Ухвала КЦС ВС № 686/13188/21

УХВАЛА 27 вересня 2024 року м. Київ справа № 686/13188/21 провадження № 61-13030ск24 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни, ВСТАНОВИВ: 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю. про визнання незаконною відмови у прийнятті виконавчого листа до виконання у справі № 686/13188/21. ОСОБА_1 зазначав, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю. безпідставно відмовлено у прийнятті до негайного виконання виконавчого листа у справі № 686/13188/21, виданого 12 грудня 2022 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з держави Україна на його користь 500,00 грн моральної шкоди та 10,00 грн майнової шкоди. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2024 року, яка залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року, в задоволенні скарги відмовлено. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю. вчинені відповідно до закону і є правомірними. 17 вересня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у зазначеній вище справі. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Суд установив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2021 року у справі № 686/13188/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з держави Україна на користь позивача 500,00 грн компенсації моральної шкоди і 10,00 грн майнової шкоди. ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою щодо примусового виконання виконавчого листа № 686/13188/21 від 12 грудня 2022 року. Повідомленням від 06 грудня 2023 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю. повернув виконавчий лист № 686/13188/21 від 12 грудня 2022 року без прийняття до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закон № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем. Частиною другою статті 6 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політку у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Частиною другою статті 3 вказаного Закону визначено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Згідно із підпунктом 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі -Порядок). Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Згідно із підпунктом 2 пункту 35 Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду (пункт 36 Порядку). У постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі № 686/13202/23 (провадження № 61-1695св24) зазначено, що згідно із судовим рішенням грошові кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України, то відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» виконання такого судового рішення покладається на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Отже, виконавчі документи щодо стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Встановивши, що державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом № 1404-VIII суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні його скарги. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров