Постанова Київський апеляційний суд № 753/7673/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 753/7673/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6556/2020Головуючий у суді першої інстанції - Колесник О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В., секретар Ющенко Я.М., за участю: представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Звоненко Оленою Олександрівною, яка діє на підставі довіреності, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування жилим приміщенням, В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просила встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : - виділити у користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 25,2 кв.м.; - виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 17,4 кв.м. з лоджією площею 4,5 кв.м.; - залишити у загальному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 : кухню площею12,2 кв .м .; лоджію площею 4,9 кв.м., яка виходить на кухню; вбиральню площею 1,4 кв.м., ванну кімнату площею 3,6 кв.м., коридор площею 13,3 кв.м., вбудовану шафу площею 4,4 кв.м. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він та відповідач є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 . Згідно з технічним паспортом вказана квартира має загальну площу 82,3 кв.м., житлову площу 42,6 кв. та складається з двох кімнат: 1-а кімната площею 25,2 кв.м., 2-а кімната площею 17, 4 кв.м., кухня площею 12,2 кв.м., вбиральня площею 1,4 кв.м., ванна кімната площею 3,6 кв.м., коридор площею 13,3 кв.м., вбудована шафа 4,4, лоджії 4,9 кв.м. та 4,5 кв.м. відповідно. Разом з тим, позивач вказував, що між ним та відповідачем постійно виникають суперечки щодо порядку використання квартирою, що, в свою чергу, порушує його права як власника. За вказаних обставин, а також враховуючи те, що сторони по справі не можуть дійти згоди щодо порядку користування квартирою, позивач звернувся до суду в вказаним позовом. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.02.2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 91-93). В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції залишив поза увагою доведений та визнаний сторонами у справі факт неможливості добровільно дійти згоди щодо порядку користування квартирою, та, як наслідок, існування у зв`язку з цим відповідного спору (а.с. 98-102). Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.04.2020 року відкрито апеляційне провадження та надано строк на подання відзиву (а.с. 124, 125). 27.05.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу (а.с. 132-134). Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.06.2020 року справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду (а.с. 140-141). У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю та необґрунтованістю і просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням вимог закону. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 13.11.2000 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 . При цьому, згідно з технічним паспортом вказана квартира має загальну площу 82,3 кв.м., житлову площу 42,6 кв. та складається з двох кімнат: 1-а кімната площею 25,2 кв.м., 2-а кімната площею 17, 4 кв.м., кухня площею 12,2 кв.м., вбиральня площею 1,4 кв.м., ванна кімната площею 3,6 кв.м., коридор площею 13,3 кв.м., вбудована шафа 4,4, лоджії 4,9 кв.м. та 4,5 кв.м. відповідно. Звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, між ним та відповідачем постійно виникають суперечки щодо порядку використання квартирою, що, в свою чергу, порушує його права як власника. Так, у відповідності з вимогами статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Указана норма закону регулює порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі. При встановленні порядку користування нерухомим майном кожному із співвласників передається в користування конкретна частина нерухомості, виходячи із його частки в праві спільної власності. Разом з тим, виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно, а такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна слід враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦПК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 526/2101/15-ц. Таким чином, оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності, а відступ у незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність є допустимим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав того, що виділення ОСОБА_5 у користування ізольованої кімнати жилою площею 25, 2 кв.м., а відповідачу - іншої окремої ізольованої кімнати жилою площею 17, 4 кв.м. з лоджією 4,5 кв.м., порушить право спільної часткової власності останнього. Щодо посилань відповідача на відсутність доказів того, що позивачу чиняться перешкоди у користування квартирою, слід зазначити, що закон надає право співвласнику на надання йому у користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, якщо співвласниками не досягнуто добровільної згоди про порядок користування спільним майном. Тобто, за даних правовідносин, враховуючи що це право позивача, суд не вправі відмовити у позові саме з підстав ненадання доказів чинення перешкод або у зв`язку з відсутністю порушеного права з огляду на не надання доказів спроб добровільного визначення співвласниками порядку користування спільним майном. При цьому, слід зазначити, що відповідач ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не заперечував права позивача на користування квартирою, проте зазначав, що надання йому у користування кімнати площею 17,4 кв.м. не відповідає його частці у квартирі і створить незручності у майбутньому, коли їй за певних обставин знадобиться більша кімната. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). Таким чином, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також враховуючи те, що запропонований позивачем порядок користування квартирою шляхом виділення йому у користування ізольованої кімнати жилою площею 25, 2 кв.м., а відповідачу - іншої окремої ізольованої кімнати жилою площею 17, 4 кв.м. з лоджією 4,5 кв.м., є максимально адекватним розміру часток співвласників та відповідає порядку користування квартирою, який фактично між сторонами вже склався, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Крім того, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704 грн. 80 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057 грн. 20 коп. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом ОСОБА_1 , - задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року- скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування жилим приміщенням - задовольнити. Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: O виділити у користування ОСОБА_4 житлову кімнату площею 25,2 кв.м.; O виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 17,4 кв.м. з лоджією площею 4,5 кв.м.; O залишити в загальному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 : кухню, площею 12,2 кв.м.; лоджію, площею 4,9 кв.м., яка виходить на кухню; вбиральню, площею 1,4 кв.м., ванну кімнату, площею 3,6 кв.м., коридор, площею 13,3 кв.м., вбудовану шафу, площею 4,4 кв.м. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 20 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 24 липня 2020 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва Г.В. Крижанівська