Постанова 4824 № 355/1249/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2020 року м. Київ справа № 355/1249/18 провадження № 22-ц/824/6276/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач), суддів - Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Баришівської районної державної адміністрації розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року у складі судді Коваленка К.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог, Служба в справах дітей та сім`ї Баришівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. У лютому 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконання розпорядження Баришівської районної державної адміністрації Київської області №107 від 14.03.2018 року «Про встановлення днів побачень ОСОБА_1 з донькою» та розпорядження №358 від 20.08.2018 року «Про внесення змін до розпорядження голови Баришівської районної державної адміністрації Київської області №107 від 14.03.2018 року», яким було виправлено технічну помилку, а саме прізвище « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 », в частині «систематичних зустрічей з 10.00 год. до 20.00 год. щосуботи та всі державні свята, визначені законодавством України, без присутності матері». Обґрунтовуючи свої вимоги стверджує, що існують очевидні факти протиправності вказаних розпоряджень, що порушують права ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_6 . Уважає, що невжиття такого виду забезпечення позову, як зупинення виконання вказаного рішення органу опіки і піклування, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з указаною ухвалою, 26 лютого 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції дійдено невірного висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не може бути задоволена на тій підставі, що заявник не навів переконливих доказів того, що не зупинення вказаних розпоряджень істотно вплине на права та обов`язки відповідача та її доньки. Уважає, що судом помилково не враховано всіх наявних у матеріалах справи доказів на підтвердження протиправності розпоряджень Баришівської районної державної адміністрації Київської області та необхідність застосування забезпечення даного позову саме шляхом зупинення виконання цих розпоряджень. Зауважує на неправомірній поведінці батька по відношенню до дитини, зловживанні позивачем своїми правами, неодноразові скасування зустрічей в односторонньому порядку, запізнення, відмові надавати матеріальну допомогу дитині. Уважає, що графік зустрічей батька з дитиною, передбачених вищевказаними розпорядженнями без присутності матері, негативно впливає на психічний та емоційний стан дитини. Зазначає, що станом на сьогодні відкрито апеляційне провадження у Шостому апеляційному адміністративному суді по адміністративній справі №640/5339/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 про скасування розпорядження Баришівської районної державної адміністрації Київської області №107 від 14.03.2018 року «Про встановлення днів побачень ОСОБА_1 з донькою» та розпорядження №358 від 20.08.2018 року «Про внесення змін до розпорядження голови Баришівської районної державної адміністрації Київської області №107 від 14.03.2018 року». Учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 149-153 ЦПК України та виходив з того, що заявник не навів переконливих доказів того, що не зупинення вказаних розпоряджень істотно вплине на права та обов`язки позивача та її доньки. При цьому, забезпечення саме такого виду позову в першу чергу впливатиме на права батька на побачення зі своєю донькою. Зауважив, що наявність самого по собі позову про скасування розпорядження голови Баришівської районної державної адміністрації Київської області № 107 від 14.03.2018 року, в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення органу опіки і піклування. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними в пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до ч. 3 ст. 159 Сімейного кодексу України, за заявою заінтересованої особи суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. У свою чергу відповідач ОСОБА_2 звернулась з позовом до Бориспільського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про встановлення днів побачень батька з донькою. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною, встановлення графіку їх побачень. Отже, предметом спору в даному випадку є усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та її вихованні і визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Представник відповідача, посилаючись на існуючи непорозуміння між батьками дитини, зловживання батьківськими права ОСОБА_1 , а також не погоджуючись із запропонованим вказаними вище розпорядженнями графіком побачень батька з дитиною, уважає дані розпорядження незаконними, оскільки останніми передбачено можливість бачитись позивачу з донькою без присутності матері. Цивільний процесуальний кодекс не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігти ситуації, в якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, жодних доказів та обґрунтованих припущень, які б свідчили про реальну загрозу утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду, заявником не наведено, а всі доводи представника відповідача зводяться до незгоди із запропонованим розпорядженнями Баришівської районної державної адміністрації Київської області графіком побачень батька з дитиною та обґрунтування незаконності цих розпоряджень, що має значення лише при вирішенні судом справи по суті заявлених позовних вимог. Отже, викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є недостатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб. Зважаючи на предмет спору, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що забезпечення позову в обраний стороною відповідача спосіб у першу чергу впливатиме на права батька ОСОБА_1 на побачення зі своєю донькою. Доводи апеляційної скарги щодо відкриття апеляційного провадження у Шостому апеляційному адміністративному суді по адміністративній справі №640/5339/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 про скасування розпорядження Баришівської районної державної адміністрації Київської області №107 від 14.03.2018 року «Про встановлення днів побачень ОСОБА_1 з донькою» та розпорядження №358 від 20.08.2018 року «Про внесення змін до розпорядження голови Баришівської районної державної адміністрації Київської області №107 від 14.03.2018 року» не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення органу опіки і піклування. Окрім того, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року провадження у справі закрито. Виходячи з викладеного, колегія вважає, що при розгляді судом першої інстанції заяви про забезпечення позову дійдено вірного висновку про необґрунтованість поданої заяви та відсутність підстав для її задоволення. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на суть прийнятого рішення не впливають та є повним віддзеркаленням мотивів заяви про забезпечення позову, які були предметом розгляду суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку. Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду. Повне судове рішення складено «28» липня 2020 року. Головуючий В.А. Кравець Судді А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна