Ухвала КГС ВС № 04/5026/803/2012

УХВАЛА 30 липня 2020 року м. Київ Справа № 04/5026/803/2012 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Ткаченко Н.Г., Банасько О.О. перевіривши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року (в частині стягнення в дохід державного бюджету через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 4204 грн.) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 року у справі № 04/5026/803/2012 за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГ -Жашківський цукровий завод» до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 533 477,60 грн. у справі за заявою ініціюючого кредитора, Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі, до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІГ-Жашківський цукровий завод» про банкрутство юридичної особи,- В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в дохід державного бюджету через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 4204 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року у справі №04/5026/803/2012, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року у справі № 04/5026/803/2012, залишено без змін. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надіслана 10.07.2020 року, що підтверджується конвертом Укрпошта Стандарт) на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року (в частині стягнення в дохід державного бюджету через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 4204 грн.) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 року у справі №04/5026/803/2012, в якій просить суд відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги до відкриття касаційного провадження у справі; поновити пропущений строк на касаційне оскарження; скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року в частині стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб штрафу у розмірі 4204 грн. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 року. 08.02.2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів скарги, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не погоджується з постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 року, якою ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року у справі №04/5026/803/2012 щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в дохід державного бюджету через Державну судову адміністрацію України штрафу у розмірі 4204 грн , залишено без змін. Частиною 1 ст. 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, окремо від рішення суду першої інстанції, зокрема, п. 16 передбачено стягнення штрафу в порядку процесуального примусу. Згідно з п. 2 ч. 1 ст.287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу зазначена у п.16 ч. 1 ст. 255 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягає . У зв`язку з вищевикладеним, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 року, яка прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року у справі №04/5026/803/2012, яка відповідно до вимог ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню. Крім того у зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі, Суд не розглядає клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 293 Верховний Суд, - У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.02.2020 року (в частині стягнення в дохід державного бюджету через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 4204 грн.) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 року у справі № 04/5026/803/2012. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Огороднік К.М. Судді Банасько О.О. Ткаченко Н.Г.