Постанова 4855 № 640/21060/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21060/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИЛА: Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України, в якому просила: - визнати протиправними дії відповідачів в частині нарахування позивачу податкових зобов`язань (податкового боргу) з авансового внеску з єдиного податку у розмірі 4584,60 грн та штрафу у розмірі 2292,30 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2020 року №0298523310. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 26 травня 2020 року №0298523310. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у зв`язку з несплатою позивачем авансового внеску з єдиного податку за квітень 2017 року у позивача виникла податкова заборгованість, що була погашена 26.10.2017, та порушено строк сплати авансового внеску за січень 2018 року, що стало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про відсутність боргу з єдиного податку, оскільки авансовий внесок з єдиного податку за квітень 2017 року позивачем було сплачено з урахуванням пені за порушення строку сплати, при цьому відповідна оплата проведена двічі, а сплата авансового внеску за січень 2018 року була здійснена у визначений законодавством строк, оскільки останній день для його сплати припадав на вихідний. ДПС України відзив на апеляційну скаргу не подавало. Будь-які її паисьмові пояснення в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м.Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2017-2020 роки, за результатом якої складено акт від 28.04.2020 №5267/26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 (а.с.35-36), в якому зафіксовано порушення термінів сплати авансових внесків по єдиному податку, визначених п.295.1 ст.295 ПК України, а саме несплата (неперерахування) авансових внесків єдиного податку в поряду та у строки, визначені ПК України, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50% ставки єдиного податку. На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0298523310 від 26.05.2020 (а.с.37), яким за затримку сплати авансових внесків по єдиному податку в загальній сумі 4584,60 грн позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 2292,30 грн. (50% від суми несвоєчасно сплаченого податку). Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням ФОП ОСОБА_1 оскаржила його в адміністративному порядку та рішеннями ДПС України від 21.08.2020 №26151/6/99-00-06-02-04-06 скаргу позивача залишено без задоволення (а.с.38-46). Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку про хибність висновків акта камеральної перевірки про порушення позивачем вимог п.295.1 ст.295 ПК України. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Пунктом 54.1 ст.54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Згідно з п.295.2 ст.295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. Положеннями п.295.1 ст. 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Відповідно до п.300.1 ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій. Пунктами 31.1 і 31.3 ст.31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст. 38 ПК України). Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 01.04.2017 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку 2 групи та перший авансовий внесок мала сплатити до 20 квітня 2017 року в сумі 640,00 грн, натомість оплата авансового внеску в сумі 650,00 грн була здійснена позивачем 26.04.2017 року, однак зазначено невірний РНОКПП. Відповідно до ч.1 ст. 43 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Згідно з ч.5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Зокрема, згідно з п.122.1 ст. 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу. Водночас, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті авансових внесків, не можуть бути підставою для застосування наслідків, передбачених п.122.1 ст. 122 ПК України. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення РНОКПП в платіжному дорученні під час сплати суми авансового внеску з єдиного податку не є достатньою правовою підставою для висновку про його несплату (неперерахування), а отже і для застосування наслідків, визначних п. 122.1 ст.122 ПК України. Для підтвердження факту несплати (неперерахування) авансового внеску з єдиного податку необхідно встановити, що платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування коштів до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може бути підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або неперерахування коштів. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №822/3323/17 та від 16 квітня 2019 року у справі №826/1096/16, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. При цьому, відповідно до інформації з особистого електронного кабінету позивача спірний платіж від 26.04.2017 податковим органом було враховано лише 25.06.2020, а отже неправильне визначення платником (позивачем) ідентифікаційного номеру платника в графі «призначення платежу» платіжного доручення цього платника податків не призвело до ненадходження відповідної суми податку до місцевого бюджету у визначений законом строк (а.с.42). Щодо здійснення оплати авансового внеску за січень 2018 року 22.01.2018 колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Останній день для плати позивачем авансового внеску з єдиного податку за січень 2018 року припадав на 20.01.2018, який є вихідним днем (субота) тому позивач відповідно до визначених законодавством принципів обчислення строків здійснив сплату авансового внеску з єдиного податку у перший робочий день - 22.01.2018 (понеділок), що свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем терміну його сплати. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та висновків, викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесено відповідачем необґрунтовано, за відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.122.1 ст.122 ПК України, є протиправним та підлягає скасуванню. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови складено 16 вересня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма