Постанова 4801 № 148/874/19

Справа № 148/874/19 Провадження № 22-ц/801/1323/2020 Категорія: 48 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 рокуСправа № 148/874/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі СО «Тульчинські електричні мережі» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення заподіяної шкоди, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Ковганич С. В. в приміщенні суд м. Тульчин, - в с т а н о в и в : У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго» (далі ПАТ «Вінницяобленерго») в особі СО «Тульчинські електричні мережі» звернулось в суд з позовом до винуватця ДТП, яка сталась 07.12.2018 року о 08:10 год по вул. Шкільна в с. Печера, Тульчинського району, Вінницької області , ОСОБА_1 про стягнення шкоди в сумі 13272, 98 грн. Збитки заподіяні позивачу у зв`язку з пошкодженням майна електроопори ПЛ 0.4кВ ТП375 Л-1 №29 та електроопори ПЛ 0.4кВ ТП375 Л-1 №27. Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2019 року залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі АТ «СК «Країна») в якості співвідповідача /а. с. 43/. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 травня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Тульчинські електричні мережі» суму заподіяної шкоди в розмірі 13272,98 грн, а також судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1921 грн. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, тому, в силу статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дана подія є страховим випадком, а оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в АТ «СК «Країна», розмір завданої шкоди повністю покривається полісом обов`язкової цивільно-правової відповідальності, відповідач сплатив позивачу суму франшизи, тому саме страховик має відшкодувати шкоду, яка залишилась невідшкодованою позивачу. Підстави для стягнення даної шкоди солідарно з відповідача та співвідповідача відсутні. Належних та допустимих доказів того, що представниками АТ «СК «Країна» чи представниками ТОВ «Бюро Інвентаризації оцінки та експертизи» повідомлялось позивача про проведення огляду 15 січня 2019 року співвідповідачем не надано. Також ним не надано доказів, чому пошкоджені електороопори, які зберігались у позивача, не були досліджені представниками страхової компанії. При цьому, судом враховано, що ДТП сталось зимою, а тому з метою відновлення електропостачання в с. Печера, Тульчинського району позивачем невідкладено були проведені ремонтні роботи, в результаті яких були замінені пошкоджені електроопори та відновлено електропостачання в даному селі. Співвідповідачем не доведено наявність перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, а тому відмова у виплаті страхового відшкодування є неправомірною. Не погодившись із рішенням суду, АТ «СК «Країна» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що страховик виконав свій обов`язок згідно із п. 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направив свого представника (правника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Так як завдану шкоду неможливо було встановити з причин того, що майно позивачем не було збережено, то позивач міг самостійно замовити оцінку завданої шкоди. Судом першої інстанції не взято до уваги те, що розмір заподіяної шкоди не може визначатися на підставі розрахунку матеріальних витрат на виконання робіт (надання послуг) та Калькуляції вартості додаткових робіт, наданих позивачем, оскільки вони не є звітом, актом, висновком про оцінку, складеним оцінювачем або експертом. Позивачем не надано доказів, які підтверджують факт оплати зазначених сум на закупівлю матеріалів та виконання робіт, не надано документів на підтвердження проведення господарських операцій. Відповідно до статті 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У письмових поясненнях на відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, АТ «СК «Країна» заперечує проти відзиву та підтримує подану нею апеляційну скаргу. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини. 07 грудня 2018 року по вул. Шкільна в с. Печера, Тульчинського району, Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки ЗИЛ ММЗ - 554, державний номерний знак НОМЕР_1 . Внаслідок ДПТ були пошкоджені електроопора ПЛ 0,4кВ ТП375 Л-1 №29 та електроопора ПЛ 0,4кВ ТП375 Л-1 №27. Згідно копії заяви ОСОБА_1 , поданої 07 грудня 2018 року директору Тульчинським ЕМ (а.с.6) вбачається, що останній просив замінити дві електричних опори на ПЛ 0,4кВ ТП375 Л-1 оп. №27, № АДРЕСА_1 , пошкоджені ним внаслідок наїзду автотранспортом. Оплату за виконану роботу гарантує. 10 грудня 2018 року з метою належного електропостачання споживачам с. Печери, Тульчинського району, Вінницької області, позивачем були проведено ремонтні роботи щодо його відновлення та були замінені дві залізобетонні опори. Вартість понесених витрат по виконанню робіт становить 15272,98 грн, що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 922 від 10.12.2018 (а.с.5), розрахунком матеріальних витрат на виконання робіт (надання послуг) (без ПДВ) (а.с.7) та калькуляцією вартості виконаних робіт (послуг) (а.с.4). Відповідно до копії постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2018 року, яка набрала законної сили 29 грудня 2018 року (а.с.8) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме у тому, що він 07 грудня 2018 року о 08:10 год. по вул. Шкільна у с. Печера Тульчинського району Вінницької області, керуючи транспортним засобом ЗИЛ-ММЗ 554М, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого допустив зіткнення з електроопорою № 29 по вул. Шкільна в с. Печера, внаслідок чого завдано матеріальні збитки. За вчинення вказаного адміністративного правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. На час ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця пригоди ОСОБА_1 була забезпечена, про що свідчить копія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5172648 від 26 вересня 2018 року (а.с.19), згідно якого страхувальник ОСОБА_1 застрахував транспортний засіб ЗИЛ-ММЗ 554М, номерний знак НОМЕР_1 у ПАТ «Страхова компанія «Країна» строком на один рік з 29 вересня 2018 року до 28 вересня 2019 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, завдану майну складає 100000 грн, розмір франшизи - 2000 грн. 09 січня 2019 року представник позивача звернувся до голови правління ПАТ "СК "Країна" з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи, де зазначив про пошкодження двох електроопор та вказав орієнтовний розмір заподіяної шкоди в сумі 15272,98 грн, а також подав заяву на виплату страхового відшкодування, що підтверджується копією даного повідомлення (а.