Постанова 4821 № 711/6901/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2024 року м. Черкаси справа № 711/6901/23 провадження № 22-ц/821/807/24 категорія 305010900 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І. секретар: Мунтян К.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 27 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Ю.Ес.Ай». про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 07 жовтня 2021 року в м. Черкаси по бульв. Шевченка, 428 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN AMAROK, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобіль ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень. Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Відповідно до складеного на місці ДТП європротоколу, вину у скоєній пригоді визнав водій VOLKSWAGEN AMAROK, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 . Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди в європротоколі було зазначено про те, що його цивільна-правова відповідальність забезпечена полісом обов`язкового страхування № АР5471226 в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.». ОСОБА_3 , який був водієм належного позивачеві автомобіля, звернувся до страховика із повідомленням про ДТП. Проте, страховик, всупереч страхового законодавства, проігнорував його звернення, не надавши жодної відповіді, в тому числі й не оглядав автомобіль, задля здійснення розрахунку розміру страхового відшкодування. 18 травня 2023 року ОСОБА_3 здійснив письмову вимогу до винуватця події ОСОБА_2 , в якій просив відшкодувати понесені позивачем збитки, а також надати підтвердження надання страховику повідомлення про ДТП, надати копію страхового полісу АР5471226, а також квитанцію про сплату такого полісу. Між тим, ОСОБА_2 відмовився від отримання направленого листа, в якому містилась вимога. Позивач зазначив, що зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_2 не надав до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП повідомлення про ДТП, страховик має право регресної вимоги до нього. Водночас, дана обставина надала позивачу право, як потерпілій особі, за власним вибором звернутись до винуватця ДТП з вимогою відшкодувати завдані збитки. Також ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 не надав ані копію полісу страхування АР5471226, ані підтвердження про сплату даного договору, що, в свою чергу, ставить під сумнів наявність застрахованої цивільно-правової відповідальності останнього. Керуючись вище вказаним, позивач вважає, що належним відповідачем у даній справі та відповідальною особою за шкоду - є винуватець дорожньо-транспортної події ОСОБА_2 та саме за його рахунок має бути відшкодована нанесена позивачу матеріальна шкода. З метою визначення розміру понесеного матеріального збитку, а також встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля, позивач звернувся до оцінювача ОСОБА_4 , в результаті чого останнім було складено звіт № А11-43 від 10 червня 2023 року, згідно з яким: - вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 53 397 грн. 64 коп.; - вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 41 181 грн. 94 коп. Якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. Відповідно до акту виконаних робіт № 186 від 27 грудня 2021 року, розмір відновлювального ремонту транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 складає 47 475 грн. Таким чином, позивач вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на свою користь понесені останнім матеріальні збитки, що були здійснені задля відновлювального ремонту транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі 47 475 грн. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що ним було понесено витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження у розмірі 3 000 грн. Оскільки дані витрати були необхідні для відновлення порушеного права позивача та здійснені внаслідок винних дій відповідача по справі, тому підлягають стягнененю з відповідача на користь позивача. Також, внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_2 позивачеві, як власнику пошкодженого транспортного засобу, було спричинено моральну шкоду, тому ОСОБА_1 просив відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь: матеріальну шкоду, понесений в результаті ДТП, у розмірі 47 475 грн.; витрати на оплату авто-товарознавчого дослідження у розмірі 3 000 грн.; моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.; судовий збір у сумі 2 147 грн. 20 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 50 475 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та судовий збір в сумі 2 147 грн. 20 коп., а всього 62 622 грн. 20 коп. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2024 рокувиправлено описку в регулятивній частині рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2024 року. Другий абзац резолютивної чатсини рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 01 березня 2024 року викладено в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 50 475 грн., в рахунок моральної шкоди 10 000 грн., а всього 60 475 грн. Компенсувати позивачу ОСОБА_1 судовий збір за рахунок Державного бюджету України, в порядку передбаченому КМУ в розмірі 2 147 грн. 20 коп.». Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час удового розгяду справи судом було встановлено відсутність доказів про те, що сторони подали, а страхова компанія отримала від них повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування. Крім того, судом встановлено, що станом на час події 07 жовтня 2021 року та в подальшому, сторони не змогли зв`язатися із співробітниками страхової компанії. За місцем знаходження страховика (юридичної особи), останній фактично не знаходився за вказаною у виписці з ЄДРПОУ юридичною адресою. Тому, суд діййшов висновку, що сукупність всіх втснаовлених по справі обставин та досліджених доказів, свідчить про те, що позивачем ОСОБА_5 пред`явлено позовні вимоги до винуватця ДТП ОСОБА_2 , як належного відповідача і обраний ним спосіб захисту відповідає нормам статті 16 ЦК України. З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про те, що доведеними є обставини про пошкодження відповідачем рухомого майна, належного позивачу. Відповідно, суд визнав обґрунтованими та доведеними обставини й про те, що йому завдано відповідачем моральної шкоди, яка оцінена у розмірі 10 000 грн. Такий розмір шкоди суд визав обґрунтованим, доведеним та співмірним. Крім того, оскільки відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю 2 групи, тому суд дійшов висновку що витрати по сплаті судового збору ОСОБА_1 слід компенсувати за рахунок Державного бюджету України у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2024 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою повінстю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 . Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суд не врахував, що обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика і сумою виплаченого страхового відшкодування. Страхова сума за шкоду заподіяну майну згідно страхового полісу складає 130 000 грн, що значно перевищує суму збитків. ОСОБА_2 зазначив, що він є неналежним відповідачем у даній справі, тому вимоги, що пред`явлені до нього задоволенню не підлягають, оскільки шкоду повинна в даному випадку відшкодувати страхова компанія або МТСБУ. Крім того, вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди 10 000 грн. є завищеним та не відповідає критеріям співмірності, оскільки автомобілем користувався лише ОСОБА_3 , а не позивач ОСОБА_1 , тому доводи позивача про позбавлення можливості користування автомобілем щодня не відповідають реальним обставинам справи. Враховуючи вищевикладене, вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі обставини справи та дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 зазначено, що доводи апеляційної скраги є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Зазначено, що позивач має право звернення до суду на свій вибір як до страхової компанії так і до завдавала шкоди. Заявлені позовні вимоги в повному обсязі обґрунтовані та не суперечать вимогам ЦК України. Разом з тим, у ситуації з неможливістю повідомлення страхової компанії ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» про обставини події, що сталася, звернення до суду з позовом до винної особи забезпечить захист порушеного права позивача. Суд першої інстанції розглядаючи спір здійснив повний та всебічний розгляд, дослідив всі обставини справи та дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з слідуючих підстав. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 07 жовтня 2021 року в м. Черкаси по бул. Шевченка, 428 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN AMAROK, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 24 березня 2012 року) та транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого належний позивачеві автомобіль ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень. Встановлено, що ОСОБА_1 , як власник транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , виданого 14 листопада 2019 року ТСЦ 7141) на підставі довіреності, посвідченої 29 квітня 2021 року приватним нотаріусом Харченко М.М. (реєстр № 253) надав ОСОБА_3 право керування цим транспортним засобом на строк - 3 роки, тобто до 29 квітня 2024 року. Відповідно до складеного на місці ДТП європротоколу від 07 жовтня 2021 року, вину у скоєній дорожньо-транспортній пригоді визнав водій VOLKSWAGEN AMAROK, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис у протоколі. Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди в європротоколі було зазначено про те, що його цивільна-правова відповідальність забезпечена полісом обов`язкового страхування № АР/5471226 в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» (м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4 корп. 6А). За даними перевірки чинності полісу внутрішнього страхування зазначено статус страховика: страховик позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 02 серпня 2021 року. Крім того, за відомостями відповіді № 414209 від 22 січня 2024 року з ЄДРПОУ встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (код 32404600, місце знаходження: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4 корпус 6А), перебуває в стані припинення з 17 серпня 2022 року. Сторониу справі ні відповідач, ні позивач під час ДТП до розгляду судом справи не змогли встановити місцезнаходження компанії та зв`язатися з її співробітниками, оскільки остання фактично не знаходиться за адресою свого місцезнаходження. Згідно долученого до матеріалів справи полісу АР/5471226, що укладений ОСОБА_2 з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» вбачається строк його дії з 17 квітня 2021 року по 16 квітня 2022 року, страхова сума за шкоду, заподіяну майну 130 000 грн., забезпечений транспортний засіб VOLKSWAGEN AMAROK НОМЕР_1 страховий платіж 505 грн. 82 коп. сплачений 16 квітня 2012 року. 18 травня 2023 року ОСОБА_3 здійснив письмову вимогу (в порядку досудового врегулювання спору) до винуватця події ОСОБА_2 , в якій просив відшкодувати понесені збитки, а також надати підтвердження надання страховику повідомлення про ДТП, надати копію страхового полісу АР/5471226, а також квитанцію про сплату такого полісу. Відповідач ОСОБА_2 відмовився від отримання вказаної вимоги, про що свідчить конверт поштового відправлення. При цьому, ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 розмір франшизи в сумі 1 000 грн., про що сторони не заперечили. Відповідно до акту виконаних робіт № 186 від 27 грудня 2021 року, складеного та оформленого ФОП ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_3 (власник ТЗ ОСОБА_1 ), розмір відновлювального ремонту транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 складає 47 475 грн. Після здійсненого ремонту