Постанова 4803 № 196/373/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9093/20 Справа № 196/373/20 Суддя у 1-й інстанції - Гудим О. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_2 позичив у нього гроші в сумі 53000,00 грн, для своїх сімейних потреб та зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів до 31 грудня 2013 року. На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідач ОСОБА_2 надав йому свою письмову розписку від 30.12.2010 року, яка посвідчує передання йому визначеної грошової суми. Порушуючи вимоги закону та права позикодавця, ухиляючись від виконання взятого на себе зобов`язання, відповідач ОСОБА_2 до цього дня не повернув йому суму позики. Неодноразові особисті звернення до відповідача про врегулювання цього цивільно- правового спору у поза судовому порядку з метою виконання ним договору позики до жодних результатів не призвели. Після того, як ОСОБА_2 у цьому році заявив, що не збирається йому нічого повертати, він змушений був звернутися за судовим захистом належних йому прав та інтересів. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 цієї статті). Виходячи з наведених приписів Цивільного кодексу України, на день пред`явлення позовної заяви відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити йому відповідно до вимог частини першої статті 1050 цього Кодексу 113049,00 грн., тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (від 53000,00 грн.) - 14707,50 грн., а разом - 127756,50 грн. Розрахунок заборгованості зі сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення процентів ґрунтується на офіційних відомостях Державної служби статистики України про індекси споживчих цін на товари та послуги у 2001-2019рр. та січні 2020 року (індекси інфляції), розміщених на офіційному веб-сайті; http://www.ukrstat.gov.ua/ (за 2011 рік -104,6; за 2012 рік - 99,8; за 2013 рік -100,5 ; за 2014 рік -124,9; за 2015 рік -143,3; за 2016 рік - 112,4; за 2017 рік -113,7; за 2018 рік -109,8 ; за 2019 рік -104,1; за січень 2020 року 100,2). Таким чином, за період з 01.01.2011 року до 31.01.2020 року сумарний індекс інфляції склав показник - 213,3, що рівняється інфляції за цей період в розмірі 113,3%. 113,3% від суми боргу складає 60049,00 грн., тому сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення складає 113049,00 грн. (53000 грн.+60049,00 грн.=113049,00 грн.). Сума 3% річних за 9 років (з 01.01.2011 року до 31.12.2019 року включно) та за 3 місяці 2020 року складає 27,25% (27% +0,25% =27,25%), що від суми боргу в розмірі 53000,00 грн. складає 14707,50 грн. Отже, відповідно до статті 625 та частини першої статті 1050 ЦК України ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити йому грошову суму в розмірі 127756,50 грн. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В порушення прав позикодавця відповідач ухиляється від виплати процентів, хоча до цього дня позику не повернув. Загальна сума заборгованості зі сплати процентів на цей день складає 65292,76 грн. Розрахунок заборгованості зі сплати процентів ґрунтується на офіційних відомостях Національного банку України про облікову ставку, розміщених на його офіційному веб- сайті: https://bank.gov.ua/monetary/stages/archive-rish (з 13.03.2020 року -10%; з 31.01.2020 року - 11%; з 13.12.2029 року - 13,%; з 25.10.2019 року - 15,5%; з 06,09.2019 року - 16,5%; з 19.07.2019 року - 17%; з 26.04.2019 року - 17,5%; 3 07.09.2018 року - 18%; з 13.07.2018 року - 17,5%; з 02.03.2018 року - 17%; з 26.01.2018 року - 16%; з 15.12.2017 року - 14,5%; з 27.10.2017 року -13,5%; з 26.05.2017 року -12,5%; з 14Ю4.2017 року -13; з 28.10.2016 року - 14%; з 16.09.2016 року - 15%; з 29.07.2016 року - 15,5%; з 24.06.2016 року - 16,5%; з 27.05.2016 року - 18%; з 22,04.2016 року - 19%; з 25.09.2015 року - 22%; з 28.08.2015 року- 27%; з 04.03,2015 року - 30%; з 06.02.2015 року - 19,5%; з 13,11.2014 року - 14%; з 17.07.2014 року -12,5%; з 17.07.2014 року - 12,5%; з 15.04.2014 року - 9,5%; з 13.08.2013 року - 6,5%; з 10.06.2013 року - 7%; з 23.03.2012 року - 7,5%; з 10.08.2010 року - 7,75%; з 08.07.2010 року - 8,5%; з 08.06.2010 року - 9,5%, з 12.08.2009 року 10,25%). За період з січня 2011 року по березень 2020 року включно загальна сума процентів складає 65292,76 грн. Сума доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, він оцінює в розмірі 65292,76 грн. Розрахунок збитків він прирівнює до розрахунку заборгованості зі сплати процентів, який ґрунтується на офіційних відомостях Національного банку України про облікову ставку, розміщених на його офіційному веб-сайті: https://bank.gov.ua/monetary/stages/archive-rish (з 13.03.2020 року -10%; з 31.01.2020 року - 11%; з 13.12.2029 року - 13,%; з 25.10.2019 року - 15,5%; з 06.09.2019 року - 16,5%; з 19.07.2019 року - 17%; з 26.04.2019 року - 17,5%; з 07.09.2018 року - 18%; з 13.07.2018 року - 17,5%; з 02.03.2018 року - 17%; з 26.01.2018 року - 16%; з 15,12.2017 року - 14,5%; з 27.10.2017 року -13,5%; з 26.05.2017 року - 12,5%; з 14.04.2017 року - 13; з 28.10.2016 року - 14%; з 16.09.2016 року - 15%; з 23.07.2016 року - 15,5%; з 24.06.2016 року - 16,5%; з 27.05.2016 року - 18%; з 22.04.2016 року - 19%; з 25.09.2015 року - 22%; з 28.08.2015 року - 27%; з 04.03.2015 року - 30%; з 06.02.2015 року - 19,5%; з 13.11.2014 року-14%; з 17.07.2014 року -12,5%; з 17.07.2014 року - 12,5%; з 15.04.2014 року-9,5%; з 13.08.2013 року - 6,5%; з 10.06.2013 року - 7%; з 23.03.2012 року - 7,5%; з 10.08.2010 року - 7,75%; з 08.07.2010 року - 8,5%; з 08.06.2010 року - 9,5%, з 12.08.2009 року 10,25%). Отже, за період з січня 2011 року по березень 2020 року включно загальна сума упущеної вигоди складає 65292,76 грн. Враховуючи вищевикладені обставини та посилаючись на норми ст. ст.625, 1048, 1049, 1050 ЦК України, позивач просив:

