ДФС у Харківській області 03.05.2019. Відповідно до повідомлення від 04.06.2019 №582, наказу від 06.06.2019 р. №3960, платника податків ОСОБА_1 згідно з п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України попереджено щодо початку позапланової невиїзної документальної перевірки з 10.07.2019, та відповідно до п.85.2 ст.85 розділу II Податкового кодексу України слід починаючи із зазначеного терміну забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), первинні та інші документи, які використовувались платником податків при визначенні задекларованих доходів та нарахуванням податків і зборів, передбачених податковим законодавством. Матеріалами справи встановлено, що в ході перевірки платником податків ОСОБА_1 документи не надавались відповідно до п. 85.2 ПКУ. В акті перевірки №2593/20-40-13-05-08/2310500989 від 30.07.2019 контролюючим органом, із посиланням на вищезазначені листи ДФС України, зазначено, що ОСОБА_1 користувалась послугами ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Пост Фінанси" та протягом 2016-2018 здійснювала торгівлю господарськими товарами шляхом поштових відправлень. З акту перевірки встановлено, що платник податків ОСОБА_1 у періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 не перебувала на обліку в контролюючому органі як фізична особа - підприємець. Зареєстрована департаментом реєстрації Харківської міської ради як фізична особа - підприємець 31.05.2019 №24800000000228677. На обліку перебуває у Київському управлінні, Київській ОДПІ (Московський р-н) з 31.05.2019 №203419154798. ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з 31.05.2019, діяльність здійснює на спрощеній системі оподаткування, 2 група (20%). З відомостей, наданих ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Пост Фінанси" про суми виплачених доходів, позивач за 2016-2018 реалізував господарчі товари на загальну сум 10138544,00 грн. Як зазначено в акті перевірки при проведенні останньої контролюючим органом взято до уваги відомості зазначені в листах ДФС від 16.11.2018 № 35805/7/99-99-13-04-03-17 та від 22.11.2018 № 36393/7/99-99-13-04-03-17. Відповідно до п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно до п.п. 14.1.54. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Статтею 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Приписами пункту 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Відповідно до статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу. Згідно із пунктом 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються з поміж іншого суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. Пунктом 164.3 статті 164 ПК України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах. Таким чином визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, є фактичне отримання такого доходу платником податків. З 01.01.2016 року відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Відповідно до підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Згідно із пунктом 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Статтею 183 ПК України встановлено порядок реєстрації платників податку: будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (пункту 183.1), у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2). Пунктом 183.10 статті 183 ПК України встановлено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Підпунктом "а" п. 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку. Згідно п. 188.1 ст. 188 ПКУ - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. Податковий орган зазначає, що платником податків ОСОБА_1 у період 2017-2018 років здійснювались операції з продажу товарів (сумок), шляхом залучення фірми поштового відправлення ТОВ "Нова Пошта". Об`єкт оподаткування отриманий внаслідок здійснення вищезазначеної господарської діяльності, відповідно до розділу V Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) оподатковується податком на додану вартість. Перевіркою податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено, що платник податків ОСОБА_1 не реєструвалась платником податку на додану вартість. За результатами перевірки податковий кредит складає - 0,00 грн. За результатами перевірки встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 772996,00 грн. за період що перевірявся. Відповідно до ст. 193 ПКУ ставка податку на додану вартість встановлюється 20 відсотків. Перевіркою правильності розрахунку податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, встановлено порушення платником податків ОСОБА_1 - п. 181.1 ст.181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 772996,00 грн., в. т.ч. за: 2017 рік- 187040,00 грн. (935200,00*20%); за 2018 р.- 585956,00грн. (2929780,00 *20%); Пунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. За висновком відповідача, перевіркою встановлено, що позивач протягом 2017-2018 років за реалізацію господарчих товарів, через посередництво ТОВ "Пост Фінанс", отримав грошові перекази у 2017 році - у сумі 1935200,00 грн., у 2018 році у сумі 2929780,00 грн. Податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017 - 2018 роки платником податків ОСОБА_1 не подані, дохід отриманий від здійснення підприємницької діяльності не задекларований, чим порушено п.177.1, п.177.5, п.177.11 ст.177 Кодексу. Внаслідок чого позивачеві донараховані грошові зобов`язання та винесені податкові повідомлення-рішення,рішення та вимога, що є предметом оскарження позивачем у даній справі. Колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Згідно з статтею 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Встановлення контролюючим органом правопорушення стосовно отриманого платником податків доходу, без перевірки документів на переконання суду, є неприйнятним, оскільки у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення. Сам вид перевірки (позапланова невиїзна документальна), без надання платником податків відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення. При документальному способі дослідження саме первинні документи є предметом такого дослідження, тоді як висновок контролюючого органу про податкове правопорушення по факту відсутності документів можливий виключно у випадку їх ненадання податковому органу платником податку під час проведення належної перевірки. Дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства. В акті перевірки вказано, що в ході останньої використані листи ДФС України від 16.11.2018 №35805/7/99-99-13-04-03-17 (вх. №6403/8 від 16.11.2018), від 22.11.2018 №36393/7/99-99-13-04-03-17 (вх. №6517/8 від 22.11.2018), від 06.06.2019 №18067/7/99-99-13-04-03-17 (вх. №3211/8 від 06.06.2019) з додатками . В свою чергу з вказаних документів встановлено, що лише лист ДФС від 22.11.2018 №36393/7/99-99-13-04-03-17 містить інформацію про суми отриманих позивачем як фізичною особою через ТОВ "Пост Фінанс" грошових переказів за здійсненні відправлення із залученням ТОВ "Нова Пошта" за 2017-2018 за відсутності будь-якої інформації щодо реалізації господарських товарів, та не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень -рішень. Інші документальні підтвердження щодо сум отримання позивачем доходу за період 2017-2018 роки, відповідачем до матеріалів справи не надано, як не надано доказів отримання позивачем запиту про надання інформації від 26.03.2019, на яке міститься посилання в акті перевірки. Доказів реалізації товарів від власного імені позивачем та як наслідок отримання за це грошових коштів акт перевірки не містить, тоді як за правилами надання послуг ТОВ "Нова пошта" інтереси клієнта, якій надаються послуги можуть представляти їх довірені особи, що в силу положень ст.293 ЦК України створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки саме для особи, інтереси якої представляються. В ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 в періоді з січня 2012 року по червень 2019 року була працевлаштована на ТОВ "ДВЄ", де працювала бухгалтером. Зазначений факт підтверджується копією трудової книжки, яка надана стороною позивача до матеріалів справи (а.с.133-134) Відповідно до довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи, колегією суддів встановлено, що директор ТОВ "ДВЄ" ОСОБА_2 уповноважував ОСОБА_1 на вчинення дій та в його інтересах, зокрема, отримувати належні йому платежі, у тому числі у пунктах надання фінансових послуг ТОВ "Пост Фінанс" (а.с. 135-137). Також, відповідно до пояснень свідка ОСОБА_2 , наданих ним в суді першої інстанції встановлено, що він уповноважував ОСОБА_1 отримувати кошти на підставі його доручень для подальшого їх внесення в касу підприємства. Всі отримані ОСОБА_1 кошти належали ТОВ "ДВЄ", на котрому працювала позивач. Таким чином, формування висновків про порушення податкового законодавства без перевірки первинної документації платника податків є неприпустимим, оскільки такі висновки не можуть відповідати дійсним фактичним обставинам. Окрім того, встановити порушення за відсутності первинних документів та без з`ясування як сутності господарської діяльності позивача так і факту такої діяльності у період, що перевірявся за наявними обставинами, не видається можливим. Колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу про допущені позивачем порушення, суперечать фактичним обставинам справи, та спростовані під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанціях. З урахуванням викладених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом не надано доказів, що саме ОСОБА_1 у перевіряємому періоді отримувала дохід, який є об`єктом оподаткування в розумінні вищенаведених приписів Податкового кодексу України, відтак податкові повідомленя рішення від 25.09.2019 №0000103305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в розмірі 1094620,50 грн., у тому числі 348336,00 грн. податку за 2017 рік, 527360,40 грн. податку за 2018 рік, 218924,10 грн. фінансових санкцій; №0000113305 від 25.09.2019, яким застосовано фінансову санкцію в розмірі 340 грн. за "неподання платником податків податкової декларації" за 2017-2018 роки; №0000133305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в розмірі 966245 грн., у тому числі 187040,00 грн. ПДВ за 2017 рік, 585956,00 грн. ПДВ за 2018 рік, 193249,00 грн. фінансових санкцій; №0000173305, яким застосовано фінансову санкцію в розмірі 170 грн. за "неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи - підприємця" підлягають скасуванню. Щодо нарахування єдиного внеску та військового збору, колегія суддів зазначає наступне. Порядок нарахування військового збору встановлений пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, відповідно до якого тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції до 01.01.2019 року) звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ (далі - Закон України № 2464-VІ) платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Пунктом 2 статті 7 Закону України № 2464-VІ ( в редакції з 01.01.2016 року) встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Згідно із частиною 5 статті 8 Закону України № 2464-VІ ( в редакції з 01.01.2016 року) Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Наведені норми свідчать, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є похідним від податку на доходи фізичних осіб. Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Враховуючи недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 242371,80 грн., контролюючим органом 25.09.2019 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-000023305 від 25.09.2019. Водночас, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464VІ, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частини 3 статті 25 Закону України № 2464-VІ). Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VІ за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Відповідно до вказаних норм відповідачем прийняті рішення від 25.09.2019, а саме №0000123305, яким за порушення позивачем п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 91218,38 грн., у тому числі 29028,00 грн. збору за 2017 рік, 43946,70 грн. збору за 2018 рік, 18243,68 грн. фінансових санкцій; №0000143305, яким за порушення позивачем п.2 ч. 1 ст.7, ст.8, ч. 8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", п.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 зазначеного Закону ОСОБА_1 донараховано 257155,80 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) та вимогу №Ф-000023305 від 25.09.2019, якою відповідач зобов`язує позивача сплатити відповідно до статті 25 Закону суму недоїмки з ЄCВ в розмірі 257155,80 грн.; №0000153305, яким за порушення позивачем п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону, п.2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким на підставі пункту 7 частини одинадцятої ст. 25 Закону до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170 грн. "за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності" з ЄСВ за 2017 рік; №0000163305, яким за порушення позивачем п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону, п.2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким на підставі пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону застосовано штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170 грн. за "неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності" з ЄСВ за 2018 рік. Враховуючи вищезазначені норми та результати розгляду справи, недоведеність висновків контролюючого органу, зробленими за результатом проведеної перевірки та правомірність прийнятих податковим органом прийнятих рішень та вимоги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування вимоги від 25.09.2019 № Ф-000023305, рішень від 25.09.2019 р. №0000123305; №0000143305. Пунктами 177.5.2, 177.10, 177.11 ст.177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році; фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. Положеннями ст.120, 121 ПК України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. В ході розгляду справи відповідачем не доведено обставин надсилання на адресу позивача, вручення уповноваженій особі запитів щодо надання документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, в тому числі повідомлення про проведення перевірки, а тому колегія суддів приходить до висновку про передчасність застосування до позивача штрафних санкцій за ненадання та/або неведення документів первинного бухгалтерського обліку. Пунктом 4 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник податку зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю. Оскільки судовим розглядом не підтверджена правомірність визначення розміру доходу позивача, з якого обчислюється єдиний внесок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", відтак підлягають скасуванню рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 25.09.2019, №0000153305 та №0000163305, якими до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - по 170 грн. відповідно за "неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності" з ЄСВ за 2017 р. та 2018 р. Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 520/10386/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 31.07.2020 року