Ухвала КАС ВС № 509/1708/20

УХВАЛА 28 липня 2020 року Київ справа №509/1708/20 адміністративне провадження №К/9901/14540/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів: Смоковича М.І., Білак М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Губської О.А., Білак М.В., Калашнікової О.В. у справі №509/1708/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в особі інспектора сектору реагування патрульної поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Швеця Артема Сергійовича, про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в : 11 червня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 (провадження №К/9901/14540/20) на ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі №509/1708/20 надійшла до суду касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі №509/1708/20. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №509/1708/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в особі інспектора сектору реагування патрульної поліції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Швеця Артема Сергійовича, про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано з Овідіопольського районного суду Одеської області матеріали справи №509/1708/20. Ухвалою від 17 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду. 23 липня 2020 року, у зв`язку з надходженням листа Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 липня 2020 року вих. №509/1708/20/5958/2020, в якому зазначено, що 05 червня 2020 року справа була направлена до П`ятого апеляційного адміністративного суду та станом на 14 липня 2020 року до суду першої інстанції не поверталась, направлено лист до П`ятого апеляційного адміністративного суду про витребування справи №509/1708/20. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Губської О.А., Білак М.В., Калашнікової О.В. у справі №509/1708/20, яка була подана електронною поштою, повернуто заявнику без розгляду. 27 липня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Губської О.А., Білак М.В., Калашнікової О.В. у справі №509/1708/20. У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначає, що справа розподілена на неналежний склад колегії суддів, які підлягали самовідводу з підстав їх упередженості до фактичного отримання справи. Крім цього, заявник вказує, що колегія суддів вдалась до маніпулятивних тактик, несумісних з вимогами статті 129 Конституції України, зокрема пунктів 1 та 8 частини другої, частини першої, щодо здійснення правосуддя незалежними суддями, що керуються принципом верховенства права, забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та окремо забезпечення права на касаційний перегляд справи і пункту 3, що відносить змагальність сторін, зокрема, до основних засад судочинства. Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебування судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В. у відпустці, останню замінено на суддю Смоковича М.І., а тому заявлений судді Калашніковій О.В. відвід є необґрунтованим. Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України. Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти"). ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України"). Згідно з ч. 4 ст. 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Проаналізувавши викладені у заяві позивача міркування та наведені доводи, Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу колегії суддів у цій справі, оскільки заява не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають можливість участі суддів у розгляді цієї справи, відповідно до статей 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів Губської О.А., Білак М.В. та Калашнікової О.В. у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів у їх неупередженості, із матеріалів касаційної скарги та доводів заяви про відвід не вбачається. На переконання Суду не є підставами для відводу суддів заява, яка містить лише припущення, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Натомість, мотиви заявника фактично свідчать про його незгоду з рішеннями судді під час вирішення процесуальних питань у справі, що за правилами статей 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути підставою для відводу, та не свідчать про неупередженість суддів. Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Губської О.А., Білак М.В., Калашнікової О.В., питання про відвід суддів відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України. Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 40, 236, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у х в а л и в : Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Губської О.А., Білак М.В., Калашнікової О.В. у справі №509/1708/20 - визнати необґрунтованою. Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Губської О.А., Білак М.В., Калашнікової О.В. до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. А. Губська Судді М. І. Смокович М.В. Білак