Постанова 4856 № 127/28836/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/28836/19 Головуючий у І інстанції: Шаповалова Т.М. Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 19 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, у якому просила суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 53469289 від 24.02.2017 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року позов задоволено частково: - визнано протиправною та скасовано постанову про виправлення помилки у процесуальному документі від 28.08.2019 року ВП № 53469289; - в решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови визнати незаконною та скасувати постанову відповідача від 24.02.2017 ВП №53469289 про відкриття виконавчого провадження та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В решті рішення залишити без змін. Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, 11.02.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи у зв`язку з службовою необхідністю. Однак, вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки не підкріплено жодними належними та допустимими доказами. При цьому, згідно довідки, складеної головним спеціалістом відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду, документ, який надійшов на електронну адресу суду не підписаний електронним підписом. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити. Водночас, колегією суддів оголошено перерву у судовому засіданні до 12.02.2020 року о 09:15. У зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд справи було відкладено до 19.02.2020. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В силу положень п.2 ч.1 ст. 311 КАС України та враховуючи ч.7 ст.287 КАС України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа (№127/15699/16-ц) за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збитки в розмірі 213 690 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 2136,91 грн. судового збору. 21.02.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист №127/15699/16-ц, з виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2016 року. Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 24.02.2017 року відкрито виконавче провадження №53469289 з виконання виконавчого листа №127/15699/16-ц, виданого 21.02.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитків в розмірі 213 690 грн. та 2136,91 грн. судового збору. Виконавче провадження відкрито за наслідками розгляду заяви про примусове виконання ОСОБА_2 . Вважаючи постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2017 ВП №53469289 незаконною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав. Водночас, з матеріалів справи встановлено, що постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 28.08.2019 року виправлено помилку у процесуальному документі, а саме, у постанові про відкриття виконавчого провадження №53469289 від 24.02.2017 року замінено резолютивну частину постанови на «стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збитків в розмірі 213 690 грн. та 2136,91 грн. судового збору». Тобто зазначено ще одну особу на користь якої необхідно стягнути відповідну суму - ОСОБА_3 . Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 28.08.2019 року ВП № 53469289, оскільки зазначені зміни, на думку суду, не є граматичними чи арифметичними помилками, а по своїй суті міняють осіб, на користь яких можливо здійснити стягнення боргу. Разом з тим, вирішуючи даний спір, виходячи з підстав позову зазначених в позовній заяві та в судовому засіданні представником позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Згідно з ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Стаття 19 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлений інший порядок судового провадження, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 цього Кодексу). Частина 1 статті 287 КАС України передбачає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, їхньою посадовою або службовою особою, у т.ч. органу виконавчої служби, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульований ст.74 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, ч.1 цієї статті передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. З системного аналізу наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку про те, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення виключно до суду, який видав виконавчий документ. Тобто, критеріями розмежування юрисдикції згідно з цим законом є суд, що видав виконавчий документ. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №0640/4694/18. Так, судом встановлено, що предметом у цій справі є визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 53469289 від 24.02.2017 року щодо виконання виконавчого листа №127/15699/16-ц виданого 21.02.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області, з виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2016 року у цивільній справі №127/15699/16-ц. Встановлено, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збитки в розмірі 213 690 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 2136,91 грн. судового збору. Виходячи з вищевказаного, позивач є боржником у вказаному виконавчому провадженні з виконання виконавчого документу, виданого судом за результатом розгляду цивільної справи №127/15699/16-ц, тобто, згідно положень статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", - є стороною виконавчого провадження. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Законом, зокрема ч.1 ст.447 ЦПК України, встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, що виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ. Таким чином, оскільки позивач оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження №53469289 від 24.02.2017 року з примусового виконання виконавчого листа, який був виданий на виконання цивільного позову, такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, а позивач мав би звернутись зі скаргою як передбачено ст.447 ЦПК України, а не з адміністративним позовом в порядку КАС України. Щодо посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 звернулась з позовом до Вінницького міського суду Вінницької області, однак суд своєю ухвалою визначив, що дана справа підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду, то слід зазначити, що виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин, у зв`язку з чим порушив вимоги КАС України щодо визначення підсудності спору. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції помилково прийняв до свого провадження і розглянув справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а тому ухвалене в даній справі рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження в ній. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії закрити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.