автомобіля, його отримав ОСОБА_3 , вказавши, що претензій до ремонту та комплектації не має, про що зазначено в акті. Крім того, за даними квитанції до прибуткового касового ордеру від 27 тгрудня 2021 року, ОСОБА_3 сплатив ФОП ОСОБА_8 47 475 грн. на підставі акту виконаних робіт № 186 від 27 грудня 2021 року. Відповідно до звіту № А11-43 від 10 червня 2023 року про оцінку автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_4 (суб`єкт оціночної діяльності, провелення оцінки доручено оцінювачу ОСОБА_9 , який знаходиться в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 на підставі трудового договору від 06 вересня 2006 року) на підставі договору, укладеного з ОСОБА_5 від 08 листопада 2022 року зазначено, що вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 53 397 грн. 64 коп., а вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу складників становить 41 181 грн. 94 коп. Суб`єктом оціночної діяльності було оглянуто пошкоджений транспортний засіб, належний ОСОБА_1 , про що складена дефектна відомість від 08 листопада 2022 року. Крім того, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 40 від 10 червня 2023 року ОСОБА_1 сплачено ФОП ОСОБА_4 3 000 грн. за проведення дослідження та складання звіту. Як визначено статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 статті 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог статті 1187 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки визначається діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманям транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) аволодіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно пункту 16 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов`язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Відповідно до п. 1.4. ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити підписи сторін. Відповідно до статті 18 ЗУ «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. З матеріалів справи, а саме полісу АР/5471226 (а.с. 118) вбачається, що між ТДВ «Ю.Ес.Ай» та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме на автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK, д.н.з. НОМЕР_1 , 2012 року випуску. Поліс підписаний обома сторонами та укладений у відповідності до вимог ЗУ «Про страхування» Даний поліс дійсний до 16 квітня 2022 року та містить суму відшкодування 260 000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, 130 000 грн. за шкоду заподіяну майну, розмір франшизи 1 000 грн. Суд апеляційної інстанції враховує, що правовідносини між страховиком та страхувальником врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що розпорядженням рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльністю ринків небанківських фінансових послуг Національного Банку України N221/921-пк від 19 квітня 2021 року було застосовано захід впливу у вигляді тимчасового зупинення ліцензії на впровадження діяльності з надання фінансових послуг ТДВ «CK «Ю.Ес.Ай». 02 серпня 2021 року ТДВ «Ю.Ес.Ай» позбавлений членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ. Національний банк України з 10 листопада 2021 року застосував до ТДВ «CK «Ю.Ес.Ай» захід впливу у вигляді відкликання (анулювання) всіх ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг. Однак, дана обставина не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки відповідно до пункту 52.5 статі 52 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство якого в МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 лютого 2022 року за наслідками розгляду справи № 201/16373/16-ц зробила відповідний висновок, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП повинен нести страховик. Саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а в окремих випадках (у разі укладення страховиком договору із страхувальником після виключення із членів МТСБУ) винна особа. В даному випадку, договір страхування АР/5471226 було укладено 17 квітня 2021 року до моменту виключення страхової компанії із членів МТСБУ (02 серпня 2021 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» позбавлений членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ), тому саме страховик ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» є належним відповідачем за відшкодування заподіяної шкоди. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що розмір відшкодування не перевищує визначену полісом АР/5471226 страхову суму, яка підлягає відшкодуванню за шкоду, заподіяну майну. Суд апеляційної інстанції враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену 14 грудня 2021 року під час розгляду справи № 147/66/17, в якій було звернуто увагу судів на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком. Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808 цс 15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725 цс 16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954 цс 16). З огляду на зазначене та уточнення правових позицій, висловлених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808 цс 15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725 цс 16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954 цс 16 Велика Палата у своїй постанові від 14 грудня 2021 року під час розгляду справи № 147/66/17 відступила від вищевказаних позицій щодо альтернативного права потерпілого обирати особу, до якої можна звернутися з вимогою про виплату відшкодування та наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 ІV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17). Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961 ІV). Отже, положення ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що застрахована особа має розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, необхідно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і застрахованої особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентаю ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаним Законом визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Принцип повного відшкодування шкоди, заріплений у ЦК України реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавала шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавала шкоди у передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду констатує, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає відповідальність без вини власника такого джерела підвищеної небезпеки. Оскільки відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки була застрахована у відповідача, а тому на останнього (страховика) покладається обов`язок відшкодувати потерпілому завдану шкоду у межах ліміту страхового відшкодування. Також, колегія суддів враховує, що покладення судом обов`язку по сплаті відшкодування моральної шкоди на володільця джерела підвищеної небезпеки без покладення такого обов`язку на страховика в даному випадку буде суперечити меті та інституту самого принципу страхування, що закріплений в ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Визначенням відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-ц та № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24). Незалучення до розгляду у справі ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» як відповідача, який першочергово повинен виконати за виниклими зобов`язаннями свої обов`язки по сплаті відшкодування є підставою для залишення позовних вимог без задоволення за визначеного позивачем кола осіб, що беруть участь у справі, оскільки у справах про відшкодування шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним першочерговим відповідачем буде страховик. При цьому, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, суд апеляційної інстанції враховує, що станом на момент укладення договору обов`язкового страхування між ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», страхова компанія не була виключена з МТСБУ, станом на момент розгляду справи не була визнана банкрутом, тому саме вона є першочерговою особою, що має відшкодувати шкоду позивачу, а не винна особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. При оцінці мотивів суду першої інстанції про те, що у разі настання ДТП, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, з яким було укладено договір ОСЦПВ про настання ДТП повідомити страховика, а в разі неповідомлення саме він повинен відшкодувати завдану шкоду, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. В даному випадку учасники дорожньо-транспортної пригоди не заперечили, що в них не було труднощів у з`ясуванні обставин ДТП та визначенні розміру завданої шкоди. Всі необхідні документи було зібрано страхувальником иа потерпілою особою. Однак, жодна із сторін, позивач ОСОБА_1 (власник транспортного засобу), ОСОБА_3 (водій пошкодженого автомобіля) чи відповідач ОСОБА_2 не надали суду доказів звернення до страхової компанії із повідомленням про ДТП, про що вказано в рішенні районного суду. Жодна зі сторін не заперечили тієї обставини, що в кожної з них були труднощі в повідомленні страхової компанії про страховий випадок. При цьому, сам позивач в позовній заяві вказав на те, що сторони зверталися до страхової компанії ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» із повідомленням про ДТП, але остання проігнорувала їхні звернення (на огляд транспортного засобу не виїхала) і на даний час ніякі виплати нікому не проводить (не є активна діяльність ТДВ, хоча і не припинена). Згідно правової позиції Постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 208/7219/13-ц факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою про відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування в подальшому і суд апеляційної інтанції враховує, що така обставина ніяк не може бути підставою для звільнення від відповідальності страховика ТДВ «СК ««Ю.Ес.Ай.» в даних спірних правовідносинах у справі, що перебуває на перегляді апеляційного суду, оскільки це буде суперечити меті та інституту самого принципу страхування, що закріплений в ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Долучена до матеріалів справи відповідь № 414209 від 22 січня 2024 року (а.с. 135-140), з якої вбачається інформація про значну кількість відкритих виконавчих проваджень (незавершених) за період часу з 07 черня 2021 року по 16 листопада 2023 року, що свідчить, зокрема про історію цієї страхової компанії, про велику кількість невиконаних грошових зобов`язань та, фактично про відсутність активної діяльності страхової компанії, не може бути підставою для перекладання обов`язку по сплаті страхового відшкодування на відповідача ОСОБА_2 чи на МТСБУ, оскільки це можливо лише у разі визнання страховика банкрутом. Однак, судом і першої і апеляційної інстанції достовірно встановлено, що на момент розгляду справи в судах ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» не визнана в усановленому порядку банкрутом та не ліквідована, а тому потерпіла особа на даний час не може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди до МТСБУ за процедурою, передбаченою Кодексом України з питань банкрутства та захистити своє право на відшкодування шкоди у такий спосіб. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді спору, суд першої інстанції неправильно визначився і характером спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скраги знайшли своє підтвердження під час розгляду в суді апеляційної інстанції та дають підстави для скасування рішення районного суду та прийняття постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Оскільки відповідач ОСОБА_2 був звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», тому витрати за подачу апеляційної скарги слід компенсувати за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди скасувати. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 02 травня 2024 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді О.В. Карпенко Л.І. Василенко