Постанова 4820 № 671/1262/18

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 671/1262/18 Провадження № 22-ц/4820/1211/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю представника позивача, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області у складі судді Бабій О.М. від 11 березня 2020 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд встановив: В липні 2018 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказувала, що 05 жовтня 2017 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким вона надала у борг ОСОБА_2 90 000 грн., що підтверджується розпискою відповідача. Згідно з розпискою відповідач зобов`язалася повернути ОСОБА_1 борг до 01 березня 2018 року, проте зобов`язання не виконала, борг не повернула. Тому позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 92 664,85 грн. боргу за договором позики (90 000 грн. основного боргу, 1718 грн. інфляційних втрат та 946,85 грн. 3 % річних на суму боргу). Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 92 664,85 грн. боргу за договором позики та 926,65 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 93 591,50 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати і в позові відмовити. Зазначає, що вона не брала участі у судовому засіданні 11.03.2020 року, оскільки розпочався карантин, у зв`язку з цим не мала можливості з`явитися в судове засідання. Суд розглянув справу без її участі, чим порушив ст. 223 ЦПК України. Зазначає, що з квітня 2015 року працювала продавцем у кіоску ФОП ОСОБА_3 , матері позивачки, а виручку від торгівлі вручала особисто позивачці. Грошей у ОСОБА_1 у позику не отримувала, а розписку написала під погрозами позивачки за нібито наявну нестачу у кіоску після проведеної ревізії. Суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила, що постійно бачила її в кіоску, де вона здійснювала торгівлю промтоварами, неодноразово приносила позивачці виручку за реалізацію товарів. Ця обставина підтверджується і довідкою Волочиського ринку №8 від 08.01.2020 року, яку суд не взяв до уваги. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що факт написання розписки відповідачем не заперечується, її посилання на те, що зазначена розписка написана під тиском, погрозами не підтверджені доказами. Суд дав належну оцінку доказам у справі. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 05 жовтня 2017 року між сторонами був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_1 в борг 90000 грн. із зобов`язанням повернути вказані кошти до 01 березня 2018 року, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 05 жовтня 2017 року. ОСОБА_2 борг позивачу не повернула. Згідно з розрахунком позивача, не оспореним відповідачем, сума боргу за договором позики, укладеним 05 жовтня 2017 року становить 92 664,85 грн., з яких 90 000 грн. основний борг, 1718 грн. інфляційні втрати та 946,85 грн. 3 % річних від простроченої суми. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не виконане зобов?язання по поверненню коштів за договором позики, тому наявні підстави для стягнення боргу та трьох відсотків річних, інфляційних втрат на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України . Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. За змістом частини 1 статті 1050 ЦК України у разі несвоєчасного повернення позичальником суми позики він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд першої інстанції правильно встановив факт укладення сторонами договору позики, що підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_2 . Згідно цього договору позивач надала відповідачу ОСОБА_2 позику в сумі 90000 грн., а остання зобов`язалася її повернути до 01 березня 2018 року. Наявність боргової розписки у позивача свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане. Доводи апеляційної скарги про те, що боргова розписка написана апелянтом під погрозами зі сторони позивача і є безгрошовою, не ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах. Так, зміст розписки підтверджує укладення між сторонами договору позики та факт передачі коштів позичальнику. Суд першої інстанції оцінив покази свідків та дав їм належну оцінку, а тому посилання апелянта на те, що суд не звернув уваги на показання свідка ОСОБА_4 , є необґрунтованими. Посилання апелянта на те, що вона працювала в кіоску матері позивача ОСОБА_6 і грошей у ОСОБА_1 у позику не отримувала, а розписку написала під погрозами позивачки за нібито наявну нестачу у кіоску, не підтверджено достатніми та допустимими доказами. Виходячи зі змісту ч.2 ст. 1047 ЦК України показання свідків не можуть бути достатніми та допустимими доказами на підтвердження безгрошовості розписки. Суд обґрунтовано не взяв до уваги копію довідки Волочиського ринку №8 від 08.01.2020 року, на яку посилається апелянт, оскільки її зміст суперечить іншій копії цієї довідки, представленої позивачем. При цьому відповідач не надала суду оригінал вказаного документа. Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки цій особі. З матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи о 16 год. 11 березня 2020 року був повідомлений представник ОСОБА_2 адвокат Долгополов М.Д., про що свідчить розписка (а.с. 164). Він також брав участь у судових засіданнях як представник відповідача 28.02.2019 року, 04.09.2019 року, 21.10.2019 року, 11.12.2019 року, 27.01.2020 року. Тому посилання апелянта на неповідомлення про розгляд цієї справи є безпідставним. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року. Судді Л.М. Грох Р.С. Гринчук А.М. Костенко