Постанова 4821 № 703/6155/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Черкаси Справа № 703/6155/25 Провадження № 22-ц/821/1000/26 категорія: 305010000 Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л., секретаря Дмитренко В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування. Позовні вимоги мотивував тим, що 04.06.2023 близько 11 год. 30 хв. по вул. Перемоги в м. Смілі Черкаського району Черкаської області, відбулось зіткнення автомобіля марки «Isuzu NQR 71 R», р. н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , із автомобілем марки «Volkswagen Passat» р. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальних збитків. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «Volkswagen Passat», р. н. НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_1 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 02.08.2024, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Автомобіль марки «Isuzu NQR 71 R» р. н. НОМЕР_1 було застраховано у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за договором обов`язкового страхування наземного транспорту згідно поліса № 211921189. З метою отримання страхового відшкодування, ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про місце знаходження пошкодженого автомобіля у невідновленому стані для проведення огляду страховиком. В подальшому, після проведення огляду автомобіля, страховиком за результатами розгляду вказаної заяви було прийнято рішення про відмову у страховому відшкодуванні та вказано причину відмови, що протокол про адміністративне правопорушення за наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди відносно водія транспортного засобу «Isuzu NQR 71 R», д.н.з. НОМЕР_1 не складався та постанова про притягнення його до відповідальності не приймалась, крім того, заяву про страхове відшкодування було подано 08.10.2024, тобто у строк більше ніж один рік з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Позивач вказує, що із часу визнання його невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 02.08.2024 у позивача виникли права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Крім того, зауважив, що на час звернення із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 був призваний та направлений для проходження військової служби. Звернув увагу, що результатами висновку експерта № 120 від 10.07.2025, встановлено, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 04.09.2023, становить 805 215 грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ««Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 04.09.2023 становить 187 230 грн; вартість аварійного пошкодженого автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 становить 33 580 грн. ОСОБА_1 не визнає того, що належний йому автомобіль є фізично знищеним, а тому вважає, що йому підлягає до відшкодування різниця між вартістю автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 до дорожньо-транспортної пригоди (187 230 грн) та вартістю аварійно пошкодженого автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 (33 580 грн), зменшена на розмір франшизи (1 500 грн) і становить 152 150 грн. З огляду на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача 152 150 грн в рахунок страхового відшкодування шкоди у зв`язку з фізичним знищенням автомобіля марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 . та судові витрати, які становлять 6 000 грн витрат на оплату автотоварознавчої експертизи та 5 000 витрат на оплату авто-технічної експертизи. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2026 року позовні вимогизадоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 в рахунок страхового відшкодування, шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 152 150,00 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати: експертних досліджень у розмірі 5 000,00 грн та 6 000,00 грн та судового збору у розмірі 1 521,50 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Рішення суду мотивовано тим, що із часу визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 02.08.2024, у останнього виникли права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Крім того, зауважив, що відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого позивачам розміру страхового відшкодування, при визначенні матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок страховика винуватця ДТП у зв`язку з фізичним знищенням автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , а тому слід виходити із висновку експерта № 120 від 10.07.2025. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погоджуючись з рішенням суду, з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.01.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що з доказів, наявних у матеріалах справи вбачається, що, позивач вперше звернувся до страховика із заявою на виплату страхового відшкодування 08.01.2024. Тобто, ОСОБА_1 не вчинив відповідних дій для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому законом, що не враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення. Зауважив, що незвернення до страховика обумовлене лише волевиявленням позивача, отже, невжиття позивачем належних заходів щодо реалізації права на отримання страхового відшкодуванням не є підставою для задоволення позову до страховика. Звернув увагу, що для настання страхового випадку необхідна наявність встановленої вини та цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована за полісом № 211921189, тобто, водія транспортного засобу Isuzu NQR 71Р, ОСОБА_3 . Наголосив, що протокол про притягнення до адміністративної відповідальності був складений співробітниками Національної поліції лише відносно позивача. Відносно іншого учасника ОСОБА_3 на місці ДТП такий протокол не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності судом не ухвалювалася, а тому вважає, що матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би підтверджував настання обов`язку страховика здійснити виплату страхового відшкодування позивачу. Крім того, звернув увагу, що висновком судового експерта Скорохода К. М. підтверджується, що дії ОСОБА_3 не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даного ДТП, а тому відсутні підстави для настання його цивільно-правової відповідальності. Відзив на апеляційну скаргу 21.04.2026 від представника ОСОБА_1 адвоката Кривельова В. В. через підсистему електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.01.2026 без змін. Зазначив, що аргументи відповідача про обізнаність ОСОБА_1 про іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди та невизнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, ніяк не обумовлюють набуття останнім статусу потерпілої особи, яка б мала право на отримання страхового відшкодування відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважає, що аргументи відповідача щодо відсутності підстав для страхової виплати через не притягнення іншого водія ( ОСОБА_3 ) до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не заслуговують на увагу, оскільки, за вказаного підходу, відповідачем цивільно-правова відповідальність особи за заподіяння шкоди ототожнюється із іншими видами юридичної відповідальності або ж визначається похідною від них, що є не правильним. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на праві власності належить автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 13). 04 вересня 2023 року близько 11:30 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Isuzu NQR 71 R», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля марки «Volkswagen Passat»р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальних збитків. Згідно відповіді ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на адвокатський запит № 111224-9872/к від 11.12.2024 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Isuzu NQR 71 R» д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.09.2023, була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно поліса № 211921189 обов`язкового страхування цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів. Страхова сума (ліміт відповідальності) за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів № 211921189 на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну дорівнює 160 000,00 грн, франшиза - 1500 грн (а.с. 33). Постановою Черкаського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 22-24). 08 жовтня 2024 року адвокат Кривельов В. В., що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 25 26). 23 жовтня 2024 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для здійснення страхового відшкодування за заявленим випадком. Підставою для відмови вказало те, що відносно засобу «Isuzu NQR 71 R», р.н. НОМЕР_1 , за наслідком зазначеної ДТП протокол про адміністративне правопорушення не складався та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності судом не приймалось. Крім того, страховик зазначив, що вина водія транспортного засобу «Isuzu NQR 71 Р», р.н. НОМЕР_1 , у заподіянні збитків власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat»р.н. НОМЕР_2 не встановлена та в порядку передбаченим чинним законодавством України не доведена, що відповідно до п. 32.1 ст. 32 Закону виключає обов`язок ПрАТ « СК «Арсенал Страхування» відшкодовувати заявлені збитки (а.с. 28 28). Згідно висновку експерта Стерниша О. М. № СТ/381Е-24 від 13.12.2024 виконаного за заявою адвоката Кривельова В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , описані у дослідницькій частині недоліки у схемі місця ДТП від 04.09.2023 унеможливлюють встановлення дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю водія Фольксваген Пасат, д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та водія автомобіля Ісузу NQR 71, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , оскільки об`єктивно встановити а ні розташування зафіксованих транспортних засобів до та після пригоди, а ні розташування зафіксованих слідів та встановленого місця зіткнення транспортних засобів відносно елементів проїзної частини експертним шляхом не представляється можливим. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, водій автомобіля Ісузу NQR 71, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 2.3.б, 11.4. Правил дорожнього руду України. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, у діях водія автомобіля Ісузу NQR 71, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 11.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспротної пригоди (а.с. 34-40). Відповідно до платіжної інструкції № 2.79413463.1 ОСОБА_1 сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_4 5 000,00 грн за проведення експертизи згідно договору від 28.10.2024 (а.с. 41). Згідно висновку експерта Почтаренка О. Г. № 120 від 10.07.2024 виконаного за заявою адвоката Кривельова В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 04.09.2023, становить 805 215 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 04.09.2023, становить 187 230 грн. Вартість аварійно пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату дослідження становить 33 580 грн (а.с. 42 60). Відповідно до платіжної інструкції № 1.79441637.1 ОСОБА_1 сплачено на рахунок ФОП ОСОБА_5 6 000,00 грн за проведення експертизи згідно договору від 05.12.2024 (а.с. 61). Згідно висновку експерта Скорохода К. М. № 252/25 від 18.11.2025 виконаного за заявою ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», місце зіткнення автомобілів позначене на схемі ДТП від 04.09.2023 відповідає дійсності. У даній дорожній обстановці водій автомобіля Volkswagen р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1, 12.1 ПДР України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля Isuzu р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Volkswagen р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 12.1. ПДР України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Isuzu р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР України не вбачається. У даній дорожній обстановці зіткнення відбулось внаслідок невідповідності дій водія автомобіля Volkswagen р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимогам п. 10.1, 12.1 ПДР України, тому його дії знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даного ДТП. Водій ОСОБА_3 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Isuzu р/н НОМЕР_1 , тому в даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР України не вбачається і його дії не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даного ДТП (а.с. 102 111). Згідно листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2024 № 98/9056, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.07.2024 № 364 призваний до лав Збройних сил України та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 . (а.