1. Стягнути з відповідача на його користь 127756,50 грн. суми боргу за договором позики від 30.12.2010 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (113049,00 грн.) та трьох процентів річних (14707,50 грн.).2. Стягнути з відповідача на його користь 65292,76 грн. процентів від суми позики за період з січня 2011 року по березень 2020 року включно.

3. Стягнути з відповідача на його користь 65292,76 грн. на відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) через порушення цивільного права позикодавця.

4. Судові витрати покласти на відповідача, стягнувши на його користь витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви (а.с. 2-6). Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с. 44-50). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити (а.с. 61-67). У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Судом 1 інстанції встановлено, що 30 грудня 2010 року ОСОБА_2 позичив у позивача в даній справі ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 53000 грн., які зобов`язався повернути в строк до 31 грудня 2013 року, що підтверджується письмовою розпискою від 10.01.2017 року (а.с.7). Судом також встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання за договором позики не виконував, у зв`язку з чим станом на січень 2020 року, згідно з розрахунком позивача, утворилась заборгованість в загальній сумі 127756,50 грн., з яких: - 53000,00 грн. - сума позики; - 113049,00 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення; - 14707,50 грн. - три проценти річних. Крім цього, за період з січня 2011 року по березень 2020 року включно: - загальна сума процентів від суми позики - 65292,76 грн.; - загальна сума упущеної вигоди складає 65292,76 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції посилався на положення ст. 254, 256, 267 ЦК України та зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності про застосування якого було заявлено відповідачем по справі. Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до вимог ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналізуючи норми чинного законодавства та враховуючи те, що у відповідача виникло зобов`язання, яке він у визначений в договорі строк не виконав, а тому судом 1 інстанції вірно встановлено, що відповідачем належним чином свої зобов`язання за договором позики не виконував, у зв`язку з чим станом на січень 2020 року, згідно з розрахунком позивача, утворилась заборгованість в загальній сумі 127756,50 грн., з яких: - 53000,00 грн. - сума позики; - 113049,00 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення; - 14707,50 грн. - три проценти річних. Крім цього, за період з січня 2011 року по березень 2020 року включно: - загальна сума процентів від суми позики - 65292,76 грн.; - загальна сума упущеної вигоди складає 65292,76 грн. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) зазначено, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Враховуючи викладене, та виходячи з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, але позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом, про застосування якого було заявлено відповідачем, суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог саме з підстав пропуску строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права й обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід залишити без змін. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом встановлено, що рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції залишає його без змін. Судові витрати за подачу апеляційної скарги слід покласти на особу, яка її подавала, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: