Постанова 4824 № 367/5776/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року місто Київ Справа № 367/5776/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9396/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2026 року (у складі судді Карабаза Н.Ф., дата складення повного рішення не вказана) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог У 2017 році позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача майнову шкоду 112971, 02 грн та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн, вирішити питання судових витрат. Позов обґрунтовує тим, що 05 квітня 2017 року близько 10 год. ранку він поставив свій автомобіль біля дороги між земельними ділянками за адресами АДРЕСА_4 та пішов у своїх справах. Близько 11:15 почув гуркіт, а вийшовши на вулицю виявив, що із земельної ділянки, розташованої поблизу житлового будинку впало сухостійне дерево. Прибувши за викликом, співробітниками поліції було зафіксовано падіння трухлявого дерева, складено протокол огляду місця події у присутності двох понятих та встановлено причину падіння дерева: гниття коріння. Також у протоколі зазначено перелік пошкоджень завданих падінням дерева. Було також відзняте місце події, за фотографіями з якого видно, що дерево впало на проїжджу частину із земельної ділянки: АДРЕСА_4, власником якої є відповідач. Унаслідок цього, а також неналежного утримання належного відповідачу нерухомого майна, позивачу було завдану матеріальну шкоду 112 971,02 грн відповідно до проведеної експертизи, та моральну -10 000 грн. Моральну шкоду обґрунтовував тим, що автомобіль був придбаний ним за пів року до вказаної події, а тому внаслідок його ушкодження позивач зазнав душевних страждань, через таке самопочуття в нього досі поганий сон, відчуває складності в тому щоб засинати. Вартість ремонту автомобіля є значною, тому він майже весь час перебуває в поганому настрої, оскільки це ставить його сім`ю в скрутне матеріальне становище. Через постійно пригнічений настрій у нього погіршилися відносини в сім`ї, з його близькими та колегами по роботі. Також він постійно відчуває внутрішню напругу та хвилювання не лише за своє майно, але і за життя та здоров`я, через те, що на території відповідача знаходяться й інші сухостійні дерева, які продовжують падати (останній випадок відбувся знову 13 липня 2017 року). Відповідач не здійснює жодних заходів щодо приведення території у відповідність до норм законодавства про благоустрій. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 13 лютого 2026 року позов задовольнив частково та вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : 1) матеріальну шкоду у розмірі 112 971,02 грн; 2) моральну шкоду в розмірі 1 000 грн; 3) судовий збір в розмірі 1 655,14 грн. В решті позовних вимог відмовив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 17 березня 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати. На обґрунтуванням скарги зазначає, що суд не надав оцінку тому факту, що позивач припаркував свій автомобіль на ділянці відповідача без дозволу останнього, чим порушив його право власності, та втратив право вимагати відшкодування завданої в подальшому шкоди як такої, що завдана з вини самого потерпілого. Окрім цього, місце паркування не було відведене для цього, а обладнана парковка знаходиться в іншому місці. Вважає помилковим висновок суду про відсутність доказів того, що позивач припаркував свій автомобіль у невстановленому місці, оскільки ділянка відповідача парковкою ніколи не була, а тому не є встановленим для цього місцем, що також підтверджується висновком ОСОБА_3 . Звертає увагу, що обидва висновки експертів стверджують, що визначити чітке місце розташування досліджуваного дерева та визначити чи розташоване воно в межах земельної ділянки не вбачається за можливе. Посилається на те, що наданий позивачем та прийнятий судом звіт не містить відмітки про обізнаність експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, про підготовку звіту для подання до суду, складений під контролем і впливом позивача, а також містить лише припущення щодо імовірної ринкової вартості автомобіля Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Глушко Ю.М. проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Представник позивача - адвокат Глушко Ю.М. проти апеляційної скарги заперечував, просила її відхилити з підстав, викладених у відзиві на неї. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд першої інстанції вважав встановленим, що зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 , є власником автомобіля Hyundai Elantra, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . З протоколу огляду місця події від 05.04.2017, складеного слідчим СВ Ірпінського ВП в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за участю спеціаліста ОСОБА_6 , огляд розпочато о 13год 00хв, огляд закінчено о 13год. 20хв. встановлено об`єктом огляду являється місцевість розташована за адресою: АДРЕСА_5. Під час огляду встановлено, що на відстані 3 метрів від паркану буд. АДРЕСА_5 знаходиться два припаркованих автомобіля, які стоять один біля одного перший автомобіль марки Хюндай Елантра р/н НОМЕР_2 та другий автомобіль марки Нісан пасфайндер р/н НОМЕР_3 . Під час огляду на даху автомобіля Хюндай лежить дерево, яке впало внаслідок перегниття коріння. Вказане дерево під час падіння пошкодило автомобілі. Автомобіль Нісан має наступні пошкодження: дах у вигляді вм`ятин з правої та лівої сторони, дуги які знаходяться на даху автомобіля також пошкоджені у вигляді погнутостей з правої та лівої сторін. Під час огляду