Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 756/14350/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 756/14350/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні №8 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Київської міської клінічної лікарні №8 до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, третя особа - Департамент охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень,- В С Т А Н О В И Л А: Київська міська клінічна лікарня №8 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, третя особа - Департамент охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила (з урахуванням уточненої позовної заяви від 12.11.2018) визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.09.2018 №0260251309 та рішення Державної фіскальної служби України від 23.10.2018 №34281/6/99-99-11-02-02-25. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року відмовлено в задоволенні позову у повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно з абз. 2 ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-IV, позивач зобов`язаний був сплатити єдиний внесок лише після виплати заробітної плати своїм працівникам, а не з цих самих коштів сплатити ЄСВ і пізніше доплатити заробітну плату. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону №2464-IV, а саме єдиний внесок на відповідний рахунок за період з 21.01.2015 по 23.01.2015 сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку з чим ГУ ДПС у м. Києві винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0260251309 від 11.09.2018, відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.09.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0260251309 (а.с.7), яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вирішено застосовувати до Київської міської клінічної лікарні №8 штраф у розмірі 31955,54 грн. (20% з 01.01.2015) за період з 21.01.2015 до 23.01.2015 та нараховано пеню у розмірі 479,33 грн. Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного рішення, позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України від 20.09.2018 №1849 (а.с.52-53), у відповідь на яку відповідач рішенням про результати розгляду скарги від 23.10.2018 №34281/6/99-99-11-02-02-25 залишив оскаржуване рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Вважаючи прийняті відповідачем оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що в силу ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, а сплата позивачем, як роботодавцем, єдиного внеску має бути здійснена не пізніше 20 числа наступного місяця, при цьому, незалежно від фактичної виплати заробітної плати. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. В силу п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. За приписами абзаців 1 та 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI). Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI). В силу п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464-VI). Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів (ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI). Приписами ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. Наведені вище положення узгоджуються із приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - інструкція), де в розділі VII «Фінансові санкції» серед іншого передбачено, що відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону до платників, визначених пп.пп. 1 - 4 п. 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. Для платників, зазначених у пп.пп. 1 та 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у пп.пп. 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 п. 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний рік, для платників, зазначених у пп. 3 п. 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, - календарний квартал відповідно; Аналіз наведених положень Закону № 2464-VI та Інструкції дає підстави для висновку, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Роботодавці зобов`язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на які нараховується єдиний внесок. При цьому, законодавство не ставить у залежність виконання обов`язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов, у тому числі від фінансового стану платника. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність. Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №804/1289/16 та від 06 травня 2020 року у справі №804/1290/16. Водночас, апелянт зазначає, що згідно з п. 11 розділу VII «Оплата праці» Колективного договору між адміністрацією Київської міської клінічної лікарні № 8 та профспілковим комітетом лікарні, як представником трудового колективу на 2016-2020 рр., заробітна плата виплачується два рази на місяць: 19 числа - заробітна плата за першу половину місяця (аванс) в розмірі 50% посадового окладу (за фактично відпрацьований час), 6 числа місяця, наступного за звітним - заробітна плата за другу половину відпрацьованого місяця. Якщо день виплати заробітної плати збігається із вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Зазначений колективний договір укладено між адміністрацією Київської міської клінічної лікарні № 8 та профспілковим комітетом лікарні, як представником трудового колективу на 2016-2020 рр. у відповідності з вимогами Глави II «Колективний договір» діючого на сьогодні КЗпП України (а.с.11-12). Апелянт також звертає увагу, що відповідно до п. 1.1. Статуту Київської міської клінічної лікарні № 8 в новій редакції, яка діяла на момент накладення Головним управлінням ДФС у м. Києві на позивача штрафних санкцій, затвердженій розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.05.2017 № 552, Київська міська клінічна лікарня № 8 є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, бюджетною неприбутковою установою, заснованою на комунальній власності територіальної громади міста Києва, підпорядкованою Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Відповідно до п. 3.4. вказаного Статуту, Київська міська клінічна лікарня є одержувачем коштів бюджету в межах бюджетних асигнувань у бюджеті міста Києва. З доводів апелянта вбачається, що Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), лише 22.01.2015 профінансовано Київську міську клінічну лікарню № 8 на виплату заробітної плати за І половину січня місяця 2015 року, і позивачем одразу з цього фінансування сплачено заборгованість по ЄСВ за грудень 2014 року у сумі 137110,30 грн., що підтверджується, зокрема, наданими позивачем копіями: звіту про заборгованість за бюджетними коштами на 1 січня 2015 року за формою №7Д, №7м (а.с.16,17), розшифровки Кредиторської заборгованості як додаток до форми 7 станом на 01.01.2015 (а.с.18-19), виписки з банку від 22.01.2015 (а.с.20), платіжного доручення №22 від 22.01.2015 (а.с.21) та реєстру платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 22.01.2015 (а.с.22). Апелянт підкреслює, що в частині фінансування заробітної плати і податків повністю залежить від бюджетних коштів, що виділяються для лікарні з бюджету м. Києва та надходять на рахунки Київської міської клінічної лікарні № 8 через безпосередній керівний орган Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Водночас, колегія суддів звертає увагу, що посилання апелянта на неможливість своєчасної сплати єдиного внеску у зв`язку з відсутності коштів на таку сплату є необґрунтованими, оскільки в силу положень ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI та наведених вище правових позицій Верховного Суду, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Натомість, жодних обставин, які можуть слугувати підставами для відстрочення сплати єдиного внеску або звільнення платника від нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, чинним законодавством не передбачено. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного рішення Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.09.2018 №0260251309 та відсутність підстав для скасування останнього. Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 23.10.2018 №34281/6/99-99-11-02-02-25, оскільки таке рішення за результатами розгляду скарги позивача не породжує для нього жодних прав чи обов`язків та не є юридично значимим, відтак, його скасування не вплине на відновлення його порушених прав, що не відповідає завданню адміністративного судочинства. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні №8 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови складено 29 липня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма