Постанова 4855 № 640/16135/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16135/20 Суддя (судді) першої інстанції: Нагірняк Микола Федорович ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Судді-доповідача: Терези Ю.О., Суддів: Безименної Н.В., Златіна С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог Міністерство внутрішніх справ України (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач), у якому просило: - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 12.02.2020 № 0080923308 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску»; - вважати скаргу МВС на оскаржуване рішення від 10.03.2020 № 7968109-2020 задоволеною. В обґрунтування позовних вимог Позивач, зокрема, зазначав, що платіжними дорученнями за період з 01.12.2018 по 01.10.2019 Позивач у строк, передбачений вимогами законодавства, здійснювало своєчасно та у повному обсязі сплату ЄСВ до Державного бюджету України, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а помилкове визначення коду класифікації в деяких платіжних дорученнях не може бути підставою для застосування до платника штрафів. Позивач також вважав, що оскільки відповідь на його скаргу на рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 12.02.2020 № 0080923308, подану до Державної податкової служби України, не було направлено впродовж 20 днів з дня її отримання, така скарга вважається задоволеною. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). 13.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022. На виконання п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-ІХ цю справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0080923308 від 12.02.2020 року про застосування до Позивача штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 7 775,51 грн. та нарахування пені в розмірі 304,86 грн. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, стверджуючи про наявність у Позивача несвоєчасної сплати чи несплати недоїмки з єдиного внеску за конкретні звітні періоди 2019 року, які виникли в результаті несплати штрафних санкцій або якогось невизначеного документа за відсутності в такого документа номера, дати та інших даних, що виключають його (документа) ідентифікацію, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження. Висновки суду першої інстанції щодо позовної вимоги «вважати скаргу МВС на оскаржуване рішення від 10.03.2020 № 7968109-2020 задоволеною» у тексті постанови відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не було досліджено в повному обсязі всі надані докази та не з`ясовано всі обставини справи, що призвело до винесення рішення, яке суперечить нормам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: - суд першої інстанції належним чином не дослідив платіжні доручення № 267, № 266, № 268, № 814, які підтверджують сплату єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) з порушенням встановленого строку; - недоїмка зі сплати ЄСВ формується в автоматичному режимі інформаційно-комунікаційною системою «Податковий блок». Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Свою позицію Позивач обґрунтовує доводами, раніше викладеними у позовній заяві, а також зазначає, що рішення Відповідача не відповідає принципам, викладеним у п. 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 05.05.2026 передав справу за належністю до Шостого апеляційного адміністративного суду. 03.06.2026 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). У цій справі жоден з учасників не заявляв клопотання про розгляд справи за їх участі, наявні у справі докази є достатніми для вирішення справи, тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 20.02.2020 на адресу Позивача надійшло Рішення № 0080923308 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (далі - Рішення № 0080923308). Рішенням № 0080923308 до Позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 7775,51 грн. за період з 22.01.2019 до 28.11.2019 та нараховано пеню у розмірі 304,86 грн. Не погодившись з Рішенням № 0080923308, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464). Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464). У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону № 2464). Суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 13 ст. 9 Закону № 2464). Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами (абз. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464). У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч. 2 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464). На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464). Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464). Оцінка висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині, у якій адміністративний позов задоволено. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого. Розглянувши справу, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність Рішення № 0080923308, зважаючи на таке: - Відповідач не обґрунтував відображення збільшення Позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску на конкретні дати звітних періодів 2019; - Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів (копій відповідних рішень про застосування фінансових санкцій та копій вимог про наявність такого боргу на відповідні звітні періоди); - дані ІКС містять інформацію щодо наявності протягом спірного періоду 2019 року численних випадків передплати Позивачем єдиного внеску (а.с.150-154); - стверджуючи про наявність у Позивача несвоєчасної сплати чи несплати недоїмки з єдиного внеску за конкретні звітні періоди 2019 року, що виникли в результаті несплати штрафних санкцій або якогось невизначеного документа за відсутності в такого документа номера, дати та інших даних, що виключають його (документа) ідентифікацію, Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження; - відображення в ІКС збільшення суми недоїмки платника з єдиного внеску за відповідні звітні періоди на підставі "невизначеного документа №" за відсутності в такого документа номера, дати та інших даних, що виключають його (документа) ідентифікацію, не може розцінюватися як належне підтвердження такої заборгованості і як підстава для застосування штрафних санкцій та нарахування пені; - Рішення № 0080923308 прийнято Відповідачем не на підставі та не в порядку, передбаченому законодавством, та без урахування вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги і заперечення проти таких доводів, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, виходить з наступного. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на недослідження судом першої інстанції всіх доказів у справі і нез`ясування всіх обставин справи, а саме: - суд першої інстанції належним чином не дослідив платіжні доручення № 267, № 266, № 268, № 814, які підтверджують сплату ЄСВ з порушенням встановленого строку; - недоїмка зі сплати ЄСВ формується в автоматичному режимі інформаційно-комунікаційною системою «Податковий блок». В апеляційній скарзі Відповідач зазначає про несвоєчасну оплату Позивачем ЄСВ за платіжними дорученнями: від 26.02.2019 № 267 (а.с. 54), від 26.02.2019 № 266 (зворот а.с. 54), від 27.02.2019 № 300 (зворот а.с. 55), від 24.05.2019 № 814 (а.с. 77). Аналізуючи цей довід, колегія суддів звертає увагу на таке. Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідно до Розрахунку штрафної санкції до Рішення № 0080923308 (а.с. 127-128), заборгованість Позивача з ЄСВ, розрахована в автоматичному режимі, утворилася у зв`язку з несвоєчасною сплатою вказаного платежу, а саме: - прострочення за період 22.01.2019-31.01.2019 (10 днів) на суму 7706,35 грн., застосовано штраф у розмірі 1541,27 грн., нараховано пеню у розмірі 77,06 грн. - прострочення за період 22.01.2019-22.01.2019 (1 день) на суму 330,95 грн., застосовано штраф у розмірі 66,19 грн., нараховано пеню у розмірі 0,33 грн. - прострочення за період 21.02.2019-27.02.2019 (7 днів) на суму 8037,30 грн., застосовано штраф у розмірі 1607,46 грн., нараховано пеню у розмірі 56,26 грн. - прострочення за період 21.05.2019-24.05.2019 (4 дні) на суму 2642,65 грн., застосовано штраф у розмірі 528,53 грн., нараховано пеню у розмірі 10,57 грн. - прострочення за період 21.05.2019-28.05.2019 (8 днів) на суму 1759,75 грн., застосовано штраф у розмірі 351,95 грн., нараховано пеню у розмірі 14,08 грн. - прострочення за період 21.05.2019-31.05.2019 (11 днів) на суму 3634,90 грн., застосовано штраф у розмірі 726,98 грн., нараховано пеню у розмірі 39,98 грн. - прострочення за період 21.06.2019-27.06.2019 (7 днів) на суму 5925,30 грн., застосовано штраф у розмірі 1185,06 грн., нараховано пеню у розмірі 41,48 грн. - прострочення за період 23.07.2019-23.07.2019 (1 день) на суму 803,05 грн., застосовано штраф у розмірі 160,61 грн., нараховано пеню у розмірі 0,8 грн. - прострочення за період 21.11.2019-28.11.2019 (8 днів) на суму 8037,30 грн., застосовано штраф у розмірі 1607,46 грн., нараховано пеню у розмірі 64,30 грн. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на факти несвоєчасного здійснення Позивачем платежів зі сплати ЄСВ, які, на думку Відповідача, не були належним чином досліджені судом першої інстанції, а саме: - від 26.02.2019 на суму 274549,05 грн., платіжне доручення № 267; - від 26.02.2019 на суму 4604,93 грн., платіжне доручення № 266; - від 26.02.2019 на суму 18938,83 грн., платіжне доручення № 268; - від 24.05.2019 на суму 1759,76 грн., платіжне доручення №

814. Водночас Відповідач не обґрунтував, яким чином саме ці платежі вплинули на формування заборгованості з ЄСВ у розмірі 8037,29 грн., що відображається в інтегрованій картці платника згідно з відомостями з ІТС «Податковий блок» за 2019 (а.с. 150-154, далі - інтегрована картка платника за 2019) з 21.01.2019. Утворення 21.01.2019 заборгованості з ЄСВ у розмірі 8037,29 грн., згідно з наданою Відповідачем до матеріалів справи інтегрованою карткою платника за 2019, відбулося у зв`язку з такою операцією: «Збільшено недоїмки невизначений документ N ? по Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення № 9307652257 від 18.01.2019». Посилання на «невизначений документ N ?» також містять рядки інтегрованої картки платника за 2019 з кодом 951 (збільшення недоїмки) за 20.02.2019, 20.05.2019, 20.06.2019, 22.07.2019, 20.11.2019. Вказані дати дозволяють дійти висновку, що виникнення недоїмки зумовлене іншою підставою, ніж платіжні доручення, на які Відповідач посилається в апеляційній скарзі. Як правильно зазначив суд першої інстанції, протягом 2019 року мали місце численні випадки переплати Позивачем ЄСВ, що підтверджується відомостями інтегрованої картки платника за 2019. В апеляційній скарзі та заявах по суті справи, поданих Відповідачем до суду першої інстанції, не наведено підставу, на якій в інтегрованій картці платника за 2019 було відображено недоїмку, а отже Рішення № 0080923308 не відповідає критерію обґрунтованості, закріпленому у п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України. Посилання апеляційної скарги на те, що недоїмка зі сплати ЄСВ формується в автоматичному режимі інформаційно-комунікаційною системою «Податковий блок», не звільняє Відповідача як суб`єкта владних повноважень від передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення і подання до суду всіх наявних документів і матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі. Колегія суддів також враховує, що у долучених до матеріалів справи листах Відповідача на адресу Позивача, зокрема у листі від 05.11.2019 № 5737/9/26-15-33-09-12 (а.с. 38-41), Відповідач не заперечує наявність у Позивача переплати (надміру сплачених коштів) з єдиного внеску за кодом платежу 71020000 на загальну суму 6056,85 грн. і за кодом платежу 71010000 на загальну суму 13,24 грн. Крім того, Відповідачем не спростовано, що 13.12.2019 Позивач подав до контролюючого органу заяву про перерахування надміру або помилково сплачених коштів у сумі 8037,30 грн. з рахунку ДПІ у Печерському районі м. Києва на рахунок ГУ ЛДПС у м. Києві (а.с. 166), а 13.01.2020 відбулося перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший, внаслідок чого сума переплати Позивача за ЄСВ збільшилась на 8037,30 грн. Колегія суддів звертає увагу, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 14.05.2019 у справі № 813/1860/16, «помилкова сплата єдиного внеску на інший розрахунковий рахунок, за умови зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок - 3719, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску». Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що у межах цієї справи Відповідач не довів правомірність свого рішення, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність Рішення № 0080923308 і наявність підстав для його скасування. Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 залишити без задоволення. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза Судді: Н.В. Безименна С.В. Златін