місця події співробітниками поліції було відзнято фото з місця події, на яких видно, що дерево впало на проїжджу частину з земельної ділянки: АДРЕСА_4, вказані обставини знайшли своє підтвердження з наявних в матеріалах справи копії протоколу огляду місця події від 05.04.2017 року та копії ілюстративної таблиці до протоколу огляду місця події від 05.04.2017 року. Згідно інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:046:0072, за адресою АДРЕСА_4, належить ОСОБА_1 . Згідно звіту № 813 від 24.04.2017 про оцінку автомобіля складеного ФОП ОСОБА_7 , завданий позивачу матеріальний збиток становить 112 971,02 грн. Згідно висновку експерта № 346/01/2019 від 28.01.2019 року, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 03.06.2021 року, складеного судовим експертом Експертно-дослідної служби України згідно замовлення ОСОБА_8 від 10.12.2018 року договір № б/н від 10.12.2018 року, підготовленого для подачі до Ірпінського міського суду Київської області в цивільній справ № 367/5776/17 Свістуновим І.С. (свідоцтво № 1623 від 22 березня 2013 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) встановити чітке місце розташування досліджуваного багаторічного насадження (дерева) станом на дату проведення дослідження не вбачається можливим, оскільки залишки досліджуваного дерева, в тому числі кореневої системи та стовбура, відсутні. Разом з тим, за результатами проведення порівняння фотоматеріалів та здійснених замірів встановлено, що основа досліджуваного дерева була розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:046:0072. Згідно висновку експерта № 713/06/2021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 03.06.2021 року, складеного судовим експертом Експертно-дослідної служби України Хомутовським М.В. (свідоцтво №1966 від 30 листопада 2018 року та № 1977 від 30 січня 2019 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) визначити за результатами проведення візуально-інструментального обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000;01:046:0072 за адресою: АДРЕСА_4 чітке (конкретне) місце розташування досліджуваного дерева та визначити чи розташоване в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:046:0072 станом на дату проведення дослідження не вбачається за можливе в зв`язку із тим, що на дату проведення дослідження залишки досліджуваного (впавшого) дерева, в тому числі його кореневої системи та стовбура, відсутні. При цьому в рамках даного дослідження зіставляючи інформацію яка відображена у фотоматеріалах, що містяться в наданих на дослідження документах, а також картографічному вільно доступного сервісі Google із результатами проведеного візуально-інструментального обстеження встановлено, що досліджуване дерево (основа) розташовується в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:046:0072 на території яка зображена на малюнку № 45 сірим кольором та проходить по точках 1-2-3-4-1 , що мають наступні координати: 1 (X: 5588011.9741; Y: 3352484.410), 2 (X: 5588013.894; Y: 3352482.169), 3 (X: 5588014.115; Y: 3352482.336), 4 (X: 5588012.340; Y: 3352484.686). Позивач рішення не оскаржив, тому воно переглядається лише в частині задоволених вимог. Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення представника позивача та відповідача, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати, завдану шкоду в повному розмірі. Отже, для покладення на особу обов`язку з відшкодування шкоди підлягають встановленню: наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою, а також вина особи, яка завдала шкоди. Водночас після встановлення факту завдання шкоди конкретною особою саме на цю особу покладається обов`язок доведення відсутності своєї вини у її заподіянні. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20). Згідно з частиною першою статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (тут і надалі - в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою, їх частини, що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію. За змістом частини другої статті 28 цього Закону охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об`єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, на земельних ділянках, переданих у власність, здійснюються за рахунок коштів їх власників. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Негайне видалення пошкоджених дерев або кущів, їх частин, може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб. Згідно з частиною другої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Подібні положення закріплені і в Правилах благоустрою «Про Інспекцію по контролю за станом благоустрою м. Ірпеня та селищ Ворзель, Гостомель, Коцюбинське», затверджених рішенням Ірпінської міської ради, зокрема у пунктах 3.2.1, 3.2.4 цих Правил. За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Тобто цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Оскаржуване рішення суду мотивовано так: - будь-яких доказів, які б підтверджували дотримання відповідачем законодавства з питань благоустрою, матеріали справи не містять; - у ході судового розгляду встановлено, що дерево, яке спричинило механічні пошкодження автомобіля Hyundai Elantra д.н.з. НОМЕР_2 , було розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:046:0072, що належить відповідачу; - матеріалами справи не підтверджено доводи відповідача стосовно того, що дерево, яке впало на автомобіль позивача, знаходилось поза межами земельної ділянки, належної йому; - посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 припаркував автомобіль у невстановленому місці, не знайшли свого підтвердження в суді, оскільки вказана обставина не підтверджується належними доказами, тобто, протоколом чи постановою про притягнення до адміністративної відповідальності; - наданий позивачем звіт відповідає вимогам закону та підзаконним нормативно-правовим актам. Будь-яких належних та допустимих доказів на його спростування відповідачем не надано; - відповідачем також не доведено необґрунтованості чи суперечності Звіту № 813 від 24.04.2017 про оцінку автомобіля іншим матеріалам справи та не спростовано викладених у ньому обставин; - власних звітів про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди відповідач суду не надав. Клопотання про проведення експертизи не заявляв. За таких обставин у суду відсутні підстави сумніватися у достовірності розрахованого ФОП ОСОБА_7 розміру збитку; - відповідно до звіту № 813 від 24.04.2017 про оцінку автомобілю складеного ФОП ОСОБА_7 , матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Hyndai Elantra д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження, складає 112 971,02 грн., а тому суд вважав доведеним розмір майнової шкоди; - також суд вважав доведеним спричинення моральної шкоди позивачу , та визначив розумним розміром для відшкодування моральної шкоди -1000 грн. Колегія суддів повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають установленим обставинам справи, зроблені у відповідності до норм матеріального права та з дотримання норм процесуального права враховуючи таке. При цьому колегія суддів ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року). Так, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що пошкодження належного позивачу автомобіля Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відбулося 05 квітня 2017 року внаслідок падіння дерева, основа якого була розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:046:0072, що належить відповідачу ОСОБА_1 . Такі висновки суду першої інстанції підтверджуються сукупністю письмових доказів, зокрема протоколом огляду місця події від 05 квітня 2017 року, ілюстративною таблицею до нього, інформацією Державного земельного кадастру про належність відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:046:0072, звітом № 813 від 24 квітня 2017 року про оцінку автомобіля, а також висновками судових земельно-технічних експертиз, що містяться у справі. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що висновки експертів не підтверджують розташування дерева в межах земельної ділянки відповідача з огляду на таке. Дійсно, як у висновку експерта № 346/01/2019 від 28 січня 2019 року, так і у висновку експерта № 713/06/2021 від 03 червня 2021 року зазначено, що встановити чітке, тобто конкретне точкове місце розташування досліджуваного дерева станом на дату проведення дослідження не вбачається можливим, оскільки на час проведення експертних досліджень залишки дерева, зокрема його коренева система та стовбур, були відсутні. Водночас скаржник фактично вириває цю частину висновків з їх загального змісту, оскільки у висновку експерта № 346/01/2019 зазначено, що за результатами порівняння фотоматеріалів та здійснених замірів встановлено, що основа досліджуваного дерева була розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:046:0072. У висновку експерта № 713/06/2021 також вказано, що хоча визначити чітке конкретне місце розташування дерева неможливо через відсутність його залишків, однак зіставлення інформації, відображеної у фотоматеріалах, картографічному сервісі Google, а також результатів візуально-інструментального обстеження дало підстави встановити, що досліджуване дерево, його основа, розташовувалося в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:046:0072 на визначеній експертом території, позначеній на рисунку № 45 сірим кольором, із зазначенням відповідних координат. Отже, висновки експертів узгоджуються із висновками суду першої інстанції. Неможливість встановити точну точку розташування вже відсутнього дерева не є тотожною неможливості встановити земельну ділянку, у межах якої була розташована його основа. Колегія суддів також бере до уваги, що постановою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2025 року у справі № 367/1821/18 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишено без змін рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 травня 2024 року, яким задоволено вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок тієї ж події - падіння 05 квітня 2017 року дерева з тієї ж земельної ділянки відповідача на автомобіль Nissan Pathfinder, реєстраційний номер НОМЕР_3 . За змістом частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь та сама особа або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду, що набрало законної сили, можуть бути спростовані у загальному порядку лише особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Разом із цим правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є обов`язковою для суду (частина сьома статті 82 ЦПК України). Тобто встановлені у ній постанові Київського апеляційного суду від 01 серпня 2025 року у справі № 367/1821/18 фактичні обставини щодо відповідача, походження дерева, належності земельної ділянки та обставин його падіння мають істотне значення для правильного вирішення цього спору і узгоджуються з доказами, безпосередньо дослідженими у цій справі. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач нібито припаркував автомобіль на земельній ділянці відповідача без його дозволу, чим порушив право власності відповідача і внаслідок цього втратив право вимагати відшкодування шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи таке. Твердження відповідача про розташування автомобіля позивача на його земельній ділянці не спростовує установлених судом обставин щодо неналежного утримання відповідачем зелених насаджень, розташованих на належній йому земельній ділянці, та причинного зв`язку між падінням дерева і пошкодженням автомобіля позивача. Так з протоколу огляду встановлено, що дерево впало на дорогу. Тому відсутні підстави вважати, що автомобіль позивача всією площею автомобіля був припаркований на земельній ділянці відповідача, яка не була огороджена, що визнав відповідач в суді. За сукупністю доказів встановлено, що саме не належне виконання своїх обов`язків відповідачем по утриманню своєї власності зумовило падіння дерева, тобто саме такі винні дії знаходяться в прямому причинному зв`язку з завданою шкодою. За обставин цієї справи відсутні підстави вважати, що позивач припаркував свій автомобіль з порушенням правил, та що саме таке порушення стало наслідком пошкодження транспортного засобу. Крім того, можливе порушення особою правил користування земельною ділянкою або правил зупинки чи стоянки транспортного засобу саме по собі не звільняє власника земельної ділянки від відповідальності за шкоду, завдану падінням аварійного дерева, якщо не доведено, що саме дії потерпілого були безпосередньою причиною виникнення шкоди або істотно сприяли її виникненню чи збільшенню. Відповідно до статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується; якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, розмір відшкодування може бути зменшений залежно від ступеня вини потерпілого. З аналізу цієї норми випливає, що для застосування наслідків вини потерпілого необхідним є встановлення не будь-якої формальної поведінки потерпілого, яка не подобається відповідачу, а саме умислу або грубої необережності потерпілого, а також причинного зв`язку між такою поведінкою та виникненням або збільшенням шкоди. Таких обставин у цій справі не встановлено, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки чи стоянки, що на місці події були встановлені відповідні заборонні дорожні знаки або що саме спосіб розташування автомобіля позивача перебував у причинному зв`язку з падінням дерева. Пошкодження автомобіля відбулося не через сам факт його стоянки, а через падіння дерева, яке, за встановленими у справі доказами, було сухостійним, мало перегниле коріння та росло в межах земельної ділянки, що належить відповідачу. Посилання скаржника на те, що місце, де знаходився автомобіль, не було спеціально обладнаною парковкою, також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відсутність спеціально обладнаного місця для паркування не є доказом умислу або грубої необережності позивача та не підтверджує, що саме дії позивача спричинили падіння дерева чи збільшили розмір завданої шкоди. Риторичні твердження апеляційної скарги про те, що «права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої», а також порівняння позивача з особою, яка незаконно проникла до житла, не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та не мають правового значення для вирішення спору про відшкодування шкоди. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недопустимості звіту № 813 від 24 квітня 2017 року про оцінку автомобіля, оскільки Звіт про оцінку майна не є висновком судового експерта в розумінні статей 102, 106 ЦПК України, а тому відсутність у ньому відмітки про попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок сама по собі не свідчить про його недопустимість. Відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим, зокрема, у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлює механізм оцінки колісних транспортних засобів та застосовується, зокрема, для визначення матеріальних збитків, завданих власнику у разі пошкодження транспортного засобу. Саме такий документ був поданий позивачем на підтвердження розміру матеріальної шкоди, а незгода відповідача з його змістом не є достатньою підставою для відхилення цього доказу, оскільки відповідач не надав належного альтернативного розрахунку розміру шкоди, не довів неправильності застосованої методики та не спростував визначений у звіті розмір матеріального збитку іншими належними і допустимими доказами. Посилання на те, що звіт складено «під контролем і впливом позивача», є припущенням, яке не підтверджене жодними належними доказами. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Не є підставою для відмови у відшкодуванні шкоди і посилання апелянта на те, що позивач не надав доказів фактичної оплати ремонту автомобіля, оскільки за змістом статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, може визначатися відповідно до вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тому право на відшкодування шкоди не залежить від того, чи оплатив потерпілий ремонт до моменту звернення до суду, якщо розмір шкоди підтверджено належними доказами. Оцінивши звіт № 813 від 24 квітня 2017 року у сукупності з іншими доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність матеріальної шкоди в розмірі 112 971,02 грн. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та до повторення позиції, яка вже була предметом перевірки під час розгляду справи. Вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення. Судові витрати Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 12, 81, 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повна постанова складена 04 червня 2026 року. Головуючий О.В. Желепа Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова