Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/12037/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12037/19 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,- в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 21.05.2019 № 0001644709 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем було несвоєчасно сплачено суми єдиного внеску за період грудень 2017 року - липень 2018 року, при цьому ним не було подано сертифікату ТПП для не застосування до нього відповідних санкцій. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що в період до 29.12.2018 позивач перебував на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та був переведений на облік до Офісу великих платників податків ДФС лише 29.12.2018, внаслідок чого він звільнений від виконання обов`язків визначених ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за період з 01.08.2014 по 01.03.2015, при цьому він своєчасно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з грудня 2017 року по липень 2018 року. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку прощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до 29.12.2018 позивач перебував на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та відповідно до рішення від 29.12.2018 № 42317/6/99-99-07-06-01-15-ВПП (а.с.23) змінено основне місце обліку великого платника податків ТОВ «Шахтарськтранс» шляхом переведення його на облік до Офісу великих платників податків ДФС. За результатами проведення камеральної перевірки своєчасності сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, задекларованого у звітах за період грудень 2017 року, січень-липень 2018 року ОВПП ДФС складено акт від 25.01.2019 №429/28-10-47-09/33467331 (а.с.11-13), у якому зафіксовано порушення позивачем ч.8 ст.9 р.III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п.6 п.4 р.IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, а саме - несвоєчасно сплачено суми єдиного внеску у розмірі 703836,15 грн, нарахованих платником за звітні періоди за грудень 2017 року - липень 2018 року. На підставі вказаного акту відповідачем винесено рішення від 21.05.2019 № 0001644709, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 140767,23 грн та нараховано пеню за період з 23.01.2018 по 19.12.2018 у розмірі 135731,37 грн (а.с.10). Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що в період, за несвоєчасну сплату сум єдиного внеску за який до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, а тому відповідно до п.94 р.VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідальність, штрафні та фінансові санкції за відповідний період не підлягають застосуванню. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Пунктом 2 ч.1 ст.1 цього Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 1 ст.2 наведеного Закону передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом. Відповідно до ч.5, 7, 8 ст.9 наведеного Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку; платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Нормами ст.25 цього Закону встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. В той же час, згідно з п.9-3 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону. Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку. Відповідно до п.9-4 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Отже, положеннями законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, передбачено неможливість застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов`язків платника єдиного внеску до платників, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводиться АТО. При цьому, м. Маріуполь Донецької області визначено у п.15 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275, відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Отже, враховуючи, що до 29.12.2018 позивач перебував на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період грудень 2017 року - липень 2018 року. При цьому в рамках даної справи не встановлюється наявність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску, натомість наведені вище норми законодавства встановлюють саме заборону на притягнення позивача до відповідальності у формі застосування до нього штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період перебування його на обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, враховуючи законодавчо встановлену заборону нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску за період до 29.12.2018, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та пені внаслідок несвоєчасної сплати єдиного внеску за період грудень 2017 року - липень 2018 року є протиправним та підлягає скасуванню. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови складено 19 жовтня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма