Постанова 4820 № 683/44/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 683/44/20 Провадження № 22-ц/4820/1244/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що за договором про надання банківських послуг від 15 травня 2008 року позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 260 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов`язався повернути кредит протягом строку дії платіжної картки та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а у разі прострочення платежів - зобов`язався сплатити неустойку. ОСОБА_1 не виконав обов`язків за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 31 жовтня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 14 078 грн 19 коп., яка складається з 2 255 грн 46 коп. неповернутого кредиту, 7 644 грн 46 коп. процентів, 3 269 грн 78 коп. пені, 250 грн штрафу (фіксована частина), 658 грн 49 коп. штрафу (процентна складова). За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 14 078 грн 19 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 2 255 грн 46 коп. заборгованості за кредитним договором і 336 грн 74 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 2 255 грн 46 коп. Оскільки умовами договору не встановлено право банку на проценти та неустойку, то в цій частині позов є безпідставним і не підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів і штрафів та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто він приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Цією заявою сторони погодили базову процентну ставку за кредитом у розмірі 3% на місяць і штраф за прострочення платежів у розмірі 250 грн + 5% від суми позову. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачу кредит, однак, останній не виконав обов`язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів, у зв`язку з чим банк нарахував неустойку. Суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, не врахував норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову в частині стягнення процентів і штрафів. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції АТ КБ «Приватбанк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення тіла кредиту та відмови в позові про стягнення пені, атому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 15 травня 2008 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Цей договір укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, при цьому ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився та згідний із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Сторони домовилися, що у разі порушення позичальником платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 120 днів, у зв`язку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 5% від суми позову. Всього ОСОБА_1 отримав та не повернув позивачеві 2 255 грн 46 коп. кредиту. Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ)). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свій позов у частині стягнення процентів і штрафів тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, не виконав зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість. На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «Приватбанк» надало суду: заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15 травня 2008 року (а.с. 15); Умови та Правила надання банківських послуг (а.с. 16-21); розрахунок заборгованості за договором від 15 травня 2008 року (а.с. 9-14). Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15 травня 2008 року (а.с. 15) не містить умов щодо визначеної сторонами процентної ставки за кредитом. Запис у цій заяві про базову процентну ставку за кредитом у розмірі 3% зроблений нижче підпису ОСОБА_1 , є сумнівним і не підтверджує достовірно той факт, що така умова договору була погоджена сторонами. Умови та Правила надання банківських послуг (а.с. 16-21), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг (а.с. 16-21) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки цей документ достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості (а.с. 9-14) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом. Суд першої інстанції врахував усі докази у справі та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором у частині сплати процентів не доведений. Посилання АТ КБ «Приватбанк» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду додані АТ КБ «Приватбанк» до апеляційної скарги: довідку про отримання ОСОБА_1 кредитної картки і терміни їх дії (а.с. 73); довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 74) і виписку по рахунку (а.с. 75-77), - оскільки ці письмові докази подані позивачем без дотримання вимог ст.ст. 83, 367 ЦПК України. Укладеним сторонами договором не встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами. Натомість, АТ КБ «Приватбанк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідачки процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин у суду були відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15 травня 2008 року (а.с. 15) містить умову про розмір і підстави нарахування штрафу у разі порушення ОСОБА_1 термінів платежів більше ніж на 120 днів. Матеріали справи не містять належних і достовірних доказів про порушення відповідачем грошового зобов`язання протягом указаного строку, тому позов АТ КБ «Приватбанк» у частині стягнення штрафів є необґрунтованим. Суд першої інстанції помилково виходив з того, що умовами договору не встановлено право банку на неустойку, наразі, ці висновки не вплинули на правильність вирішення справи та не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Посилання АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та ухвалено з додержанням вимог закону, внаслідок чого підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.І. Ярмолюк Р.С. Гринчук А.М. Костенко Головуючий у першій інстанції - Андрощук Є.М. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27