с.67) та копією відповідної заяви (а.с.68). Згідно копії страхового акту №01/52133/3.2.29 від 12 березня 2019 року (а.с.72) вбачається, що представником ПАТ «СК «Країна» було встановлено, що пошкодження 07 грудня 2018 року ОСОБА_1 електроопори не є страховим випадком та у виплаті страхового відшкодування СО "Тульчинські електричні мережі" ПАТ "Вінницяобленерго" було відмовлено. Згідно копії платіжного доручення № N0A2Q35805 від 02 квітня 2019 року (а.с.9) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 сплатив на рахунок позивача 2000 грн, призначення платежу - франчиза по ДТП від 07.12.2018 поліс № НОМЕР_2 5172648. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, тому, в силу статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дана подія є страховим випадком, а оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в АТ "СК "Країна", розмір завданої шкоди повністю покривається полісом обов`язкової цивільно-правової відповідальності, відповідач сплатив позивачу суму франшизи, тому саме страховик має відшкодувати шкоду, яка залишилась невідшкодованою позивачу. Підстави для стягнення даної шкоди солідарно з відповідача та співвідповідача відсутні. Належних та допустимих доказів того, що представниками АТ «СК «Країна» чи представниками ТОВ «Бюро Інвентаризації оцінки та експертизи» повідомлялось позивача про проведення огляду 15 січня 2019 року співвідповідачем не надано. Також ним не надано доказів, чому пошкоджені електороопори, які зберігались у позивача, не були досліджені представниками страхової компанії. При цьому, судом враховано, що ДТП сталось зимою, а тому з метою відновлення електропостачання в с. Печера, Тульчинського району позивачем невідкладено були проведені ремонтні роботи, в результаті яких були замінені пошкоджені електроопори та відновлено електропостачання в даному селі. Співвідповідачем не доведено наявність перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, а тому відмова у виплаті страхового відшкодування є неправомірною. Рішення суду першої інстанції оскаржується АТ «СК «Країна» в частині задоволених позовних вимог до АТ «СК «Країна», а тому рішення місцевого суду перевіряється в цій частині судом апеляційної інстанції. Висновок суду першої інстанції в частині розміру стягнутої шкоди зроблено за неповного з`ясування усіх обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права, з огляду на наступне. Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України). За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Згідно з частиною першою та другою статті 1166 ЦК України позивач повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. (Постанова ВСУ від 03.12.2014 року у справі № 6-183цс14). Відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (МТСБУ) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. У частині першій статті 33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально. Пунктом 33.2. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна. Відповідно до положення статті 34.3 Закону, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині розміру завданої шкоди. Відповідно п.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.22.1 ст.22 визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з пунктом 33.1 статті 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства. Таким чином, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначає, що належним доказом на підтвердження розміру заподіяної шкоди має бути документ, складений нейтральною, безсторонньою особою ( аварійним комісаром, оцінювачем або експертом), а не потерпілим чи винуватцем самостійно. Судом першої інстанції зазначені вимоги Закону залишені поза увагою та не взято до уваги те, що розмір заподіяної шкоди не може визначатись на підставі розрахунку матеріальних витрат на виконання робіт (надання послуг) та калькуляції вартості додаткових робіт, наданих позивачем, оскільки ці документи не містять інформації які саме пошкодження були заподіяні електроопорам, вартість утилізації залишків, а також містять інші необґрунтовані складові, які впливають на розмір шкоди (відрахування на соціальні заходи, загальновиробничі витрати, кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з оподаткуванням, та інші затрати). З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що документи надані позивачем є недопустимими доказами на підтвердження розміру заподіяної позивачу шкоди. Позивачем також не надано доказів, які б підтверджували факт оплати зазначених сум на закупівлю матеріалів та виконання робіт, документів у підтвердження проведення господарських операцій. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що завдана шкода не оцінена належним чином, як того вимагає Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивачем самостійно не обрано аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди, не надано доказів на підтвердження понесених збитків та оплати на купівлю та ремонт пошкодженого майна. Позивач також не скористався своїм правом заявити клопотання про призначення судової експертизи в суді. За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до пункту 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Тульчинські електричні мережі» до АТ «СК «Країна» про стягнення заподіяної шкоди та розподілу судових витрат з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що слід стягнути з ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Тульчинські електричні мережі» на користь АТ «СК «Країна» судовий збір в сумі 2881 гривню 50 копійок за подання апеляційної скарги, яка судом апеляційної інстанції задоволена. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задовольнити. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 травня 2020 рокув частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі СО «Тульчинські електричні мережі» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення заподіяної шкоди та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі СО «Тульчинські електричні мережі» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення заподіяної шкоди відмовити. В іншій частині рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 травня 2020 року залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі СО «Тульчинські електричні мережі» (код ЄДРПОУ 25510311) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (код ЄДРПОУ 20842474) судовий збір в сумі 2881 гривню 50 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський