Постанова 4821 № 701/255/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року м. Черкаси Справа № 701/255/19 Провадження № 22-ц/821/1038/20 Категорія: 304080000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Нерушак Л.В., Василенко Л.І. за участю секретаря: Анкудінова О.І. учасники справи: позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу, подану представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» адвокатом Даниловою Тетяною Анатоліївною на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2020 року (ухваленого в приміщенні Маньківського районного суду Черкаської області під головуванням судді Костенка А.І.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 04 березня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до Маньківського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись в обґрунтування заявлених позовних вимог на те, що 13 січня 2017 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 23/17-Т/О, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати ОСОБА_2 , будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 01 грудня 2017 року на а/д Київ - Одеса, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу «ВАЗ», д/ НОМЕР_2 , із причіпом, д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Вказана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . У зв`язку з названою подією, згідно Звіту № 2446 від 19 січня 2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 склала 251 400,43 грн. Проте, відповідно до Рахунку №К330001067/КЗС0000158 від 07 грудня 2017 року та Рахунку №К330001051/КЗС00001223 від 11 січня 2018 року, вартість відновлювального ремонту склала 213 770,28 грн. У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало ОСОБА_2 213 770,28 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ», д/н НОМЕР_4 була застрахована ПрАТ «СК «Юнівес», суму збитку в розмірі 99 000,00 грн. з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи була відшкодована ПрАТ «СК «Юнівес». Невідшкодованою залишилась частина збитку в розмірі 114 770,28 грн. 15 травня 2018 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було надіслано претензію на адресу відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 114 770,28 грн. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодовувати збитки відмовляється, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулось із відповідним позовом до Маньківського районного суду Черкаської області та просило суд постановити судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 114 770,28 грн., як відшкодування витрат, заподіяних позивачеві, а також стягнути витрати за сплату судового збору в сумі 1921,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позивачем ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не надано на адресу суду належних та допустимих доказів визначення розміру заподіяних позивачеві витрат в обумовленому розмірі - 114 770,28 грн., а також наявності правових передумов для покладення відповідальності за їх відшкодування позивачеві на ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 04 травня 2020року, ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування»вважаючи, що оскаржуване рішення винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованим, прийнятим без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просило суд скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2020 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування»задовольнити у повному обсязі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги, що матеріали справи містять копії платіжних доручень, як належні докази того, що страхове відшкодування саме в розмірі, визначеному рахунками, було перераховано ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування»за здійснення ремонту застрахованого ОСОБА_2 транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Щодо тверджень суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, про відсутність розрахунку коефіцієнта фізичного зносу та відшкодування шкоди з його урахуванням є помилковим, оскільки це стосується розрахунків страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність власника наземних транспортних засобів, а не безпосередніх заподіювачів шкоди. Таким чином, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відзив на апеляційну скаргу. 16 липня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», вякому просить суд апеляційну скаргу відхилити, як необґрунтовану, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2020 року залишити без змін. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 травня 2020 року апеляційна скарга була залишена без руху. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційною скаргою ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 червня 2020 року розгляд апеляційної скарги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» призначено в порядку спрощеного провадження на 21 липня 2020 року. Фактичні обставини справи Як вбачається з наявних матеріалів справи, 13 січня 2017 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту № 23/17-Т/О, згідно умов якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати ОСОБА_2 , будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. (том 1 а.с. 6-10) 01 грудня 2017 року на а/д Київ - Одеса, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу «ВАЗ-21053», д/н НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_1 Постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнений до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного ДТП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (том 1 а.с. 38). Згідно звіту № 2446 від 19 січня 2018 року, наданого ТОВ «ЕАК «Фаворит» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 склала 251 400,43 грн. (том 1 а.с. 15-21). Відповідно до рахунку №К330001067/КЗС0000158 від 07 грудня 2017 року та рахунку №К330001051/КЗС00001223 від 11 січня 2018 року, наданих ТОВ «ЗС Групп» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 склала 213 770,28 грн. (том 1 а.с. 13-14) Відповідно до умов договору страхування № 23/17-Т/О від 13 січня 2017 року, ПАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало страхувальнику ОСОБА_2 213 770,28 грн. (том 1 а.с. 39-42) Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ», д/н НОМЕР_5 ОСОБА_1 , була застрахована ПрАТ «СК «Юнівес» (поліс № НОМЕР_6 , ліміт відповідальності 100 000,00 гри., франшиза 1000,00 грн.), ПрАТ «СК «Юнівес» відшкодувало ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму збитку в розмірі 99000,00 грн. з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи, а ОСОБА_1 було направлено претензію на залишок суми збитку в розмірі 114 770,28 грн. (том 1 а.с. 46). В обґрунтування фактичної суми страхового відшкодування за договором № 23/17-Т/О від 13 січня 2017 року,укладеного між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 , позивачем по справі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»було надано розрахунок суми страхового відшкодування від 21 грудня 2017 року, з якого вбачається, що загальна сума страхового відшкодування становить 213 770,28 грн. (том 1 а.с. 43-44) Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана представником ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» адвокатом Даниловою Т.А. підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами. Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 6870): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації. Відносини ж між відповідачем ОСОБА_1 та його страховиком, ПрАТ «СК «Юнівес», регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У зв`язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні в межах фактичних витрат до позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача ОСОБА_1 , оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди. Отже, за змістом статті 993 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив з того, що звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику застрахованого засобу, не відповідає вимогам законодавства, оскільки при визначенні вартості матеріального збитку не застосовано коефіцієнт фізичного зносу, що і слугувало підставою для висновків суду, що позовні вимоги не доведені та не підлягають задоволенню. Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із настпного. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Дані положення Закону стосуються розрахунків страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, а не безпосередніх заподіювачів шкоди. Згідно з пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу. Відповідно до пункту 2.4 зазначеної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Згідно з пунктом 2.3 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації. Правовий аналіз п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, ст.1192 ЦК Українита п.2.4 Методики свідчить про те, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»та Методики. Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог позивачем було надано Звіт «Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу» № 2446 від 19 січня 2018 року, виготовленого оцінювачем ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (том 1 а.с. 15-21). Відповідно до висновків Звіту № 2446 від 19 січня 2018 року витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, розраховані оцінювачем у розмірі вартості матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження колісного транспортного засобу «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 , який становить 251 400,43 грн. з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування втрати товарної вартості. Зазначений Звіт необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності, судом не визнавався. Клопотань про проведення товарознавчої експертизиматеріали справи не містять. Колегія суддів суду апеляційної інстанції критично відноситься до висновків суду першої інстанції про визнання звіту про визначення вартості матеріального збитку неналежним доказом, спираючись на покази допитаного в судовому засіданні спеціаліста, оскільки відповідно до положень ст. 74 ЦПК України спеціаліст надає суду лише консультації та технічну допомогу, проте така допомога та консультація не замінюють висновок експерта, тому такий висновок суду першої інстанції є передчасним. Разом з тим, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Доказами фактичної (реальної) суми розміру заподіяної шкоди є рахунок №К330001067/КЗС0000158 від 07 грудня 2017 року та рахунок №К330001051/КЗС00001223 від 11 січня 2018 року, надавача послуг з ремонту автомобіля ТОВ «ЗС Групп», відповідно до яких, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 складає 213 770,28 грн. (201 965,82 + 11 804,46) у т.ч. ПДВ. Таким чином, загальна вартість матеріального збиткуавтомобіля «Аudi Q7», д/н НОМЕР_1 складає 213 770,28 грн., яка була виплачена ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» ОСОБА_2 на виконання умов договору страхування № 23/17-Т/О від 13 січня 2017 рокувідповідно до Страхового Акту № 006.01307117-1 від 21 грудня 2017 року та Страхового Акту №006.01307117-2 від 22 січня 2018 року страхувальнику, що підтверджується копіями платіжних доручень № 224936 від 04 січня 2018 року та № 979525 від 24 січня 2018 року. (том 1 а.с. 41-42) Враховуючи, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» зверталося до страхової компанії відповідача ОСОБА_1 (ПрАТ «СК «Юнівес»), яка здійснила виплату позивачу в розмірі 99 000,00 грн. (з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи, яка складає 1000,00 грн.), сума невідшкодованих позивачеві збитків складає 114 770,28 грн. (213 770,28 99 000,00), відтак різниця між цими сумами має бути відшкодована відповідачем ОСОБА_1 відповідно до правил статті 1194 ЦК Українидля повного відшкодування шкоди винною особою. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та стягнення із ОСОБА_1 невідшкодованих позивачеві збитків в сумі 114 770,28 грн. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та не довів обставини, які вважав встановленими, у зв`язку з чимвважає, що подана ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Також, відповідно до вимог ч.13 ст.141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат у разі зміни рішення або ухвалення нового судового рішення. Враховуючи, що апеляційний суд зробив висновок про скасування рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2020 року та задоволення позовних вимог ПАТ «СК «Арсенал Страхування», підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Арсенал Страхування» понесені позивачем судові витрати по справі в загальній сумі 4802,50 грн., що складаються із: - судових витрат, понесених ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції у сумі 1921,00 грн. (том 1 а.с.5); - судових витрат, понесених ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2881,50 грн. (1921,00 грн.*150%). (том 2 а.с. 29, 65) Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу, подану представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» адвокатом Даниловою Тетяною Анатоліївною задовольнити. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 березня 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 )на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ 33908322, п/р НОМЕР_8 в АТ «ОТР Банк», МФО 300528) 114 770,28 грн., як відшкодування витрат, заподіяних Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Арсенал Страхування». Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 )на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ 33908322, п/р НОМЕР_8 в АТ «ОТР Банк», МФО 300528) понесені позивачем судові витрати по справі в загальній сумі 4802,50 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.В. Нерушак Л.І. Василенко