Постанова 4855 № 754/3732/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 754/3732/20 Головуючий у І інстанції - Панченко О.М. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій відповідача незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати дії Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 741710. В обґрунтування позову зазначав, що постановою інспектора рядового поліції Данилюка О.О. серії НК № 741710 від 06.02.2020 року на нього було накладено штраф у розмірі 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП України. Позивач посилався на те, що не керував автомобілем «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Садова, 2-А, а лише перебував на водійському сидінні в якості пасажира, авто було припарковане за даною адресою. Через деякий час приїхали працівники поліції, які не з`ясовуючи обставини справи в повному обсязі, зазначили про порушення ним ПДР, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та попросили документи для перевірки. Позивач не заперечував щодо вживання ним алкоголю, але зазначив, що транспортним засобом не керував, а перебуває в автомобілі в якості пасажира. Зазначав, що дана постанова є незаконною, винесеною з порушенням норм чинного законодавства та такою, що порушує права Позивача, оскільки остання не відображає дійсні обставини справи та відповідно підлягає скасуванню у судовому порядку. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Позивач зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис, який начебто підтверджує наявність вини ОСОБА_1 , було зроблено в момент, коли він сидів зі свідками в автомобілі, тобто факту керування транспортним засобом та здійснення зупинки у вказаному місці зафіксовано не було, а тому він не може бути доказом вчиненням ним адміністративного правопорушення. Також Позивач вказує, що судом першої інстанції не встановлено належними та допустимими доказами зв`язок між його діями та наявністю правопорушення, у зв`язку з чим постанова серії НК № 741710 винесена з порушенням чинного законодавства та без урахування всіх наявних фактичних даних. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався. За приписами частини 4 статті 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 06 лютого 2020 року поліцейським роти № 2 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП рядовим поліції Данилюком О.О. відносно Позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії № 741710. Вказаною постановою встановлено, що 06 лютого 2020 року о 16 год. 14 хв., за адресою м. Києв, вул. Садова, 2-А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія категорії «В», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Внаслідок чого Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Вважаючи зазначену вище постанову протиправною, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що з доданого до матеріалів справи відеозапису, наданого Відповідачем, вбачається факт вчинення Позивачем порушення п. 2.1.а ПДР, у зв`язку чим його було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення. В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»). Виходячи з наведених вище правових норм вбачається, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Як убачається із матеріалів справи, відповідно до оскаржуваної постанови, 06 лютого 2020 року о 16 год. 14 хв., за адресою м. Києв, вул. Садова, 2-А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_1 не мав при собі посвідчення водія категорії «В». Внаслідок чого Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, колегія суддів вважає, що у інспектора поліції були правові підстави для реалізації повноважень вимагати у Позивача посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проте вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови). Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази які здобуті в порядку, що не суперечить Закону. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Колегія суддів звертає увагу, що наявний в матеріалах справи відеозапис, наданий Відповідачем з нагрудного відеореєстратора поліцейського, підтверджує лише той факт, що Позивач знаходився в автомобілі на місці водія та факт не пред`явлення на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, проте як встановлено колегією суддів, з наданого Відповідачем на підтвердження вчиненого Позивачем правопорушення відеозапису не вбачається факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав належних та допустимих доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а адміністративний позов задоволенню. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 741710 від 06 лютого 2020 року та закрити справу про адміністративне правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко