Ухвала КЦС ВС № 686/1368/16-ц

Ухвала 22 липня 2020 року м. Київ справа № 686/1368/16-ц провадження № 61-9931ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мірошнікової В. Р., ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мірошнікової В. Р., у якій з урахуванням поданих уточнень просила визнати неправомірними дії державного виконавця щодо відмови включення готівкових коштів у розмірі 498 000 грн та 50 000 грн у довідку-розрахунок до доходу ОСОБА_2 , з якого мають бути вирахувані аліменти на її утримання та на утримання дочки ОСОБА_3 , та зобов`язати державного виконавця вказані дії вчинити. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року змінено. Виключено з тексту мотивувальної частини ухвали посилання суду на обставину щодо стягнення за рішенням суду з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів, які були отримані ОСОБА_2 у ОСОБА_4 у 2014 році. У решті ухвалу суду залишено без змін. 04 липня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу (надійшла 07 липня 2020 року) на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити судове рішення про задоволення її вимог. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступного висновку. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Як вбачається з матеріалів касаційного провадження та оскаржуваних судових рішень, на виконанні у Першому відділі Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження № 56932975 та № 56845606 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку та на утримання дитини до досягнення повноліття. ОСОБА_2 подано письмову заяву до Національного агентства з питань запобігання корупції про внесення змін в декларацію перед звільненням за 2016 рік та щорічну декларацію за 2017 рік в частині даних щодо перебування у його власності грошової суми в розмірі 498 000 грн, оскільки ці кошти мають статус позичених суб`єкту декларування або члену його сім`ї, у зв`язку з чим зазначена сума підлягає включенню у графу № 13, як фінансове зобов`язання. Крім того судами встановлено, що в матеріалах справи міститься розписка про отримання у 2014 році ОСОБА_2 коштів в інтересах сім`ї для придбання квартири, які було стягнуто рішенням суду із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 . Разом з тим, ОСОБА_2 подано письмову заяву до Національного агентства з питань запобігання корупції про внесення змін в декларацію перед звільненням за 2016 рік та щорічній декларації за 2017 рік в частині перебуванні у нього та ОСОБА_1 на праві власності грошової суми в розмірі 498 000 грн, оскільки ця сума є позиченою суб`єкту декларування, підлягає внесенню у графу № 13 як фінансове зобов`язання. Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - перелік). Відповідно до пункту 1 вищевказаного переліку утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»;15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно декларацій, поданих ОСОБА_2 14 березня 2017 року, 03 березня 2018 року, 07 березня 2019 року, 09 березня 2020 року відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», останній задекларував наявність у нього готівкових коштів у розмірі 450 000 грн, 498 000 грн, 50 000 грн та 50 000 грн відповідно. З матеріалів касаційного провадження та оскаржуваних судових рішень вбачається, що у поясненнях, наданих ОСОБА_2 на ім`я начальника Першого відділу Державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області Загребельського О. П. від 12 жовтня 2018 року ОСОБА_2 зазначив, що кошти, заявлені ним у декларації за 2017 рік як готівкові в сумі 500 000 грн, є його особистими коштами, які були отримані внаслідок продажу майна придбаного до шлюбу з ОСОБА_1 , а також його дохід після спільного проживання з нею. Також, до задекларованої суми входять кошти передані на відповідальне зберігання матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_5 . Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що згідно даних щорічної декларації ОСОБА_2 за 2017 рік та 2018 рік кошти у розмірі 498 000 грн та 50 000 грн включені до грошових активів, тому вони не належать до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року за №

146. З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року є необґрунтованою, правильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права є очевидним. Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мірошнікової В. Р. відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ф. Хопта Є. В. Синельников В. В. Шипович