Постанова 4824 № 756/16685/17

справа № 756/16685/17 головуючий у суді І інстанції Диба О.В. провадження № 22-ц/824/8362/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 21 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Мостової Г.І., суддів: Слюсар Т.А., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про поділ майна подружжя при розірванні шлюбу, - в с т а н о в и в : У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Кей-Колект», у якому просив: визнати нерухоме майно набуте подружжям за час шлюбу, що є предметом справи, об`єктом спільної сумісної власності подружжя; виділити ОСОБА_1 у власність Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; залишити у власності ОСОБА_2 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Оболонського районного суду міста Києва заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог вказав, що 02 квітня 2020 року йому стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_2 має намір продати спірне майно через прилюдні торги. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Свої висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що п. 5 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачена можливість забезпечення позову зупиненням продажу арештованого майна, однак за умови, що подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Разом з тим, у провадженні суду справа за позовом позивача до відповідача про визнання права власності на спірне майно і про зняття з нього арешту не перебуває. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження квартири, задоволенню не підлягає у зв`язку із тим, що обставини, на які посилається позивач як на підстави для забезпечення позову, не доведені. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, порушує норми матеріального та процесуального права з огляду на те, що судом першої інстанції не враховано, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а судом розглядається позов про поділ майна подружжя, а відповідач вчиняє дії на його відчуження. Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. У провадженні Оболонського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Кей-Колект», про визнання нерухомого майна набутого подружжям за час шлюбу об`єктом спільної сумісної власності подружжя; про виділення ОСОБА_1 у власність Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; про залишення у власності ОСОБА_2 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 лютого 1985 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Оболонського райсуду міста Києва від 03 грудня 2009 року було розірвано. За час шлюбу в житлово-будівельному кооперативі «Оболонь-10» сторони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , щодо якої існує спір. Як вбачається з матеріалів справи позов ОСОБА_1 про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, - відсутній. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на інтернет сайті ДП «Сетам» (https://setam.net.ua/auction/415583) розміщена інформація про прилюдні торги, які відбудуться 30 квітня 2020 року. В графі «Відомості про обтяження майна» зазначено: Постанова про арешт майна боржника ВП №61121007 від 26 березня 2020 року приватного виконавця Мойсеєнко Д.П.; Постанова 1056/10 від 27 квітня 2011 року ВДВС Оболонського РУЮ міста Києва; договір іпотеки, 275з, 16 лютого 2007 року, приватний нотаріус Скляр О.С.; договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки 5207-5208 12 грудня 2011 року, приватний нотаріус Обухівського РНО Саєнко Е.В. А також, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що з матеріалів, доданих до заяви про забезпечення позову, не вбачається, що саме відповідач ОСОБА_2 вчиняє дії, направлені на відчуження спірної квартири. Підсумовуючи, викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна, оскільки спосіб забезпечення позову не відповідає пред`явленому позову з огляду на вимоги п. 5 частини 1 статті 150 ЦПК України. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору. При цьому колегія суддів зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову не вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, ­- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 29 грудня 2020 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Т.А. Слюсар І.М. Рейнарт