с. 30 -31).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПрАТ «СК «Ареснал Страхування» адвоката Мамедової І. Р., представника ОСОБА_1 адвоката Кривельова В. В., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає, виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України серед яких передбачено і відшкодування збитків. Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі ст. 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Зокрема, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»). Як визначено у ст. 3 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ст. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Судом встановлено, що 04.09.2023 близько 11:30 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Isuzu NQR 71 R», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , із автомобілем марки «Volkswagen Passat»р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальних збитків. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Isuzu NQR 71 R» д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.09.2023, була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно поліса № 211921189 обов`язкового страхування цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів. Відповідно до ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, в я кій, зокрема, зазначив про місце знаходження пошкодженого автомобіля у невідновленому стані для проведення огляду страховиком. У подальшому, після проведення огляду автомобіля, страховиком за результатами розгляду вказаної заяви було прийнято рішення про відмову у страховому відшкодуванні. Відмовляючи ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, ПрАТ «СК Арсенал Страхування» зазначив, що відносно водія транспортного засобу марки «Isuzu NQR 71 R», р.н. НОМЕР_1 , за наслідками зазначеної в заяві дорожньо-транспортної пригоди протокол про адміністративне порушення не складався та постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не приймалась. Крім того вказав, що заяву про страхове відшкодування було подано 08.10.2024, тобто у строк більший, ніж один рік з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що згідно з пп. 37.1.4 та п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком страховика з огляду на наступне. За правилами п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування. Відповідно до п. 36.1 ст. 36 вказаного Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. За положенням п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 вказаного нормативно-правового акту підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Із аналізу норм спеціального Закону можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачені у ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 зроблено висновок, що зазначений у пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає. Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи). Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України). При цьому, закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена. Приписи підпункту 37.1.4 п. 37.1 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначають наслідком пропуску потерпілою особою річного строку, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трирічного строку, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані Цивільний кодекс України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено Цивільним кодексом України при пропуску позовної давності. Водночас Цивільним кодексом України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (ст. ст. 263-264, 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій нормі. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (ст. 12 Цивільного кодексу України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку. Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі №147/66/17. Підсумовуючи викладене, ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страхової компанії винної особи у спричиненні шкоди (відповідача), якщо доведе, що строк пропущено через незалежні від нього обставини. Заявляючи вимоги до страхової компанії винної особи позивач зазначив, що на час звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, ОСОБА_6 був призваний та направлений для проходження військової служби під час загальної мобілізації, що підтверджується витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 364 від 08.07.2024. Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 120/359/24 зазначено, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2. Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5. Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що поведінка ОСОБА_7 була добросовісною, а річний строк на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування пропущено через незалежні від позивача причини, а тому він має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика. В апеляційній скарзі, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» також акцентувало увагу на тому, що відносно водія транспортного засобу марки «Isuzu NQR 71 R», р.н. НОМЕР_1 , за наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди протокол про адміністративне порушення не складався та постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не приймалась, а тому у страховика відсутній обов`язок здійснити виплату страхового відшкодування, проте колегія суддів апеляційного суду не може погодитись зі скаржником з огляду на наступне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 461/8496/15ц зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Аналіз наведених вище положень закону дає підстави для висновку, що на особу, яка завдала шкоду, покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. З матеріалів справи вбачається, що постановою Черкаського апеляційного суду від 02.08.2024 відносно ОСОБА_1 провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому апеляційний суд встановив, що відповідно до висновку експерта № СТ/141Е-24 від 27.06.2024, у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, у діях водія автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР України, які б, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, не вбачається. Водночас, згідно висновку судового експерта Стерниша О. М. (стаж експертної роботи з 2008 року) № СТ/381Е-24 від 13.12.2024 виконаного на замовлення позивача, за результатами автотехнічної експертизи встановлено, що у дорожній обстановці, яка склалась на момент пригоди, у діях водія автомобіля «Isuzu NQR 71 R», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , вбачаються невідповідності вимогам п. 11.4. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Поза тим, на підтвердження відсутності обов`язку здійснення виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 , відповідачем до суду першої інстанції надано висновок експерта ОСОБА_8 № 252/25 від 18.11.2025 виготовлений на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Старування». Згідно висновку експерта ОСОБА_8 (стаж експертної роботи з 2012 року) № 252/25 від 18.11.2025 місце зіткнення автомобілів позначене на схемі ДТП від 04.09.2023 відповідає дійсності. У даній дорожній обстановці водій автомобіля Volkswagen р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1, 12.1 ПДР України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля Isuzu р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Volkswagen р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 12.1. ПДР України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Isuzu р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР України не вбачається. У даній дорожній обстановці зіткнення відбулось внаслідок невідповідності дій водія автомобіля Volkswagen р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимогам п. 10.1, 12.1 ПДР України, тому його дії знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даного ДТП. Водій ОСОБА_3 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Isuzu р/н НОМЕР_1 , тому в даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР України не вбачається і його дії не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даного ДТП (а.с. 102 111). Проаналізувавши приведені експертні висновки, перевіривши вихідні дані, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно врахував висновок експерта Стерниша О. М. № СТ/381Е-24 від 13.12.2024 та не прийняв висновок експерта Скорохода К. М. № 252/25 від 18.11.2025, так як він суперечить іншим матеріалам та обставинам справи. Так, згідно висновку експерта Стерниша О. М. № СТ/381Е-24 від 13.12.2024, описані у дослідницькій частині недоліки у схемі місця ДТП від 04.09.2023 (відсутність прив`язок) унеможливлюють встановлення дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю водія Фольксваген Пасат, д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та водія автомобіля Ісузу NQR 71, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , оскільки об`єктивно встановити а ні розташування зафіксованих транспортних засобів до та після пригоди, а ні розташування зафіксованих слідів та встановленого місця зіткнення транспортних засобів відносно елементів проїзної частини експертним шляхом не представляється можливим. Водночас, надаючи ІІ варіант, експерт ОСОБА_4 зазначив, що він відповідає тій слідовій інформації, що зафіксована в схемі ДТП від 04.09.2023 з проведеними додатковими замірами. Разом з тим, експерт Скороход К. М. у висновку № 252/25 від 18.11.2025 зазначив, що місце зіткнення автомобілів позначене на схемі ДТП від 04.09.2023 відповідає дійсності. Недоліків у схемі місця ДТП від 04.09.2023 (у вихідних даних), зокрема відсутність прив`язок експерт ОСОБА_8 не вбачав. Апеляційний суд, дослідивши копію схеми ДТП від 04.09.2023, в якій відображено кінцеве розташування транспортних засобів після зіткнення, а також розташування самого місця ДТП, погоджується з тими недоліками у схемі місця ДТП, які описані в дослідницькій частині висновку експерта Стерниша О. М. № СТ/381Е-24 від 13.12.2024 та вважає, що саме врахування слідової інформації, що зафіксована в схемі ДТП від 04.09.2023 з проведенням додаткових замірів дало змогу експерту дати відповідь на поставлені питання. При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що експертом ОСОБА_8 не були враховані всі істотні обставини наведеної дорожньої транспортної пригоди. З метою встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля та вартості матеріального збитку на замовлення позивача було проведено автотоварознавчу експертизу, за результатами якої згідно висновку експерта Почтаренка О. Г. № 120 від 10.07.2025 встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 04.09.2023, становить 805 215 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП 04.09.2023, становить 187 230 грн. Вартість аварійно пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату дослідження становить 33 580 грн. При цьому, з вказаного висновку вбачається, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта згідно ст. 384 КК України та що висновок експерта підготовлено для подання до суду. Відповідно до ст. 30 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц вказано, що у випадку, якщо транспортний засіб є фізично знищеним, то його власнику відшкодовується виключно різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію. У свою чергу, ОСОБА_1 не визнає того, що належний йому автомобіль є фізично знищеним. У постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі 205/1314/16ц, від 14.06.2023 у справі 125/1216/20 Верховний Суд дійшов висновку, що якщо позивач не визнає автомобіль фізично знищеним, то в такому випадку його власнику відшкодовується вірниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Виходячи із наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що сума страхового відшкодування, яка має бути виплачена страховиком ПрАТ «СК «Арсена Страхування» на користь ОСОБА_1 визначається як різниця між вартістю автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 до дорожньо-транспортної пригоди (187 230 грн) та вартістю аварійно пошкодженого автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 (33 580 грн), зменшена на розмір франшизи (1 500 грн) і становить 152 150 грн, на думку суду апеляційної інстанції, є обґрунтованим. Відтак, доводи апеляційної скарги, зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», § § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення першої інстанції за доводами апеляційної скарги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»відсутні. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2026 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. М. Новіков Т. Л. Фетісова