Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/1867/20

27.07.20 33/812/245/20 Справа № 489/1867/20 Провадження № 33/812/245/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Шаманської Н.О. за участю секретаря Клімової Л.В. захисника Баженова Д.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - Баженова Дмитра Вікторовича на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2020 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, у с т а н о в и в: Згідно постанови судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2020 року та протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 287136, 17 квітня 2020 року о 12:40 год. в м. Миколаєві по вул. Космонавтів, 59А, ОСОБА_2 керував т/з ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння обличчя. Від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, а також від проходження медичного огляду у медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Не погодившись із зазначеним рішенням суду захисник ОСОБА_2 - Баженов Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляціна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.252, 268 КУпАП розглянув справу без його участі,чим позбавив його права на захист. Неповно з`ясував обставини справи та прийняв необґрунтоване рішення. Заслухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного. Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з диспозиції ст. 130 ч. 1 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, запропонованому йому пройти у встановленому законом порядку, що є порушенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_2 , суддею, у відповідності з ст. 245,251, 252, 280 КУпАП, було повно встановлено всі обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності. Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 287136 від 17 квітня 2020 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та відеозаписом обставин вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду першої інстанції 17 квітня 2020 року о 12:40 год. в м. Миколаєві по вул. Космонавтів, 59А, ОСОБА_2 керував т/з ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння обличчя. В присутності двох свідків на місці зупинки, водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Вказана обставина знайшла своє підтвердження при дослідженні пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до яких ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» на місці зупинки, також відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. При цьому водій мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, визнавав, що знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Недовіряти або сумніватись в правдивості та об`єктивності показів свідків у суду апеляційної інстанції підстав немає. Дані свідки були ознайомлені з їх правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними та логічними і доповнюють інші докази по справі. Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_2 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги, про те, що ст.130 КУпАП (в редакції на час винесення оскаржуваної постанови) не передбачено адміністративної відповідальності за керування наземним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не заслуговують на увагу виходячи з наступного. Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у частині другій статті 4 КК, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно- правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія. Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акту продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема, ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на не реалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникнуть після набрання ним чинності. Виходячи із цих положень до осіб, які до 1 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. У свою чергу, стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 5 КК, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Виходячи із зазначених положень особи, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 286-1 КК, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками ( роз`яснення Верховного Суду 370/0/158-20 від 3 липня 2020 року). Оскільки на час вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення (17 квітня 2020 року) ч. 1ст. 130 КУпАП передбачала адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само відмова особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, то суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. 8 КУпАП , дійшов вірного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та правомірно наклав на нього адміністративне стягнення. Крім того, слід зазначити, що судом апеляційної інстанції поновлено права апелянта, визначені ст.268 КУпАП, в тому числі, право бути присутнім в судовому засіданні, надавати суду пояснення та докази. Будь-яких додаткових обставин, крім тих які були встановлені судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, додаткових доказів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом не надано. За такого, постанова суду першої інстанції з підстав, що ОСОБА_2 та його захисник не брали участі у розгляді справи судом першої інстанції, не може бути скасована, оскільки, їх відсутність в суді першої інстанції або ж присутність в суді апеляційної інстанції не вплинула на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо апелянта. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну та обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Тому підстав для скасування постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає. Відсутні підстави і для закриття провадження у справі. Керуючись ст.ст. 283, 294 КУпАП, суд- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , подану його захисником Баженовим Дмитром Вікторовичем залишити без задоволення. Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2020 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Н.О.Шаманська