Постанова 4811 № 464/6227/16-ц

Справа № 464/6227/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П. Провадження № 22-ц/811/1438/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 46 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року в складі судді Рудакова І.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров"я,- встановила: У серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Вимоги обґрунтовувала тим, що 06 вересня 2013 року разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 вигулювала собаку кімнатної породи, який мав 9 місяців, 25 см в холці, на безлюдному полі за Сихівським лісом у м. Львові. Метрів за 100 по нерівній лісовій стежці виїхав хлопчик на велосипеді і впав з нього. Їхній песик, відреагувавши на гучний звук, підбіг і почав кружляти навколо, намагаючись погратись. Вона одразу підбігла слідом, забрала пса і тримаючи його руками запитала у дитини, чи все з ним гаразд. Він сказав, що все нормально і що собака його ніяк не зачепила. В цей час до них підбігла мати хлопчика ОСОБА_4 , почала голосно кричати на них використовуючи образливі слова та грубі вирази. Не зважаючи на її вибачення, ОСОБА_4 кидалася на неї, штовхала, почала трясти за одяг, бити, зірвала з неї та зламала окуляри, подряпала лице нігтями. Щоб не загострювати ситуацію та уникнути конфлікту, пересвідчившись, що з хлопцем все нормально, вона з чоловіком пішли. Через 15 хвилин їх наздогнав відповідач ОСОБА_2 , який нецензурно виражаючись підбіг і наніс їй удар кулаком в обличчя. Її чоловік, намагаючись завадити відповідачу бити, також отримав удар в потилицю, від якого впав на землю і якийсь час не міг піднятися. У цей час ОСОБА_2 продовжував бити її по обличчю і руках висловлюючись нецензурною лайкою. З даного приводу вона звернулася у правоохоронні органи і 06 вересня 2013 року Слідчим відділом Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України відкрито кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за № 12013150070002163 за ознаками злочину, передбаченого статтею 125 Кримінального кодексу України. Внаслідок незаконних дій відповідача їй були нанесені тілесні ушкодження, що підтверджено висновками судово-медичних експертиз, вона зазнала сильного болю, адже є людиною пенсійного віку і її організму важко переборювати больові відчуття. Також, змушена була довгий час витратити на реабілітацію свого здоров`я, адже синяки не сходили, все тіло боліло і їй важко було вийти на вулицю. У подальшому, ОСОБА_2 неодноразово погрожував їм з чоловіком розправою і вимагав заплатити йому гроші коли він прийде до них до дому, що також негативно вплинуло на її здоров`я. З урахуванням зазначених обставин ОСОБА_1 , на підставі статей 16, 23 Цивільного кодексу України, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 10000,00 грн відшкодування моральної шкоди. Справа розглядалася судами різних інстанцій. Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров"я відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 гривень моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 2893 гривень судових витрат в дохід держави. Представник відповідача ОСОБА_5 , посилаючись на порушення норм процесуального права, оскаржував рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку та просив скасувати рішення апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд. Постановою Верховного Суду від 26 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 задоволено. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Львівського апеляційного суду. 28.04.2020 цивільна справа № 464/6227/16 надійшла до Львівського апеляційного суду. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 вважає рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року таким, що не відповідає обставинам справи та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому має бути скасоване. Посилається на те, що в результаті незаконних дій відповідача їй нанесені тілесні ушкодження, в результаті яких вона зазнала сильного фізичного і душевного страждання, адже вона є людиною пенсійного віку і її організму важко перебороти сильні больові відчуття, тому була змушена довгий час витратити на реабілітацію свого здоров`я, адже синяки не сходили, тіло боліло, було важко вийти на вулицю, що негативно вплинуло на сімейні та інші соціальні відносини. Крім цього, вона відчула сильні больові відчуття та образу, і вже не перший рік змушена відстоювати свої права в межах кримінального провадження, писала чимало листів, заяв та скарг в різні правоохоронні органи. Звертає увагу, що чотири постанови про закриття кримінального провадження були незаконними, відтак судом доведено, що слідство у даній справі велося не об`єктивно. Зазначає, що подія, яка мала місце 06 вересня 2013 року та її наслідки завдають досі їй моральних страждань, наслідками чого є безсоння та душевний неспокій. Стверджує, що відповідач ОСОБА_2 свідомо та навмисно накинувся на неї та наносив їй удари, у присутності своїх синів, для того, що завдати якомога більше страждань, хизуючись фізичною силою перед літніми людьми та відчуваючи свою безкарність. Крім цього, відповідач вимагав гроші, тому боялася за свою безпеку та безпеку своїх рідних, що спровокувало депресію. Просила рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року скасувати та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України). Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення відшкодування завданої моральної шкоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами заподіяння їй моральної шкоди. Крім цього, в межах кримінального провадження не доведена вина відповідача у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та не встановлено, що отримані позивачкою тілесні ушкодження є наслідком протиправних дій відповідача. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим. Згідно із довідкою міського травмпункту № 2, 06 вересня 2013 року у лікарню звернулася ОСОБА_1 з приводу забійної рани лівої губи, забій м`яких тканин лівої половини обличчя, правого передпліччя (т. 1 а.с. 60 «а»). Крім цього, 06.09.2013 позивачка звернулася у Сихівський РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області та згідно повідомлення про початок досудового розслідування від 09.06.2013, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 125 КК України, відомості про таке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2013 за № 12013150070002163 (т. 1 а.с. 5). З долученої до матеріалів справи фотографії видно, що на обличчі ОСОБА_1 та її губі наявні забої, при цьому об`єктивно встановити час цих фотографії не є можливим (т. 1 а.с. 8, 9). На час інциденту у 2013 році позивачка була у віці 64 роки, що вбачається з копії пенсійного посвідчення на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 9). З метою об`єктивного розгляду, суд першої інстанції ухвалою від 28.02.2017 витребовував у Сихівському ВП ГУНП у Львівській області матеріали кримінального провадження, внесених за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР за №12013150070002163 від 07 вересня 2013 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України (т. 1 а.с. 44). Згідно із наявним у матеріалах кримінальної справи висновком експерта № 366/13 від 09 вересня 2013 року у потерпілої ОСОБА_1 виявлено біля внутрішнього краю лівої надбрівної дуги смугасте садно довжиною 2,5 см та шириною до 0,3 см, розташоване вертикально. На передніссі синець розміром 3х3 см., на фоні якого садно розмірами 1 х 0,3 см. Біля кута нижньої щелепи зліва і на підборідді справа та з ліва по одному синцю розміром 3 х 3 кожен. На верхній губі біля лівого кута синець розмірами 3,5 х 3 см, котрий переходить на червону кайму. На його фоні на слизовій оболонці поперечна лінійна ранка, довжиною 1 см. та шириною до 0,2 см. На нижній губі біля лівого кута роту синець розмірами 3 х 2,5 см, котрий переходить у ліву кайму. Обидві губи набряклі. На лівому передпліччі синець розміром 9х7 см., та 1,5 см. На правому передпліччі 3 круглих синці діаметром по 1,5 см. Вказані ушкодження заподіяні тупим предметом з обмеженими поверхнями, садна тупим предметом з виступаючими гранями. Всі ушкодження могли бути заподіяні 06 вересня 2013 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження (т. 1 а.с. 61, 62). Додатковим висновком № 43/16 від 10 вересня 2013 року підтверджено, що вказані тілесні ушкодження не могли утворитися при одноразовому падінні з висоти власного зросту (т.1 а.с. 63). З копії матеріалів кримінального провадження вбачається, що з часу звернення із заявою ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення до грудня 2016 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2013 за № 12013150070002163 закривалося чотири ризи, у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (т. 1 а.с. 67-84). При цьому, всі постанови слідчого були скасовані в судовому порядку за скаргою позивачки ОСОБА_1 , остання ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02.03.2017 (т.1 а.с. 85). Крім цього, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21.10.2014 слідчий СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області Білан В.З. був зобов`язаний провести відповідні слідчі дії, вилучити інформацію з камер відеоспостереження з будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 79). Результати проведення слідчих дій, як і розслідування кримінального провадження в цілому, в матеріалах справи відсутні, а колегією суддів не встановлені. Відповідно до ст. 16 ЦК України, позивач вправі звернутись до суду за захистом своїх прав. Одним із способів захисту визнано відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із роз`ясненнями, наданими у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Колегія суддів звертає вагу на те, що у цивільному праві в справах про відшкодування шкоди, на відміну від права кримінального, діє принцип презумпції вини відповідача, тому саме відповідач має довести, що шкода заподіяна не з його вини. При цьому, додатковими висновками експерта № 43/16 від 05 лютого 2016 року та № 190/16 від 29 квітня 2016 року уточнено висновки експерта від 06 та 10 вересня 2013 року (т.1 а.с. 63-64, 65-66), і в останньому висновку експерт зазначає, що всі ушкодження ОСОБА_1 могли бути заподіяні таким чином, як вона вказує при проведенні слідчого експерименту від 25.03.2016 року. Враховуючи наведені вище обставини та вимоги закону, колегія суддів приходить переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки доводи позивачки ОСОБА_1 щодо заподіяння їй моральної шкоди протиправними діями відповідача знайшли своє підтвердження та не спростовані відповідачем у відповідний спосіб належними доказами, тому протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги позивачки. При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди колегія суддів враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок її побиття, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), тривалість розгляду даної справи та поведінку при такому відповідача ОСОБА_2 . Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, її вік на час побиття та відсутність вибачення зі сторони відповідача за свою поведінку. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з врахуванням вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, роз`ясень, наведених у постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», колегія судів вважає, що сума моральної шкоди 10000 грн., яка заявлена до відшкодування позивачкою є завищеною, натомість вважає, що достатнім та необхідним відшкодуванням заподіяної моральної шкоди позивачу буде сума 5000 грн., яка є адекватною компенсацією страждань, що їх зазнала позивачка ОСОБА_1 , а також достатньою для відновлення немайнових втрат позивачки. Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року- скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров"я задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 480 (дев`ятсот шістдесят) гривень за розгляд апеляційної скарги та 320 (шістсот сорок) гривень за розгляд справи в суді першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 28 липня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: Н.П. Крайник Н.О. Шеремета