Постанова 4856 № 127/34649/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/34649/19 Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.М. Суддя-доповідач: Курко О. П. 22 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Ткаченко Т.В., представника відповідача: Олексюк Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2020 року (м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування припису та постанови незаконними та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування припису та постанови незаконними та скасування постанови. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю ВМР про визнання протиправним та скасування припису та постанови незаконними та скасування постанови в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №53, від 12.07.2019 - залишено без розгляду. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, позивач зазначає, що вона про порушення своїх прав дізналась лише у грудні 2019 року, коли із пенсії почали здійснюватись відрахування органами ДВС, саме після отримання копії документів у виконавчій службі в межах 10-денного строку звернулась до суду. Позивач вказує, що оскаржувану постанову було розглянуто без її участі, постанову було направлено на адресу позивача поштою, на підтвердження чого надано фіскальний чек поштового зв`язку, при цьому відповідно до інформації із сайту Укрпошти зазначене поштове відправлення в системі не зареєстровано, відтак повідомлення про направлення оскаржуваної постанови вважає недостовірним. Доводи відповідача про обізнаність про наявність оскаржуваної постанови та тієї обставини, що відрахування почали стягуватись з жовтня 2019 позивач вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, вказує, що факт винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не означає виконання постанови. Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник позивача та позивач доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а ухвалу суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 26.12.2019 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю ВМР про визнання протиправним та скасування припису та постанови незаконними та скасування постанови. 03.03.2020 представник відповідача подав до суду першої інстанції клопотання про залишення позову в частині вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. Клопотання мотивовано тим, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з даним позовом. Твердження позивача в позовній заяві про те, що їй стало відомо про акт перевірки, припис про усунення порушень вимог законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, постанову по справі про адміністративне правопорушення, лише 21.12.2019. не відповідає дійсності. Так, відповідачем зазначено, що 03 липня 2019 року департаментом архітектурно-будівельного контролю міської ради проведено позапланову перевірку: будівництво господарської будівлі по пров. Баженова у м. Вінниці та встановлено, що ОСОБА_1 станом на 03.07.2019 р. виконала будівельні роботи з реконструкції сараю біля буд. АДРЕСА_1 (на момент перевірки виконано роботи із влаштування стіни із керамічної цегли на монолітному фундаменті) без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт до органу Державного архітектурного-будівельного контролю чим порушила п.1 ч.1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт затверджених постановою Кабінету міністрів України №466 від 13.04.2011року. Вищевказана позапланова перевірка проводилась в присутності ОСОБА_1 , що підтверджується її підписами на документах, а також поясненнями в акті перевірки від 03.07.2019р. № 136 - ПП. Другий примірник матеріалів перевірки позивачка отримала, про що зроблена відмітка. В протоколі про адміністративне правопорушення від 03.07.2019р. вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год.00 хв. "12" липня 2019 року у приміщенні департаменту архітектурно- будівельного контролю міської ради за адресою : м.Вінниця. вул. Театральна

29. В даному протоколі міститься підпис ОСОБА_1 , а також те, що другий примірник протоколу вона отримала. Дані обставини підтверджують, що позивачу було відомо про дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення №53 була винесена 12 липня 2019 року за відсутності позивача, так як вона не з`явилася на розгляд справи про адміністративне правопорушення, про поважність своєї не явки не повідомила. Однак, про дату і час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення належним чином була повідомлена. Вказана постанова по справі про адміністративне правопорушення позивачу була надіслана 15.07.2019р., що підтверджується листом за вих. № 36-00-010-35440 та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку, а з позовом позивач звернувся лише 26.12.2019, тобто з порушенням 10-денного строку. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки як вбачається із матеріалів позову позивач звернувся до суду першої інстанції 26.12.2019 тоді як про порушення своїх прав позивачу стало відомо 15.07.2019, що підтверджується листом за вих. № 36-00-010-35440 та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку, ( а.с.84-86) тобто з порушенням 10-денного строку. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Тобто, законодавцем визначено спеціальний 10-денний строк для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, який обчислюється з дня вручення такої постанови. При цьому, слід враховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для повернення адміністративного позову, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №473/653/17. Отже, на суд покладений обов`язок всебічно дослідити позовні матеріали на предмет своєчасного звернення особи до суду з відповідним позовом, у т. ч. на предмет наявності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними у разі виявлення факту його пропущення. Таким чином, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Так, судом апеляційної інстанції враховується, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем копії оскаржуваної постанови. Окрім того, в матеріалах справи наявна роздруківка з сайту Укрпошти, із якої вбачається, що рекомендоване відправлення за номером, зазначеним у фіскальному чеку, наданому суду першої інстанції відповідачем на підтвердження направлення позивачу оскаржуваної постанови, - у системі Укрпошти не зареєстровано. Висновок суду першої інстанції про те, що не всі дані на сайті Укрпошти зберігаються не спростовує факт не отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови. Судова колегія зазначає, що у разі надіслання рекомендованого листа останній повинен був повернутись за зворотною адресою з інформацією про отримання, про відмову від отримання поштового відправлення або за закінченням строку зберігання. Представник відповідача в судовому засіданні не змогла надати рекомендоване повідомлення, яким направлялась оскаржувана постанова та жодним чином не обґрунтувала відсутність у відповідача вказаного рекомендованого повідомлення. Також колегія суддів вважає помилковими доводи суду першої інстанції, що оскільки 26 вересня 2019 року було відкрито провадження по примусовому виконанню постанови, з пенсії позивача здійснювались відрахування з жовтня 2019, а не з грудня 2019, відтак позивачу було відомо про порушення її прав. Так, позивачем до апеляційної скарги додано довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вих. № 50 від 23.06.2020, із якої встановлено, що відрахування з пенсії ОСОБА_1 здійснювалось саме з грудня 2019 року. Відтак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №53, від 12.07.2019 без розгляду, оскільки суд першої інстанції не врахував, що строк звернення до суду позивачем пропущений з поважних причин, так як доказів отримання оскаржуваної постанови в матеріалах справи немає. Про оскаржувану постанову позивачу стало відомо у грудні 2019 року, коли із ії пенсії почали здійснюватись відрахування органами ДВС, саме після отримання копії документів у виконавчій службі в межах 10-денного строку позивач звернулась до суду першої інстанції. При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Bellet v. Frаnсе, де Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 КАС України, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною 3 ст. 312 КАС України вказано, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2020 року - скасувати. Справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 23 липня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.