Ухвала КЦС ВС № 2/2218/223/11

Ухвала Іменем України 23 січня 2020 року м. Київ справа № 2/2218/223/11 провадження № 61-1050ск20 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанови державного виконавця, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на постанови державного виконавця Другого міського відділу ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області, просили визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця у виконавчих провадженнях: № ВП 44069577 та № ВП 44069723: про опис та арешт майна боржника від 20 лютого 2019 року № 8138, про передачу майна на зберігання від 21 лютого 2019 року № 8186, про передачу майна на зберігання від 20 лютого 2019 року № 8173, про арешт майна боржника від 16 січня 2019 року № 1288, про передачу майна на зберігання та опис й арешт майна від 20 лютого 2019 року № 8170. У скарзі боржники зазначали, що 19 серпня 2014 року ОСОБА_2 до Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції було подано заяву щодо списання з її рахунку у ПАТ КБ «Надра» № НОМЕР_5 депозитних коштів із нарахованими відсотками у розмірі 1 800 000 грн, а ОСОБА_1 було надано державному виконавцю лист щодо виконання судового рішення шляхом списання коштів за накопичувальними рахунками, розміщеними у ПАТ КБ «Надра», а саме: - за тарифним пакетом ПП Процвітання 645559 відповідно до договору накопичувального рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 145 000 доларів США - сума накопичувальних коштів, внесена відповідно до квитанції № 5821 від 04 квітня 2008 року (документи було подано листом від 08 лютого 2019 року); - за тарифним пакетом ПП Процвітання 645559 відповідно до договору накопичувального рахунку № НОМЕР_2 у розмірі 363 500 гривень - сума накопичувальних коштів, внесена відповідно до квитанції № 260 від 04 квітня 2008 року (документи було подано листом від 08 лютого 2019 року). Однак, з моменту вищевказаних звернень державним виконавцем не було вчинено жодних дій щодо списання вказаних коштів на виконання рішення суду. Натомість у 2019 році на адресу заявників від державного виконавця надійшли: - постанова про опис та арешт майна боржника № 8138 від 20 лютого 2019 року; - постанова про передачу майна на зберігання № 8186 від 21 лютого 2019 року; - постанова про передачу майна на зберігання № 8173 від 20 лютого 2019 року; - постанова про арешт майна боржника № 1288 від 16 січня 2019 року; - постанова про передачу майна на зберігання та опис й арешт майна № 8170 від 20 лютого 2019 року. Заявники вважали вищевказані постанови державного виконавця передчасними, незаконними, винесеними з грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», який регулює порядок проведення виконавчих дій та умов накладання арешту на майно під час примусового виконання виконавчого документу, такими, що порушують права заявників та інтереси на вільне володіння, користування та розпорядження майном. Державним виконавцем не вчинено жодних дій на встановлення наявності у боржників коштів, інакше ним було б з`ясовано, що на банківських рахунках заявників у ПАТ КБ «Надра», який є стягувачем у вищевказаному виконавчому провадженні, розміщені кошти, що покривають суми заборгованості. Наявність вказаних коштів було підтверджено судовими рішеннями, винесеними в ході процедури ліквідації ПАТ КБ «Надра», зокрема: ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16 липня 2013 року у справі № 686/19287/13-ц, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2015 року у справі № 686/22233/14-ц, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року у справі № 761/19568/14-ц. Однак, стягувачем відомості про наявність на його рахунках коштів боржників від державного виконавця приховано, а державним виконавцем жодних дій на виявлення у стягувача грошових коштів боржників не вчинено. Окрім цього, заявники зазначали, що зобов`язання за договором кредитної лінії № 52/MK/2007/207-840-K від 23 серпня 2007 року, на підставі якого судом стягнуто вищевказану суму, забезпечене договором іпотеки від 23 серпня 2007 року, предметом якої є приміщення загальною площею 481 кв. м в АДРЕСА_1 . За таких обставин, заявники вважали, що державний виконавець при накладенні арешту на належне ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, вийшов за межі суми стягнення, а також порушив загальний порядок звернення стягнення на майно, яке передбачає в першу чергу звернення стягнення на кошти, і лише у разі їх недостатності - на інше майно боржника. Заявники зазначали, що всі вищевказані постанови були одержані ними 28 лютого 2019 року, тому вважають, що десятиденний строк на оскарження ними постанов державного виконавця не пропущено. Крім того, зазначали, що зазначене в вищевказаних постановах державного виконавця майно не було передане заявникам для зберігання під розписку, та, більше того, заявники не були присутні під час проведення зазначених у постановах виконавчих дій. Саме внаслідок цього постанови державного виконавця про передачу майна на зберігання не містять підписів заявників про прийняття майна на зберігання. Окрім цього, 16 листопада 2019 року від заявників до суду надійшла письмова заява про зміну вимог скарги на постанови, дію та бездіяльність державного виконавця Другого МВ ДВС міста Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області, в якій просили суд: - визнати бездіяльність державного виконавця, яка полягала у невжитті заходів для звернення стягнення на кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розміщених на рахунках стягувача - ПАТ КБ «Надра» (НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_1) незаконною; - скасувати усі постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 44069723 щодо ОСОБА_2 , якими було накладено арешти на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, описане рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, та передано майно на примусову реалізацію, а саме: постанови про арешт майна боржника від 17 липня 2014 року; від 04 грудня 2014 року; від 12 березня 2018 року; від 06 липня 2018 року; від 16 січня 2019 року; від 20 лютого 2019 року; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06 грудня 2018 року; постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20 лютого 2019 року; від 21 лютого 2019 року; постанови про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 20 лютого 2019 року; від 21 лютого 2019 року; постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15 березня 2019 року; - скасувати усі постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 44069577 щодо ОСОБА_1 , якими було накладено арешти на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, описане рухоме та нерухоме майно, грошові кошти та передано майно на примусову реалізацію, а саме: постанови про арешт майна боржника від 17 липня 2014 року; від 17 січня 2019 року; від 19 лютого 2018 року; постанови про арешт коштів боржника від 17 липня 2014 року; від 04 грудня 2014 року; від 04 грудня 2014 року; від 28 вересня 2015 року; від 15 листопада 2017 року; від 16 лютого 2018 року; постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 19 лютого 2018 року; постанову про розшук майна боржника від 19 лютого 2018 року; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 30 березня 2018 року; постанову про надання доручення на вчинення виконавчих дій від 10 травня 2018 року; від 20 лютого 2019 року; постанову про стягнення виконавчого збору від 17 січня 2019 року; постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20 лютого 2019 року; постанову про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 20 лютого 2018 року; від 21 лютого 2018 року; постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 15 березня 2019 року; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26 червня 2019 року; - зобов`язати Другий міський відділ ДВС м. Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області зняти арешт з усього майна (нерухоме, рухоме, кошти) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , накладеного постановами у виконавчому провадженні № 44069723 та № 44069577. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2019 року, яка залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, залишено скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 без розгляду в частині вимог про скасування постанов державного виконавця у виконавчому провадженні № 44069723 щодо ОСОБА_2 : постанови про арешт коштів боржника від 17 липня 2014 року, 04 грудня 2014 року, 12 березня 2018 року, 06 липня 2018 року, постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 15 березня 2019 року, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та щодо вимог про скасування постанов державного виконавця у виконавчому проваджені № 44069577 щодо ОСОБА_1 : постанови про арешт майна боржника від 17 липня 2014 року, 04 грудня 2014 року, 28 вересня 2015 року, 15 листопада 2017 року, 16 лютого 2018 року, 19 лютого 2018 року, постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 19 лютого 2018 року, постанови про розшук майна боржника від 19 лютого 2018 року, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 30 березня 2018 року, постанови про надання доручення на вчинення виконавчих дій від 10 травня 2018 року, постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 15 березня 2019 року, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26 червня 2019 року. Відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування постанов в межах виконавчого провадження № 44069723 щодо ОСОБА_2 : постанови про арешт майна боржника від 16 січня 2019 року, 20 лютого 2019 року, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20 лютого 2019 року, постанови про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 20 лютого 2019 року, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 21 лютого 2019 року, постанови про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 21 лютого 2019 року та постанов в межах виконавчого провадження № 44069577 щодо ОСОБА_1 : постанови про арешт коштів боржника від 17 січня 2019 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 17 січня 2019 року, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20 лютого 2019 року, постанови про надання доручення на вчинення виконавчих дій від 20 лютого 2019 року, постанови про передачу майна на зберігання іншому зберігачу від 21 лютого 2019 року. Відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо визнання бездіяльності державного виконавця незаконною щодо невжиття заходів для звернення стягнення на кошти ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , скасуванні арештів з майна в межах виконавчих проваджень № 44069723, № 44069577. Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що доповнюючи вимоги скарги вимогами щодо скасування крім постанов за 2019 рік попередніх постанов за 2014, 2017, 2018 роки, за березень та за червень 2019 року, скаржники не заявили обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного десятиденного строку на оскарження дій державного виконавця, а останнім звернуто увагу на пропущений строк. Недоведеним є факт необізнаності скаржників про наявність відкритих щодо них виконавчих проваджень. Відсутність інформації про грошові кошти на рахунках, неповідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про пріоритетність об`єктів звернення стягнення на нерухоме майно, відсутність будь-яких цілеспрямованих дій на погашення існуючої заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , наявність значної суми боргу, тривалість виконавчого провадження, мали наслідком звернення стягнення на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Дії державного виконавця вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій заявники просять скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги. Доводи осіб, які подали касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що при розгляді скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судаминеповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд. За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об`єкти нерухомості. Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя. Норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку». Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника, інші цінності, у т.ч. на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Скасування арешту з майна в рамках виконавчого провадження регулюється статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, суди прийшли до вірного висновку, що дії і рішення державного виконавця вчинені відповідно до вимог закону, в межах повноважень. Згідно із пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень. Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанови державного виконавця - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська