Постанова 4824 № 759/16956/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1866/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи 759/16956/17 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Поліщук Н.В. за участю секретарів судового засідання Пащенко О.П., Кузнєцової В.В., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», треті особи: Фонд державного майна України, Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Головне управління державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у місті Києві, Управління національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у місті Києві та Київській області, Київська міська рада, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого 16 жовтня 2019 року в приміщенні судупід головуванням судді Шум Л.М.,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Київенерго» про зобов`язання ПАТ «Київенерго» припинити зловживання цивільними правами в умовах його монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води по відношенню до позивача; визнати укладеним договір про надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем) між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1 ; призначити ПАТ «Київенерго» строк протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили для усунення істотних недоліків в надані послуг з центрального опалення і постачання гарячої для квартири позивача; визнати права позивача на оплату централізованого його квартири за показаннями квартирного теплолічильника, на несплату за централізоване опалення місць загального користування, у зв`язку з їх неутепленням і нездійснення їх опалення, на зменшення розміру плати за постачання гарячої води, у зв`язку з зниженням її якості та зобов`язати відповідача провести перерахунки розміру плати за ці послуги з жовтня 2014 року із врахуванням показань квартирних засобів обліку. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , де мешкає з 1996 року, вказана квартира знаходиться у четвертій секції багатоквартирного будинку, централізоване опалення в якому та постачання гарячої води здійснюється від індивідуального теплового пункту, а за проектами обліку цих послуг має здійснюватися квартирними приладами обліку. Вказував, що централізоване опалення і постачання гарячої води його квартири завжди було неякісним. Відповідач, як природна монополія, набув без конкурсу з липня 2014 року права та обов`язки виконавця послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води в місті Києві, а тому саме з липня 2014 року відповідач зобов`язаний був укласти з ним письмовий договір приєднання на надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, відповідно до умов Типового договору, який було затверджено КМУ від 21.07.2005 №

630. У жовтні 2014 року, на засіданні Комісії з питань житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської міської ради було встановлено невиконання відповідачем ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» в частині укладення зі споживачами міста Києва прямих договорів з постачання теплової енергії. У рахунку за жовтень 2014 року та до лютого 2015 року щодо оплати за централізоване опалення, після початку опалювального сезону відповідач нарахував оплату за цю послугу за нормами споживання, та з березня 2015 року за показаннями будинкового теплолічильника. Проте, як вбачається з рахунків за січень-серпень 2016 року відповідачем нараховано 3507,67 грн. за централізоване опалення без врахування показань квартирного теплолічильника позивача, та з серпня 2016 року нарахував плату за постачання гарячої води без врахування показань квартирного лічильника гарячої води. Також, як вбачається з рахунків за вересень-грудень 2016 року відповідачем нараховано 1038,75 грн. за постачання гарячої води без врахування показань квартирного лічильника гарячої води, при цьому, з жовтня 2016 року відповідач нарахував за централізоване опалення за показаннями квартирного теплолічильника і додатково за опалення місяць загального користування, хоча ним вони не опалювалися і не були утеплені. Зазначав, що відповідно до свідоцтв про повірку, квартирні лічильники тепла і води в його квартирі є придатними до використання до грудня 2020 року, також, вказує, що неодноразово звертався до відповідача з письмовими претензіями щодо належного виконання відповідачем обов`язків виконавця послуг, проте, жодної відповіді на претензії ним отримано не було. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Київенерго» припинити зловживання цивільними правами в умовах його монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води по відношенню до ОСОБА_1 . Визнано з дня набрання законної сили даного судового рішення, укладеним Договір про надання послуг з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1 на умовах, які передбачені Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, з подальшими змінами. Призначено Публічному акціонерному товариству «Київенерго» строк протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили для усунення істотних недоліків в надані послуг з центрального опалення і постачання гарячої для квартири ОСОБА_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано право ОСОБА_1 на оплату централізованого опалення його квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 за показаннями квартирного теплолічильника, та зобов`язано відповідача провести перерахунки розміру плати за ці послуги з жовтня 2014 року із врахуванням показань квартирних засобів обліку та актів претензій від 25.11.2016, 03.04.2017, 15.08.2017 та 06.10.2017. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права на несплату за централізоване опалення місць загального користування у зв`язку з їх не утепленням і зниженням її якості, зобов`язання АТ «К.Енерго» провести перерахунки розміру плати за ці послуги із врахуванням показань квартирних засобів обліку та актів-претензій і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні його клопотання про продовження строку підготовчого провадження та закриття підготовчого провадження не вирішив заявлені ним клопотання про витребування письмових доказів і надання органами державної влади і місцевого самоврядування висновків у справу на виконання їх повноважень. Також судом у підготовчому засіданні не роз`яснено право щодо заявлення клопотання про призначення експертизи. Просить змінити мотивувальну частину рішення суду щодо позиції третьої особи ГУ ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у м. Києві, оскільки вона не заперечувала проти позову і покладалася на розсуд суду. Просить дослідити докази, які містяться в матеріалах справи для доповнення мотивувальної частини рішення суду новими висновками. Зокрема, просить вказати, що відповідач був природною монополією у сфері транспортування теплової енергії не до 25 травня 2015 року, а до грудня 2017 року, оскільки Держава в особі ФДМУ володіла пакетом 25%+1 акцій в статутному капіталі відповідача до грудня 2017. В мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції посилався за ЗУ «Про житлово-комунанальні послуги» у редакції від 9.11.2017, однак позовна заява його була підписана 10.11.2017 і обставини спору виникли до 10.11.2017. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову в цій частині. Представник третьої особи ГУ ДС України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у м. Києві - Нитка Я.М. надаючи пояснення у судовому засіданні 26.02.2020 підтримала надіслані ними пояснення. Представник третьої особи Лахтадир М.О. в судовому засіданні 22.07.2020 залишила вирішення апеляційної скарги на розсуд суду. Представник Київського обласного територіального відділення АМКУ - Тацишина О.П. в судовому засіданні 26.02.2020 підтримала надіслані ними пояснення. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи повідомлені належно, проте про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом лише в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , а тому в частині вирішення та задоволення позовних вимог не перевіряється судом апеляційної інстанції. Відмовляючи у частині позовних вимог стосовно визнання прав ОСОБА_1 на несплату за централізоване опалення місць загального користування, у зв`язку з їх неутепленням і нездійснення їх опалення, на зменшення розміру плати за постачання гарячої води, у зв`язку з зниженням її якості, суд першої інстанції виходив з того, що визначення розміру плати за постачання гарячої води, у зв`язку з зниженням її якості, неутеплення і нездійснення опалення місць загального користування потребує призначення відповідної судової експертизи, яка, не була заявлена позивачем. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.04.2007 (т. 1 ас. 51). Встановлено, що позивач є споживачем послуг з надання централізованого опалення і постачання гарячої води, які надаються в квартиру АДРЕСА_1 , в якій позивач проживає з 1996 року. Судом було встановлено, що ПАТ «Київенерго» є єдиною організацією, що надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в межах теплових мереж, які знаходяться на балансі Товариства. Встановлено, що становище ПАТ «Київенерго» протягом періоду з 01.07.2014 по 25.05.2015 на ринку послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води є таким, що містить ознаки монопольного (домінуючого). Згідно ч. 3 ст. 16 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов`язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги. Відповідно до п. 108 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Судом встановлено, відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 24-1-2/2121 від 13.12.2016, встановлені в квартирі позивача лічильники кількості теплоти та води (засіб вимірювальної техніки) відповідає вимогам ДСТУ 3339 (т. 1 ас. 32). Перевіряючи доводи апеляційної скарги, на які ОСОБА_1 посилається, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови йому у задоволенні позову, колегія суддів приходить до наступного висновку. Доводи апеляційної скарги в частині помилкового застосування судом першої інстанції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в новій редакції відхиляються колегією суддів, виходячи з наступного. Для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (як правило, це визначається у «Перехідних положеннях»); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом 10.11.2017. Тому, колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального права щодо застосування судом першої інстанції ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9.11.2017, оскільки норми вказаного закону регулюють відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг та вказаний Закон на день ухвалення рішення судом першої інстанції був чинний. Також відхиляються колегією суддів доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні позову в частині визнання права на несплату за централізоване опалення місць загального користування у зв`язку з їх не утепленням і нездійсненням їх опалення, на зменшення розміру плати за постачання гарячої води у зв`язку зі зниженням її якості і зобов`язання виконавця послуг провести розрахунок розміру плати за ці послуги із врахуванням показань квартирних засобів обліку та актів-претензій, з огляду на таке. Ст. 322 ЦК України, передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 , як власник квартири, до якої надавалась теплова енергія в спірний період повинен був утримувати належне майно, здійснювати оплату за спожиту теплову енергію, та нести всі витрати, пов`язані з утриманням цього майна. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції переклав тягар доказування саме на нього, як позивача, а не на відповідача, що на його думку передбачено ЗУ «Про захист прав споживачів», не є підставою для скасування рішення суду в цій частині. Вказані доводи не містять жодних аргументів щодо підстав звільнення його від обов`язку оплатити вартість теплової енергії та гарячої води, яку відповідач зобов`язаний постачати. Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 р. № 197, визначено, що Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства та відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, затверджує порядки, норми і правила у сфері житлово-комунального господарства, методики визначення норм споживання житлово-комунальних послуг (крім споживання природного газу та електроенергії), нормативів витрат і втрат ресурсів, що використовуються у житлово-комунальній сфері та нормативно-правові акти з питань контролю у сфері житлово-комунального господарства. Виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів. У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. Згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, визначено, що послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку (п. 6 Правил). Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування мають право тимчасово визначати інші норми споживання, кількісні та якісні показники та режими надання послуг в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (п. 7 Правил). Вимоги щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних визначені у додатку до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151 (далі - Порядок). Відповідно до вимог Порядку, у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець/надавач послуг проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку. Так, у додатку зазначено: вид послуги - централізоване опалення; кількісні та якісні показники - температура повітря в житлових приміщеннях (за умови їх утеплення) відповідає діючим нормам і правилам - 18°C (у наріжних кімнатах - 20°C), відхилення від показників - фактична температура в приміщеннях нижча ніж нормативна; допустимий строк відхилення від показників - 12 годин на добу (один раз на місяць); Зменшення плати за надані послуги у разі перевищення допустимого строку відхилення від їх показників - на 5 відсотків за кожний градус відхилення від 18°C до 12°C у житлових приміщеннях (у наріжних кімнатах - від 20°C до 14°C) плати за період відхилення (протягом усього строку відхилення), при температурі в житлових приміщеннях нижче ніж 12°C (у наріжних кімнатах - нижче ніж 14°C) плата за централізоване опалення не справляється; розрахункова одиниця - за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу, житлових приміщень у гуртожитках). Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За приписами статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Споживач має право отримати перерахунок, для чого йому необхідно скласти акт-претензію та скріпити його підписами споживача та представника виконавця. У разі неприбуття представника виконавця або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш ніж два споживача. Форма акту-претензії визначена та затверджена додатком Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 р. №970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі». Як вбачається, відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води виконавцем послуг є ПАТ «Київенерго». Поданий ОСОБА_1 , як споживачем послуг на підтвердження своїх доводів акт-претензія, не відповідає вищезазначеному Порядку проведення перерахунку, а зазначення температури в акті-претензії не може свідчити про некоректну роботу внутрішньобудинкової системи центрального опалення. З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Київенерго» не утримує внутрішньобудинкові мережі житлових будинків. Витрати на обслуговування внутрішньобудинкових мереж входять до складу тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Відповідно до умов договору про надання послуг саме балансоутримувач будинку зобов`язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами (т. 1 ас. 36 зворот - 37). Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів 3) показань свідків. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На виконання вимог цивільного процесуального законодавства про доказування вимог про зобов`язання ПАТ «Київенерго» провести перерахунок з приводу неналежного надання послуг, позивач не надав допустимих та належних доказів, з огляду на що, суд першої інстанції підставно залишив зазначені вимоги ОСОБА_1 без задоволення. Окрім цього, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо зміни мотивувальної частини рішення суду, оскільки, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Що ж до доводів апеляційної скарги про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи, вони, також, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки не є обов`язковими підставами для скасування судового рішення та не призвели до неправильного вирішення справи по суті. Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд ОСОБА_1 , однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, недоведені належними та допустимими доказами та жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 липня 2020 року. Суддя-доповідач Судді: