LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4820687/860/19

від 04.02.2020 ·

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 687/860/19 Провадження № 22-ц/4820/285/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2019 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що за договором про надання банківських послуг від 20 жовтня 2009 року позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а та, в свою чергу, зобов`язалася повернути кредит протягом строку дії платіжної картки та сплатити проценти за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 не виконала обов`язку за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 31 травня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 542 296 грн 46 коп., яка складається з 8 337 грн 19 коп. неповернутого кредиту, 529 522 грн 74 коп. процентів, 4 436 грн 53 пені та комісії, натомість, позивач вправі вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 8 337 грн 19 коп. неповернутого кредиту та 114 063 грн 65 коп. процентів за період з 20 жовтня 2009 року до 31 серпня 2017 року, а всього 122 400 грн 84 коп. заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 8 337 грн 19 коп. заборгованості за кредитом і 130 грн 85 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала обов`язків за договором про надання банківських послуг, а тому з неї на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню тіло кредиту в розмірі 8 337 грн 19 коп. Оскільки умовами договору не встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами та не визначено право банку на пеню, то в цій частині позов є безпідставним і не підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто відповідачка приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені ним у стандартній формі. У цій заяві сторони погодили процентну ставку за кредитом у розмірі 2,5% на місяць, отже вони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг і Тарифах банку не визначає відсутності договірних відносин сторін. На виконання зобов`язання за кредитним договором банк надав відповідачці кредит, однак, остання не виконала обов`язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість. Суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову в частині стягнення процентів. Крім того, відмовляючи у стягненні процентів, суд допустив порушення принципу платності кредитного договору, внаслідок чого банку спричинено фінансової шкоди. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції АТ КБ «Приватбанк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення неповернутого кредиту, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 20 жовтня 2009 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Цей договір укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, при цьому ОСОБА_1 засвідчила, що вона ознайомилася та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Всього ОСОБА_1 одержала та не повернула позивачеві 8 337 грн 19 коп. Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі Закон №2664-ІІІ)). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свій позов у частині стягнення процентів тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, остання не виконала зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість. На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «Приватбанк» надало суду першої інстанції: заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 20 жовтня 2009 року (а.с. 78); витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 9-14); витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 40); розрахунки заборгованості за договором від 20 жовтня 2009 року (а.с. 5-7, 35-37); довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 38); довідку про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і терміни їх дії (а.с. 39); виписку по рахунку (а.с. 41-47). В суді ОСОБА_1 визнала, що вона підписала указану анкету-заяву, на підставі якої нею був отриманий кредит у межах ліміту 8 800 грн. Разом із тим, відповідачка заперечила факт укладення сторонами кредитного договору на умовах, про які вказує банк, у тому числі щодо розміру, порядку нарахування та строків сплати процентів. Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20 жовтня 2009 року (а.с. 78) не містить умов щодо визначеної сторонами процентної ставки за кредитом. Запис у цій заяві про базову процентну ставку за кредитом у розмірі 2,5% зроблений нижче підпису ОСОБА_1 , є сумнівним і не підтверджує достовірно той факт, що така умова договору була погоджена сторонами. Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 9-14) та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 40), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років, а також інші умови. Названі документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з тарифів та умов розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком Витяг з Тарифів (а.с. 40) і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 9-14) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. Доводи АТ КБ «Приватбанк» про те, що суд першої інстанції неправомірно застосував указаний правовий висновок Верховного Суду, є безпідставними. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості (а.с. 5-7, 35-37) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачкою зобов`язання та є неналежним доказом. Суд першої інстанції врахував усі докази у справі та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором у частині сплати процентів не доведений. Посилання АТ КБ «Приватбанк» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи. Укладеним сторонами договором не встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами. Натомість, АТ КБ «Приватбанк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідачки процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин у суду були відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є помилковими. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 листопада 2019 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Кулєбякін В.О. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»