Постанова Волинський апеляційний суд № 161/16282/19

Справа № 161/16282/19 Провадження №33/802/97/20 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А. М. Категорія: ч.4 ст.130, ст.124 КпАП УкраїниДоповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 липня 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., за участю: особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Андрійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2019 року встановив: Вказаною постановою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КпАП України, та на підставі ст. 36 КпАП України застосувано до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1200 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Також з ОСОБА_2 , в дохід держави стягнуто 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.,судового збору. ОСОБА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 20 вересня 2019 року о 11 год. 15 хв. в м. Луцьку по вул. Кравчука, 38, керуючи автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п.п. 13.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок наїзду припаркований автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Крім того, ОСОБА_2 , 20 вересня 2019 року об 11 год. 15 хв. в м. Луцьку по вул. Кравчука, 38, вживав алкоголь, а саме: алкогольне пиво марки «Львівське розливне» після дорожньо-транспортної пригоди з його участю та мав ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Також від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.п. 2.10 «є», 2.5 Правил дорожнього руху Не погоджуючись із вказаною постановою судді ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на її оскарження, оскільки він пропущений з поважних причин. В своїй скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність постанови судді Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2019 року, просить її скасувати, а провадження в даній справі закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Як на доказ своєї невинуватості ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що автомобіль стояв на стоянці і він ним не керував. Вказує, що жодних доказів пошкодження транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Зазначає, що судом однобічно та неповно проведено розгляд справи та не з`ясовано усі обставин справи, зокрема, ним не було надано суду пояснень з приводу обставин справи, оскільки він в момент винесення рішення по справі перебував на стаціонарному лікуванні, а усне клопотання його представника про відкладення справи було відхилено. Крім того, зазначає що не допитувався судом першої інстанції і власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_3 . Вказане на думку апелянта призвело до порушень вимог ст..ст. 268,247,280 КпАП України при постановлені оскаржуваної ухвали. Крім того просить поновити строк на апеляційне оскарження. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, які скаргу підтримали із наведених у ній підстав приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вбачається з постанови суду справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглядалась без його участі, а вказану постанову він отримав 26.12.2019 року. Виходячи з наведеного, суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду скаржником пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Висновок суду про вчинення ОСОБА_4 зазначеного у постанові суду адміністративного правопорушення підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав відповідну юридичну оцінку, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №189893 від 20.09.2019 року (а.с.1); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_2 відмовився від огляду на стан сп`яніння у присутності двох свідків; - рапортом працівника поліції; - відеозаписами з боді-камер поліцейських. В судовому засіданні в судді апеляційної інстанції ОСОБА_2 визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та те, що він керував автомобілем. Крім того факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом в судовому засіданні підтвердив власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_3 . З огляду на вищенаведене та оцінивши всі матеріали справи в сукупності приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.4 ст. 130 КУпАП. Крім того захисником Андрійчуком В.В. заявлено клопотання про закриття провадження у даній справі. В обґрунтування мотивів заявленого клопотання останній послався на те, що Законом України від 22.11.2018 № 2617 VIII « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», криміналізовані дії, які постановлені у вину ОСОБА_5 . Разом з тим, Законом України від 17.06.2020 № 720-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» внесені нові зміни до Закону № 2617-VIII, а саме згідно з вимогами п. 117 Розділу І Закону № 720-ІХ виключено пункт, яким запроваджено нову редакцію ст. 130 КпАП України, та виключено підпункт 171, який доповнив КК України ст. 2861 . За наведених обставин вважав, що по відношенню до ОСОБА_6 неможливо застосувати положення ст. 130 КпАП України в редакції, які діяли до 01 липня 2020, оскільки дана стаття була скасована Законом № 2617- VIII, який зворотної дії не має, а також і положення ст. 130 КпАП України в редакції Закону № 720 IX, який також не має зворотної дії на правовідносини, що існували до 01 липня 2020 року. Просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_5 за ч.4 ст.130 КпАП України, на підставі п. 6 ст. 247 КпАП України, у зв`язку із скасуванням акту, який встановлював адміністративну відповідальність. Однак дане клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав, Відповідно до п.6 ч.1 ст. 247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Під скасуванням акта про адміністративну відповідальність необхідно розуміти видання нормативного акта, яким повністю скасовується караність того діяння, за яке передбачалась адміністративна відповідальність, або встановлюється відповідальність більш м`яка, ніж адміністративна. Між тим, Законом України від 22.11.2018 № 2617 VIII « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності із 01.07.2020 року відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки статті 130 КпАП України була посилена, ці діяння були криміналізовані і підпали під ознаки кримінального проступку. Наведене дає підстави стверджувати про відсутність скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки така відповідальність була не скасована, а посилена, тому відсутні підстави для застосування положень п.6 ч.1 ст. 247 КпАП України. У відповідності до положень ст. 58 Конституції України та ч.2 ст.8 КпАП України Закон України від 22.11.2018 № 2617 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» як такий, що посилює відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки ст. 130 КпАП України не має зворотної сили, тобто не поширюється на адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 130 КпАП України, які були вчинені до 01.07.2020 року. Особи, які вчинили такі правопорушення до 01.07.2020 року, у відповідності до ч.1 ст. 8 КпАП України повинні нести відповідальність за законом, який діяв на час вчинення адміністративного правопорушення, тобто за ч.1 ст. 130 КпАП України у відповідній редакції цього Закону, які діяли до 01.07.2020 року. На думку суду Закон України від 17.06.2020 № 720-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» жодним чином не впливає на вирішення питання про відповідальність ОСОБА_5 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КпАП України. Так, цим законом внесені нові зміни до Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII, а саме виключені пункти/підпункти цього Закону, якими запроваджено нову редакцію ст. 130 КпАП України та доповнено КК України статтею 2861. Між тим, правовий статус ОСОБА_5 у звязку із набранням чинності Законом України від 17.06.2020 № 720-XI не змінився, оскільки він до набрання чинності цим законом підлягав відповідальності за ч.4 ст. 130 КпАП України в редакції статті, яка діяла на час вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до вимог ч.1 ст. 8 КпАП України, а після набрання чинності цим Законом була відновлена дія того закону у тій же самій його редакції, за яким ОСОБА_7 . притягується до відповідальності. Таким чином зміни у законодавстві в частині відповідальності за діяння, що підпадало під ознаки ч.4 ст. 130 КпАП України, не поширюються на осіб, які вчинили це діяння до 01.07.2020 року, що вказує на відсутність підстав для закриття адміністративної справи щодо ОСОБА_5 відповідно до п.6 ч.1 ст. 247 КпАП України. Також є безпідставними твердження захисника про закриття провадження у даній справі на підставі п.7 ст.247 КпАП України у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, визначених ст.38 КпАП України. Так, відповідно до положень ч.2 ст.38 КпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Як убачається із матеріалів справи, правопорушення були вчиненими ОСОБА_2 20.09.2019 року. Стягнення на ОСОБА_2 за вчинення вказаного правопорушення було накладено постановою судді Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2019 року, тобто в межах трьохмісячного строку, визначеного ч.2 ст.38 КпАП України. А тому, доводи апелянта про можливість закриття провадження в даній справі на підставі п.7 ст.247 КпАП України, у зв`язку із закінченням строків, визначених ст.38 КпАП України є безпідставними. Інші доводи, на які посилається апелянт, не є безумовними підставами для скасування постанови суду першої інстанції, як незаконної. Суддею прийняте законне та обґрунтоване рішення. Порушень вимог чинного законодавства при розгляді справи, які тягнули б за собою скасування постанови, не встановлено. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження постанови Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2019 року в даній справі щодо нього - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Гапончук