Постанова 4855 № 580/1808/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1808/20 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови відповідача у виконавчому провадженні ВП № 57830334: - від 11 січня 2020 року про передачу виконавчого провадження; - від 16 січня 2020 року про прийняти виконавчого провадження; - від 19 травня 2020 року, про арешт коштів боржника; - від 19 травня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено для виконання до ГУПФУ в Черкаській області за адресою Черкаська обл., м, Черкаси, вул. Хрещатик, 195; - від 19 травня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено для виконання до ПП «Посів». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновок суду про реорганізацію відповідача є помилковим, а рахунок, кошти на якому були арештовані постановою державного виконавця, був призначений виключно для отримання коштів соціального фонду, а тому їх арешт порушує конституційні права апелянта, крім того судом не було надано оцінку порушення відповідачем порядку направлення винесених постанов боржнику. Позиція відповідача в суді першої інстанції обґрунтовувалась тим, що передача та прийняття виконавчого провадження здійснені відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 17.12.2019 №4053/5 «Про відділи державної виконавчої служби», Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено обмежень щодо накладення арешту на рахунки боржників на які зараховується соціальна допомога, а постанови про звернення стягнення на заробітну плату та пенсію боржника були винесені у зв`язку з відсутністю коштів на арештованих рахунках боржника. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, відсутність клопотань про розгляд справи за участю сторін, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.11.2018 Черкаським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №823/1874/17 (а.с.29) про стягнення з ФОП ОСОБА_1 в дохід бюджету через ГУ ДФС у Черкаській області податкового боргу в розмірі 257762,88 грн. Постановою Головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 06.12.2018 ВП №57830334 (а.с.31) відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа 11.01.2020 головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про передачу виконавчого провадження ВП №57830334 (а.с.72), якою передано виконавчий документ до Центрального відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.12.2019 №4053/5 виведено Центральний відділ ДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області зі складу головних територіальних управлінь юстиції в областях та введено до складу міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, зі збереженням статусу юридичних осіб та перейменовано на Центральний відділ ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з 28.12.2019. 16.01.2020 головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №57830334 (а.с.76). 19.05.2020 в межах ВП №57830334 головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прийнято постанови: - про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках (а.с.68); - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що отримує дохід у ГУ ПФУ в Черкаській області (а.с.60); - про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що отримує дохід у ПП «Посів» (а.с.65). Вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що винесені з порушенням вимог законодавства, позивач звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про наявність у державного виконавця правових підстав для передачі виконавчого провадження ВП №57830334, яка була здійснена уповноваженим державним виконавцем, оскільки відбулась реорганізація Центрального відділу державної виконавчої служби м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на підставі якої і внесено зміни до посади державного виконавця, а постанови про арешт коштів боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника винесені із метою забезпечення реального виконання виконавчого документу, та винесені державним виконавцем у межах та у спосіб встановлений Законом. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У ч.1 ст.5 наведеного Закону зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно зі ст.10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим 02.04.2012 за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 3 р.V наведеної Інструкції передбачено, що виконавче провадження може бути передано від одного приватного виконавця до іншого приватного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби, від одного державного виконавця до іншого в межах органу державної виконавчої служби, від одного органу державної виконавчої служби до іншого. Відповідно до п.6, 9 р.V вказаної Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, зокрема, ліквідації або реорганізації органу державної виконавчої служби, або наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення. Про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження. Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, в тому числі Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ). Наказом Міністерства юстиції України від 17.12.2019 №4053/5 «Про відділи державної виконавчої служби» (а.с.113), виведено Центральний відділ ДВС м.Черкаси ГТУЮ у Черкаській області зі складу головних територіальних управлінь юстиції в областях та введено до складу міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, зі збереженням статусу юридичних осіб, що мало наслідком перейменування на Центральний відділ ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з 28.12.2019. Наведене в повному обсязі підтверджує факт реорганізації Центральний відділ ДВС м.Черкаси шляхом виведення його з Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, яке ліквідовано, та приєднанням до новоствореного Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), що в свою чергу є законодавчо передбаченою підставою для передачі виконавчого провадження. Відповідно до наказу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.12.2019 №1377/03 (а.с.118), головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Нечипоренко Я.В. є такою, що працює на посаді головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 28.12.2019. Таким чином, оскільки відбулась реорганізація Центрального відділу ДВС м.Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на підставі якої і внесено зміни до посади державного виконавця, суд доходить висновку про здійснення передачі виконавчого провадження №57830334 уповноваженим державним виконавцем. Отже, посилання апелянта на здійснення передачі виконавчого провадження неналежним органом Державної виконавчої служби є безпідставними та не заслуговують на увагу. Щодо правомірності постанов державного виконавця від 19 травня 2020 року, про арешт коштів боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом). Частинами 1-4 ст.56 наведеного Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Отже, з метою забезпечення реального виконання рішення, державний виконавець наділений повноваженнями накладати арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника. При цьому, абз.3 ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення наведений у ст.73 зазначеного Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження. Колегія суддів звертає увагу, що рахунок позивача, на який надходить соціальна допомога від соціального фонду не належить до коштів, на які заборонено накладати арешт або звернення стягнення на підставі виконавчого документа. В той же час, факт перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати жодним чином не свідчить про відсутність у відповідача повноважень на винесення постанов про накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках позивача або про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з метою забезпечення реального виконання рішення. При цьому у державного виконавця були наявні підстави для застосування вказаних заходів забезпечення реального виконання виконавчого документа, оскільки платіжні вимоги державного виконавця були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку платника (а.с.47-49). Суд звертає увагу, що в постановах державного виконавця від 19.05.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено необхідний розмір відрахувань із доходів боржника на рівні 20%, що в повному обсязі відповідає вимогам ст.70 Закону України «Про виконавче провадження». Також колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на можливе порушення відповідачем порядку направлення оскаржуваних постанов боржнику, жодним чином не свідчать про протиправність або незаконність самих постанов державного виконавця, які були винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно правомірності оскаржуваних постанов Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та відсутності підстав для визнання їх протиправними та скасування. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 30 липня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма